ГЕС Буссенто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Буссенто
40°07′49″ пн. ш. 15°30′39″ сх. д. / 40.130417° пн. ш. 15.510833° сх. д. / 40.130417; 15.510833Координати: 40°07′49″ пн. ш. 15°30′39″ сх. д. / 40.130417° пн. ш. 15.510833° сх. д. / 40.130417; 15.510833
Країна Італія Італія
Стан діюча
Річка Буссенто
Початок будівництва 1954
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1958
Основні характеристики
Встановлена потужність 60  МВт
Середнє річне виробництво 100  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 266  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Френсіс
Кількість та марка турбін 2
Витрата через турбіни 26  м³/сек
Кількість та марка гідрогенераторів 2
Потужність гідроагрегатів 2х30  МВт
Основні споруди
Тип греблі земляна
Власник IREN Energia

ГЕС Буссенто (італ. Centrale idroelettrica di Bussento) — гідроелектростанція на півдні Італії, в історичному регіоні Кампанія, яка діє у сточищі річки Буссенто (впадає у Тірренське море на узбережжі провінції Салерно).

Забір води для роботи ГЕС відбувається із створеного на Буссенто за допомогою земляної греблі невеликого водосховища Сабетта об'ємом 400 тис. м3. Окрім прямого стоку, сюди перекидають додатковий ресурс із Шараполамо (права притока Буссенто). Від водосховища починається дериваційний тунель завдовжки 7,5 км. Спочатку він прямує лівобережжям річки та за пару кілометрів перетинає її по акведуку і переходить у правобережний гірський масив (втім, вже за кілька сотень метрів після цього Буссенто йде під землю у карстові порожнини, щоб виринути на поверхню за 5 км, неподалік машинного залу станції). В подальшому головний дериваційний тунель приймає додатковий ресурс із бічного відгалуження до Ріо-Казалетто (притока все тієї ж Буссенто, але цього разу ліва), а на завершальному етапі переходить у напірний водогін завдовжки 1,3 км та діаметром від 3,4 до 2,5 метра.

Вода надходить до машинного залу, спорудженого біля впадіння у Буссенто згаданої раніше правої притоки Шараполамо. Основне обладнання станції складається із двох турбін типу Френсіс потужністю по 30 МВт, які працюють при напорі у 266 метрів.[1][2][3]

На початку 2010-х років станція виробляла від 97 до 153 млн кВт-год електроенергії на рік.[4]

Примітки[ред. | ред. код]