Гайнц Рюманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайнц Вільгельм Рюманн
Heinz Wilhelm Rühmann
Дата народження7 березня 1902(1902-03-07)[1][2][…]
Місце народженняЕссен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх[1]
Дата смерті3 жовтня 1994(1994-10-03)[1][2] (92 роки) або 4 жовтня 1994(1994-10-04)[4] (92 роки)
Місце смертіAufkirchend, Берг, Штарнберг, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
ПохованняAufkirchend
ГромадянствоНімецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх  ФРН
Alma materMaria-Theresia-Gymnasiumd
Професіякінорежисер, кінопродюсер, сценарист, актор театру, кіноактор, співак, льотчик
Нагороди
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Баварський орден Максиміліана За досягнення в науці та мистецтві (з 1980 року)
Баварський орден Максиміліана За досягнення в науці та мистецтві (з 1980 року)
IMDbID 0004464
CMNS: Гайнц Вільгельм Рюманн у Вікісховищі

Гайнц Вільгельм Рюманн (нім. Heinz Wilhelm Rühmann; 7 березня 1902, Ессен — 3 жовтня 1994, Ауфкірхен) — німецький актор і режисер.

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

Гайнц Рюманн народився в сім'ї власника готелю. Дитинство пройшло у місті Ванне-Айкель. У 1913 році сім'я переїхала до Ессена, де купила готель біля Центрального вокзалу. У 1916 році батьки хлопчика розлучилися; незабаром після цього батько покінчив життя самогубством. Мати з трьома дітьми переїхала до Мюнхена. У 1919–1920 роках, після закінчення реального училища, Рюманн вивчав акторську майстерність і у червні 1920 року отримав свою першу роль в театрі міста Бреслау. У 1922 році він поступив до театру Ганновера, де виступав разом з Тео Лінгеном. Потім працював в театрах Бремена та Мюнхена. У серпні 1924 року Рюманн одружився з акторкою єврейського походження Марією Гербот.

У кіно Рюманн дебютував у 1926 році в німому фільмі «Das deutsche Mutterherz» («Серце німецької матері»). Його було запрошено до Берліна, де він грав у театрі разом з Марлен Дітріх. У 1930 році до актора прийшов великий успіх. Після участі у кінострічці «Die drei von der Tankstelle» («Троє з бензоколонки») він став — разом з Гансом Альберсом — одним з найпопулярніших артистів Веймарської Німеччини.

У роки правління в Німеччині націонал-соціалістів Рюманн прагнув не втручатися в політику. Проте це не перешкодило йому зробити запаморочливу кар'єру. У 1938 році він розлучився зі своєю першою дружиною (єврейкою). У 1939 році одружився з акторкою Гертою Файлер, з якою він познайомився у 1938 році на зйомках свого фільму «Лише брехня». У 1933–1945 роках Рюманн зіграв у 37 кінофільмах і поставив ще чотири. Націонал-соціалісти активно використовували талант актора у своїй пропаганді за часів Другої світової війни. У 1940 році Рюманну було присвоєно звання «державного артиста». Не дивлячись на те, що артист був відмінним пілотом, його звільнили від несення військової служби, а у серпні 1944 року за розпорядженням Геббельса внесли до списку осіб, назавжди звільнених від мобілізації.

По закінченні війни Рюманн деякий час проживав у Східній Німеччині й співпрацював там з радянською владою. Проте у березні 1946 року внаслідок політики денацифікації йому заборонили працювати актором на території радянської окупаційної зони. Рюманн переїхав до Західного Берліна. У 1947 році він заснував там кіностудію Comedia. У 1956 році артист знявся в кінокомедії «Капітан з Кепеніка», за гру в якій у 1957 році удостоївся премії німецьких кінокритиків. Радянським глядачам картина відома під назвою «Сила мундиру». У 1960-х роках він грав на сценах Мюнхена і Відня. У 1980 році виступав у програмі «Зірки на манежі» з радянським клоуном Олегом Поповим.

Музична діяльність

[ред. | ред. код]

Рюманн мав приємний задушевний тенор, співав у кіно і з успіхом (особливо у 1930-ті та 1940-ві рр.) записувався на платівки. Принаймні, три пісні, що виконувалися ним, визнані в Німеччині «вічними» шлягерами: Ich brech' die Herzen der stolzesten Frau'n (1938), Das kann doch einen Seemann nicht erschüttern (матроська пісня, 1939) та (колискова) La-Le-Lu (ін.назва Unser Lied, 1955).

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Дві вулиці в Баварії, де актор прожив останні роки, названі його ім'ям. Похований в Ауфкірхені.

Обрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва українською Мовою оригіналу Роль
1930 Троє з бензоколонки Die Drei von der Tankstelle Ганс
1938 Людина, яка була Шерлоком Холмсом Der Mann, der Sherlock Holmes war сищик Мекі Макферсон / доктор Ватсон
1938 13 стільців 13 Stühle Фелікс Рабе
1941 Квакс, невдалий пілот Quax, der Bruchpilot Квакс
1944 Пунш з паленого цукру Die Feuerzangenbowle доктор Йоганнес Пфайффер
1947 Квакс у Африці Quax in Afrika Квакс
1948 Пан з іншої зірки Der Herr vom andern Stern Пан з іншої зірки
1956 Тітка Чарлея Charleys Tante Доктор Отто Дернбург
1958 Залізний Густав Der eiserne Gustav Густав Гартман
1959 Людина проходить крізь стіну Ein Mann geht durch die Wand Бушбаум
1960 Бравий солдат Швейк Der brave Soldat Schwejk Йозеф Швейк
1960 Паршива вівця Das schwarze Schaf Отец Браун
1962 Згубна пристрасть Er kann’s nicht lassen панотець Браун
1965 Корабель дурнів Ship of Fools Юлій Льовенталь
1965 Вінок з маргариток Das Liebeskarussell професор Хелльберг
1967 Операція «Святий Петро» Operazione San Pietro Кардинал Ерік Браун
1971 Капітан Der Kapitän Вільям Еббс

Нагороди

[ред. | ред. код]
Могила Гайнца Рюманна в Ауфкірхені

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118603949 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Find a Grave — 1996.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гайнц Рюманн

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайнц_Рюманн&oldid=41989394