Галін Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Іванович Галін
рос. Пётр Иванович Галин
Народження 30 січня 1923(1923-01-30)
Струніно
Смерть 2 квітня 1990(1990-04-02) (67 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Берковецьке кладовище
Країна СРСР СРСР
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  артилерія
Роки служби 19411972
Партія КПРС
Звання  Полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки

Петро Іванович Галін (рос. Пётр Иванович Галин; 30 січня 1923, Струніно — 2 квітня 1990) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 січня 1923 року в селі Струніному (нині місто Александровської міськради Владимирської області Росії) в родині робітника. Росіянин. Закінчив десять класів середньої школи.

У липні 1941 року призваний до лав Червоної Армії. У 1943 році закінчив військове училище самохідної артилерії. У боях німецько-радянської війни з липня 1943 року. Воював на 1-му Прибалтійському фронті.

7—12 серпня 1944 року, командуючи батареєю 1452-го самохідного артилерійського полку 19-го танкового корпусу, комсомолець лейтенант П. І. Галін в запеклих боях в районі міста Біржаю (Литва) сміливо висунув гармату батареї назустріч контратакующим фашистським танкам, підбив чотири з них і знищив чотири протитанкові гармати. Надалі протягом двох годин батарея відбила кілька контратак і підбила ще дванадцять ворожих танків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм лейтенантові Петру Івановичу Галіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5985).

Могила Петра Галіна

Після закінчення війни продовжив службу в армії. Член ВКП(б) з 1946 року. З 1972 року полковник П. І. Галін в запасі. Жив у Києві. Помер 2 квітня 1990 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях».

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

За часів СРСР його ім'ям названі піонерські загони в школах міст Вільяндда Естонської РСР, Струніного і в радгоспі «Красноперекопський» Кримської області.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
  • Нагорный А. Ф., Травкин В. В. Земли Владимирской богатыри. — Ярославль: 1967.