Перейти до вмісту

Владимирська область

Владимирська область
рос. Владимирская область
КраїнаРосія Росія
Фед. округЦентральний
Адмін. центрВладимир
ГлаваАвдєєв Олександр Олександрович
Глава парламентуХохлова Ольга Миколаївна
Дата утворення14 серпня 1944 Редагувати інформацію у Вікіданих
Оф. вебсайтavo.ru​(рос.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Географія
Координати56°05′00″ пн. ш. 40°37′00″ сх. д. / 56.083333333333° пн. ш. 40.616666666667° сх. д. / 56.083333333333; 40.616666666667G O
Площа29 084 км² (66-е)
  • внутр. вод0,3 %
  • найвища точкаQ136456799
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність1 297 936 осіб (34-е) (2025)
Густота44,63 осіб/км²
Економіка
Економ. районЦентральний
Коди
ISO 3166-2RU-VLA Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗКАТО17 Редагувати інформацію у Вікіданих
Суб'єкта РФ33
Телефонний(+7)
Карти

Владимирська область на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Владимирська область у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Влади́мирська о́бласть (рос. Владимирская область) — суб'єкт Російської Федерації. Входить до складу Центрального федерального округу.

Географія

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Владимирська область розташована у центрі Європейської частини Росії на півдні Волзько-Окського межиріччя, за 200 км на схід від Москви. Владимирська область простягнулася на 170 км із півночі на південь і на 280 км — із заходу на схід.

Межує з Московською, Ярославською, Івановською, Рязанською і Нижньогородською областями.

 Ярославська область,  Івановська область  Івановська область
 Московська область  Нижньогородська область
 Московська область  Рязанська область

Рельєф

[ред. | ред. код]

Територія розташована у центрі Східноєвропейської рівнини, основна частина території — слабко горбиста рівнина із загальним зниженням від Клинсько-Дмитровської гряди (висоти до 271 м) на півночі, через Владимирське (Юр'єве) Опілля (висота до 236 м), далі на південь до Мещерської низовини (переважна висота 120 м) і на схід через Оксько-Цнинський вал (до 184 м) і Гороховецький відріг (верхня точка — 191 м) до Балахнинської низовини (близько 90 м) і гирло Клязьми (67 м). Через урвисті схили височини регіон має рекреаційні (зимові види спорту) ресурси й гідроакумуляційні можливості.

Мінеральні ресурси

[ред. | ред. код]

Основними мінеральними ресурсами області є вапняки, торф, будівельні піски й камені, вогнетривкі й цегельні глини. Запаси торфу в розмірі 59 млн тонн, основна їхня частина залягає в межах Мещерської низовини. Загальний обсяг покладів вапняків становлять 30 млн тонн, розташовані у районі Оксько-Цнинського валу, де їхні товщі досягають 130 метрів (Ковровський, В'язниківський, Судогодський, Селівановський райони).

Кварцові піски — чисті, дрібні, майже без домішок глинистих часток льодовикового походження. Мають федеральне значення, у більших кількостях залягають у південних районах області (Гусь-Хрустальний і Меленковський райони). Використовуються піски для виробництва скла й кришталю. Також в області є фосфорити, залізна руда, є невеликі поклади гіпсу, флюсових матеріалів і металургійних доломітів місцевого значення. На території області зустрічаються природні джерела мінеральних вод.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат області помірно континентальний, тривалість періоду із середньодобовою температурою нижче 0 °C — 137 днів, середньорічна температура +5 °C (стандартне відхилення +12 °C), середня температура січня −13° С, липня +19° С, середня товщина сніжного покриву 40 мм (лежить у середньому 144 дні). Середньорічна кількість опадів 420—740 мм, тривалість вегетаційного періоду 160—180 днів.

Гідрографія

[ред. | ред. код]

Загальна площа поверхневих вод становить 32,9 тис. га.

Основні річки області Клязьма й Ока. Територією області протікають сотні середніх і малих річок, загальною довжиною понад 8,6 тис. км (їхня кількість разом зі струмками доходить до 560). Клязьма впадає в Оку на південно-східній окраїні по межі з Нижньогородською областю. Найбільші притоки Клязьми: Шерна (із притокою Молокча), Кіржач (із притоками Великий й Малий Кіржач), Пекша, Колокша, Нерль, Судогда, Уводь, Лух, Суворощь, притоки Оки: Гусь, Унжа й Ушна, біля Александрова бере початок притока Волги — Дубна.

Є близько 300 озер загальною площею в п'ять тисяч гектарів. Більшість із них мілководні, безстічні, деякі мають торф'яний шар. Походження озер різне. Численні озера розкидані долинами річок. Найбільші з них — Урвановське (завдовжки 12 км) і Віша (завдовжки близько 10 км). На Мещерській низовині й на північному заході області є озера давніх алювіальних долин: Ісіхри, Святе тощо. Озера карстового походження, розташовані у низов'ях Клязьми й у центрі округу В'язники (північний схід області), мають сильно мінералізовану воду й пов'язані між собою підземними водотоками. Найбільше й найглибше з них — озеро Кшара. Біля Александрова та Юр'єв-Польському районі є озера льодовикового походження невеликих розмірів.

Основні масиви боліт регіону (загальна їхня площа становить 37,4 тис. га) лежать у Мещерській і Балахнінській низовинах.

Ґрунти

[ред. | ред. код]

У регіоні зустрічаються:

  • родючі темнобарвні карбонатні й сірі лісові — займають 417,5 тис. га або 14,3 % загальної площі (Суздальський і Юр'єв-Польський райони, частини Александровського, Кольчугінського й Собінського районів)
  • дернові алювіальні (заплавні) по берегах Оки й Клязьми
  • дерено-підзолисті ґрунти, що сформувалися під хвойними й мішаними лісами середньосуглинистого типу (В'язниківський, Муромський, частково Ковровський, Камешковський, Гороховецький, Селівановський, Собінський, Кіржацький, Александровський райони)
    • супіщаного й піщаного типів (Гусь-Хрустальний, Меленковський, Петушинський, Судогодський райони, південні частини Кіржацького, Собінського, Муромського й Селівановського районів)
  • підзолисто-болотні й болотні в межах Мещерської низовини й Гороховецьких боліт

Відзначається недостатня забезпеченість ґрунтів бором і сіркою, 85—98 % ґрунтів належать до категорії малозабезпечених цинком.

Деградація земель найпоширеніша у вигляді водної ерозії — близько 175 тис. га еродованих земель і близько 700 тис. га — ерозіонебезпечних.

Рослинність

[ред. | ред. код]

Область розташована у субтайговій рослинній зоні. Переважають широколистяно-темнохвойні мішані ліси з вкрапленнями соснового лісу на південному сході, широколистяно-соснових й сосново—сухотравних лісів на Гороховецькому пасмі, заплавна рослинність берегів Оки й Клязьми й рослинність боліт у низинах регіону.

Найважливішим сировинним запасом і природним багатством Владимирської області є ліси, які покривають 1520,9 тис. га (42 % території регіону). Запаси деревини — 209 млн м³, у тому числі хвойних порід — 137,5 млн м³. Розрахункова лісосіка області використовується на 90 %, щорічно вирубується близько 9 тис. га лісу для промислових цілей.

Багата й славиться своєю рослинністю зволожена Мещера, тут збирають малину, суницю, смородину, особливо багато чорниці, брусниці, калини й журавлини, численні гриби й лікарські рослини (багно болотне, хвощ польовий, деревій звичайний, звіробій, м'ята, кропива, конвалія тощо). Різноманітні типи водоростей, мохів, лишайників.

Особливої охорони вимагають 14 видів, серед них — сальвінія плаваюча, рдесник Фриса, ірис сибірський, верба чорнична. Багато болотних співтовариств відносять до рідких і зникаючих.

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

У сучасній фауні налічується понад 50 видів ссавців, серед яких: лось, кабан, сарна, благородний олень і лань, рись, вовк, вивірка, заєць, куниця, лисиця, тхір, борсук й інші хутрові звірі (полювання відкрите з жовтня по лютий), 5 видів плазунів і 10 видів земноводних. У Червону книгу РФ внесена хохуля звичайна.

На території області живе 216 видів птахів, серед яких: глухар, тетерук, орябок, сіра куріпка, вальдшнеп, гусак, качка тощо.

Водойми регіону також багаті річковою й озерною рибою численних видів (в'юн, плітка, щука, окунь, карась, краснопірка, у Клязьмі зустрічається стерлядь), риболовля популярна як влітку, так і взимку (підлідна риболовля). Діє декілька мисливських господарств.

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Екологічна ситуація в області в цілому сприятлива. На півдні області на території Гусь-Хрустального району виділена територія під Національний парк «Мещора», пам'ятка природи — озеро Ісіхра, частина федерального заказника «Клязьминський» (північний схід Ковровського району), що охороняє хохулю й у цілому природний комплекс заплави Клязьми, федеральний заказник «Муромський» у заплаві Оки, площею 56 200 га, що охороняє хохулю, і мисливських тварин регіону, а також пам'ятка природи озеро Віша. Створена й ведеться червона книга Владимирської області.

Головними осередками забруднення є промислові центри регіону — міста Владимир, Ковров, Муром; періодичні пожежі й порушення екосистем в осушених торф'яних болотах північного заходу й території активного тваринництва.

Історія

[ред. | ред. код]

Знайдені стоянки людини пізнього палеоліту (близько 25 тис. років до н. е.) «Сунгирь». Археологічні розкопки Мурома й інших поселень розповідають нам про фіно-угорське коріння цих земель.

Населення

[ред. | ред. код]

Загальні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Чисельність населення: 1 297 936 осіб (2025)[1]
  • Густота населення: 44,63 осіб/км² (2025)
  • Питома вага міського населення: 80,26 % (2022)[2]
  • Природний рух населення, на 1000 осіб: −10,9 (2020)[3]
    • Народжуваність, на 1000 осіб: 7,5 (2020)[3]
    • Смертність, на 1000 осіб: 18,4 (2020)[3]
  • Середнє число дітей на одну жінку — 1,051 (2025)[4]
  • Середня очікувана тривалість життя, років: 68,11 (чоловіки — 63,18; жінки — 73,00) (2021)[5]
  • Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1207 (2017)[6]

Етнічний склад населення

[ред. | ред. код]
Етнічний склад населення Владимирської області
Етнос 1959[7] 1989[8] 2002[9] 2010[10] 2021[11]
Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб %
Росіяни 1 367 176 97,5 1 578 821 95,8 1 443 857 95,8 1 288 716 95,6 1 201 693 95,8
Українці 10 760 0,8 21 844 1,3 16 755 1,1 12 541 0,9 4 461 0,4
Вірмени 265 0,0 1 195 0,1 4 999 0,3 6 247 0,5 4 433 0,4
Таджики 272 0,0 520 0,0 1 786 0,1 4 081 0,3
Татари 8 267 0,6 9 214 0,6 8 670 0,6 7 332 0,5 3 569 0,3
Узбеки 182 0,0 1 130 0,1 798 0,1 3 285 0,2 3 170 0,3
Інші 15 697 1,1 36 268 2,2 31 756 2,1 28 376 2,1 33 552 2,7
Не вказали етнос 24 – 17 – 16 635 – 95 410 – 93 175 –

Адміністративно-територіальний устрій

[ред. | ред. код]

Міські округи

[ред. | ред. код]

Муніципальні райони

[ред. | ред. код]

Населені пункти

[ред. | ред. код]
Населені пункти Владимирської області з чисельністю понад 10 тисяч осіб (2025)[1]
Владимир 341 579 Юр'єв-Польський 16 388
Ковров 127 831 Собінка 16 246
Муром 104 078 Карабаново 12 765
Александров 54 179 Меленки 12 725
Гусь-Хрустальний 48 649 Лакінськ 12 148
Кольчугіно 37 324 Петушки 12 059
В'язники 33 815 Гороховець 11 892
Кіржач 25 814 Камєшково 11 679
Радужний 17 478 Струніно 11 039
Покров 17 381

Влада

[ред. | ред. код]

Економіка

[ред. | ред. код]

Основне місце в економіці займає промисловість, особливий вплив на розвиток має федеральний транспорт, що представлений декількома найбільшими магістралями. Федеральне фінансування в балансі регіонального бюджету досягає 25 % (2006). Частка сільського господарства у ВРП — 12 %. Регіональним керівництвом підтримується розвиток екскурсійно-історичного й екологічного туризму.

Промисловість

[ред. | ред. код]

У структурі промисловості основну роль відіграє машинобудування, що створює до 40 % промислового продукту. Істотне значення мають харчова промисловість (до 17 % промислового продукту), електроенергетика (10 %), скляна (до 7 %) та легка (близько 5 %) промисловості.

Машинобудування

[ред. | ред. код]

Основні центри машинобудування — Владимир, Ковров, Муром. Значимі підприємства:

Харчова промисловість

[ред. | ред. код]

Найрозвиненіша переробка молочної продукції й кондитерське виробництво

  • Найбільші об'єднання підприємств — «Молоко» і «Ополье»
  • Кондитерська фабрика «Штольверк Рус» концерну Kraft Foods

Енергетика

[ред. | ред. код]

Регіон має істотний електроенергодефіцит, потреба на 3/4 покривається з ОЕС центру через Владимирські електромережі. Найбільші об'єкти — Владимирська ТЕЦ потужністю в 400 МВт, і вузлова Владимирська підстанція 750 кВ потужністю 2500 МВА. Цікаво, що на початку 1940-х було практично почате будівництво двох гідровузлів з ГЕС на Клязьмі, що зупинилося з початком війни. Діяли невеликі мінігес на Нерлі, біля села Фінеєво на Кіржачі, безліч водяних млинів.

Споживання енергоресурсів в 1999 році склало:

  • Природний газ — 2,6 млрд м³
  • Вугілля — 323 тис. т
  • Нафтопродуктів — 647 тис. т
  • Імпорт електроенергії — 3,9 млрд кВт·год

Скляна промисловість

[ред. | ред. код]

Гусівський кришталевий завод ЗАТ «Символ» — близько 60 % російського скла (м. Курлово) ВАТ «Красне Ехо» (селище Красне Ехо) ТОВ «РАСКО» (селище Анопіно)

Транспорт

[ред. | ред. код]

Основний вантажопотік регіону проходить трьома із чотирьох напрямків Транссиба, крім того, у регіоні розташована частина великого кільця московської залізниці, залізниці Александров — Іваново й Камєшково — Іваново. Розвинена й мережа внутрішніх залізниць; залізниці Ковров — Муром, Владимир — Тума, відгалуження на Судогду, Радужний, Уршельський і Фролищі. Найбільші локомотивні депо Александров, Владимир і Муром. Оператор ВАТ «РЖД».

На другому місці за обсягом транспортування трубопровідний транспорт:

  • Дві нитки нафтопроводу Нижній Новгород — Рязань і дві нитки Нижній Новгород — Ярославль (сумарно не менш 45 млн т/рік), що забезпечують транзит західно-сибірської й волзько-уральської нафти до Московського, Ярославського, Рязанського й Кириського НПЗ, і до порту Приморськ на експорт. (ВАТ АК «Транснєфть»)
  • Газопроводи Нижній Новгород — Центр (КС Муром) і Нижній Новгород — Щолково з відгалуженнями на Іваново й південні райони області, сумарний транзит понад 6 млрд м³/рік. ВАТ «Газпром»
  • Продуктопровід (МНПП) Кстово — Рязань (не менш 2 млн т/рік в основному дизельного палива) з відгалуженнями на Судогду й В'язники. Перекачувальна станція з нафтосховищами у селищі Второво, заплановане будівництво трубопроводу Второво — Приморськ потужністю 8,4 млн т/рік дизельного палива, збільшення ємності резервуарів аж до 80 тис. м³, а потужності всього вузла до 24,6 млн т/рік (проект «Сєвєр» ВАТ «Транснєфтєпродукт»).

З автомобільних шляхів найбільш значима автодорога М7 «Волга» до 10 млн т/рік, а також ділянки автошляхів А108 БМК, і слабко підтримувані федеральна А113 Владимир — Кострома, Р72 Владимир — Муром, Р125 Нижній Новгород — Касимов.

Магістральні лінії електропередач:

Тільки для внутрішнього споживання (не рахуючи транзит) у регіон перекидається понад 4 млрд кВт·год/рік (що еквівалентно близько 0,7 млн т/рік мазуту для типової електростанції).

Розвинене вантажне й пасажирське судноплавство по Клязьмі й особливо Оці, порти В'язники й Муром, Гороховецький суднобудівний завод.

Аеропорт місцевих авіаліній Сем'язино за 5 км від Владимира, посадкові майданчики у В'язниках, Гороховці, численні військові аеродроми. Над регіоном проходить значна частина повітряних коридорів східного напрямку від Москви.

Варто відзначити розвинені тролейбусні системи Владимира й Коврова.

Збережений вузькоколійний рух, у тому числі й пасажирський по Островському й Бакшеєвському, Мезіновському й Гусівському болотах Мещери.

Сільське господарство

[ред. | ред. код]

Спеціалізується на рослинництві, молочно-м'ясному скотарстві й птахівництві. Провідна галузь сільського господарства — тваринництво молочно-м'ясного напрямку. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз. Конярство (владимирські ваговози). Площа сільгоспугідь — 930,9 тис. га (32,1 % земельного фонду), у тому числі рілля — 66,8 %. Посівні площі становлять 476,5 тис. га, з яких 58,7 % займають кормові культури, 29 % — зернові. Із зернових вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес. Планується розширення посівів ріпаку (для виробництва ріпакової олії), а також спеціальних сортів картоплі й овочів (для переробки на місці, виробництва овочевих соків). Близько 25 спеціалізованих підприємств займаються вирощуванням племінної худоби. Кілька рибних господарств (найбільше з них «Ворша»), численні пасіки.

Наука, освіта й культура

[ред. | ред. код]

Наука

[ред. | ред. код]

Науковими дослідженнями в області займаються понад 30 організацій. Серед них:

  • НДТКІ тракторних і комбайнових двигунів
  • ТОВ «НДІ Стекла»
  • ВНДіКПТЛ органічних добрив і торфу
  • ВНДІ захисту тварин
  • ВНДІ синтезу мінеральної сировини
  • ВНДІ ветеринарній вірусології й мікробіології (Вольгінський)
  • ВАТ «НДКіПТІ електромашинобудування»
  • ФКП «Державний лазерний полігон „Радуга“» (ЗАТУ Радужний)
  • ВНДІ «Сигнал»
  • ВАТ НДПТІ «Мікрон»
  • ДНУ «Владимирський НДІ сільського господарства»

Освіта

[ред. | ред. код]

Найбільші представники системи утворення:

У регіоні діють виправно-освітні й трудові установи, у тому числі кілька підліткових і юнацьких.

Культура

[ред. | ред. код]

Обласний драматичний театр, Ляльковий театр, Владимирська філармонія, Обласна наукова бібліотека, сучасні кінотеатри «Кіномакс-Буревісник» (Владимир) і «Октябр» (Муром), щорічний фестиваль анімаційного кіно (Суздаль).

З художніх промислів розвинені вишивка, ювелірна справа, лакова мініатюра (Мстьора).

Рекреація, спорт

[ред. | ред. код]

Область знаменита збереженими давніми містами, а також їхніми архітектурно-історичними, культурними й релігійними пам'ятками. Суздаль вважається містом православного паломництва. По області проходить основна частина маршрутів знаменитого Золотого кільця Росії. Часто відвідуваним туристами місцем стала історична в'язниця «Владимирський централ».

Найбільший природоохоронний об'єкт, національний парк «Мещера» — популярне місце туризму й відпочинку (байдаркові, лижні, піші й велопоходи, полювання, риболовля, відпочинок у води, збір грибів і ягід), туристичні бази. Не менш популярні серед байдарочників річки північно-заходу області (Кіржач, Пекша, Колокша). Завдяки своїй віддаленості й доступності популярні озера парку «Кшара», розвинене туристичне й спортивне судноплавство Окою й Клязьмою.

Сноуборд-Центр у селі Сновиці Суздальського району, гірськолижний спуск «Пужалова гора» у Гороховці, парашутний спорт на аеродромах Кіржача, Александрова й Сем'язіно, розвинений пейнтбол, картинг, у Ковровi розвинений мотоциклетний спорт, автотріал у болотах області, дайвінг у глибоких озерах Балахнинської низовини, Футбольні клуби «Торпедо» і «Локомотив» (Муром). Стадіон «Торпедо» місткістю 26,000 людей (Владимир).

Знамениті уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
  2. ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.).
  3. 1 2 3 Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
  4. ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
  5. ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
  6. ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
  7. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Владимирская область. Демоскоп. Архів оригіналу за 7 листопада 2018.
  8. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Владимирская область. Демоскоп. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  9. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Архів оригіналу за 21 квітня 2013.
  10. ↑ Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 30 квітня 2020.
  11. ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2020 года. Том 5 - Национальный состав населения Владимирской области и владение языками. Таблица 1. Национальный состав населения по муниципальным образованиям. Архів оригіналу за 10 жовтня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]