Гамбіт Яніша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шаховий дебют
Назва Гамбіт Яніша
abcdefgh
8
a8 чорна тура
c8 чорний слон
d8 чорний ферзь
e8 чорний король
f8 чорний слон
g8 чорний кінь
h8 чорна тура
a7 чорний пішак
b7 чорний пішак
c7 чорний пішак
d7 чорний пішак
g7 чорний пішак
h7 чорний пішак
c6 чорний кінь
b5 білий слон
e5 чорний пішак
f5 чорний пішак
e4 білий пішак
f3 білий кінь
a2 білий пішак
b2 білий пішак
c2 білий пішак
d2 білий пішак
f2 білий пішак
g2 білий пішак
h2 білий пішак
a1 біла тура
b1 білий кінь
c1 білий слон
d1 білий ферзь
e1 білий король
h1 біла тура
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Початкові ходи 1. e2-e4 e7-e5
2. Kg1-f3 Kb8-c6
3. Cf1-b5 f7-f5
ECO C63
Перше застосування 1847 рік
Названо на честь Карла Яніша
Категорія дебюту іспанська партія

Гамбіт Яніша — гостре гамбітне продовження в іспанській партії, що виникає після ходів
1. e2-e4 e7-e5
2. Kg1-f3 Kb8-c6
3. Cf1-b5 f7-f5

Відноситься до відкритих дебютів.

Історія[ред. | ред. код]

Варіант запропонований в середині XIX століття шахістом К. Янішом. Свої праці, присвячені аналізу варіанту, він опублікував в 1847 році. Яніш писав: «Цей гамбіт, який ми не зустріли ні у одного учасника і який ніде не грався, дуже цікавий можливостями, які він дає чорним, сприяючи у багатьох випадках їх успіху». Сміливий хід 3. ... f5 спочатку привернув велику увагу майстрів, оскільки після прийняття гамбіту чорні, як правило, отримують багатообіцяючу гру. Однак в 1902 році німецький аналітик Е. Дікгоф запропонував систему гри, що починається ходом 4. Kc3, яка веде до переваги білих. Ускладнення, що виникають у білих в системі Дікгофа, великі, але в багатьох випадках закінчуються їх вирішальною перевагою. Але в кінці 1940-х років Д. І. Бронштейн знайшов ряд планів контргри, що залишають перспективи для чорних після 4. ... f5: e4 5. Kc3: e4 Kg8-f6. В даний час прийнятним вважається також варіант з ходом 4. d2-d3, що веде до спокійної гри.

Основні ідеї[ред. | ред. код]

У сучасній практиці чорні застосовують гамбіт Яніша в тих випадках, коли прагнуть відійти від труднощів класичних варіантів іспанської партії за рахунок негайного загострення гри.

Варіанти[ред. | ред. код]

  • 4. Кb1-c3 — Система Дікгофа
    • 4…f5:e4 5. Кc3:e4 d7-d5
    • 4…Кс6-d4
    • 4…Кg8-f6 5. e4:f5 Сf8-c5 6. 0—0 0—0 7. Кf3:e5 Кc6:e5 8. d2-d4 Сc5:d4 9. Фd1:d4
  • 4. d2-d3 f5:e4 5. d3:e4 Кg8-f6 6. 0—0 d7-d6
  • 4. d2-d4!? f5:e4 5. Кf3:e5 Кc6:e5 6. d4:e5 c7-c6 7. Кb1-c3!?

Приклад[ред. | ред. код]

Цайсль — Вальтер фон Вальгофен, Відень, 1898 год.

1. e4 e5 2. Kf3 Kc6 3. Cb5 f5 4. d4 fe 5. К:e5 K:e5 6. de c6! 7. Cc4 Фа5+ 8. Kc3 Ф:e5 9. 0—0 d5 10. Cb3 Kf6 11. Ce3 Cd6 12. g3 Cg4 13. Фd2 Сf3 14. Cf4 Фh5! 15. Kd1 Фh3 16. Ke3 Kg4! 17. Лfe1 Ф:h2 18. Крf1 Фh1x.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Суэтин А. С. Испанская партия. — М.: Физкультура и спорт, 1982. — С. 47—60. — 320 с.
  • Юдович М. М. Гамбит. — М.: Физкультура и спорт, 1980. — С. 61—62. — 80 с.

Посилання[ред. | ред. код]