Перейти до вмісту

Ганс Альберт Ейнштейн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ганс Альберт Ейнштейн
Hans Albert Einstein
Народився14 травня 1904(1904-05-14)[1]
Берн, Швейцарія[3][4]
Помер26 липня 1973(1973-07-26)[1][2] (69 років)
Вудс-Гоул, Барнстейбл, Массачусетс, США[5][6]
·серцева недостатність
ПохованняВудс-Гоул
Країна США[7]
 Швейцарія[4]
Місце проживанняШвейцарія
Німеччина
США
Сміхов[8]
Діяльністьінженер, педагог, фізик
Alma materФедеральна вища технічна школа Цюриха (1936)
Науковий керівникДьордь Поя
ВчителіEugen Meyer-Peterd[9]
Знання мовнімецька і англійська
ЗакладУніверситет Каліфорнії (Берклі)
Конфесіяюдаїзм[8]
РідEinstein familyd
БатькоАльберт Ейнштейн[8][4]
МатиМілева Марич[8][4]
Брати, сестриEduard Einsteind[4] і Lieserl (Einstein)d
У шлюбі зЕлізабет Робоз Ейнштейн
ДітиBernhard Caesar Einsteind і Evelyn Einsteind
Вага88 кг
Зріст173 см
Нагороди
Сайтeinstein-website.de

Ганс Альбе́рт Ейнште́йн (також Ганс Альберт Айнштайн, ; 14 травня 1904 — 26 липня 1973) — швейцарсько-американський інженер та педагог, друга дитина і перший син фізиків Альберта Ейнштейна та Мілеви Марич.[10] Він працював професором гідротехніки в Університеті Каліфорнії в Берклі.[11][12]

Ейнштейн був широко визнаний за свої дослідження у сфері транспортування відкладень.[13] Для відзначення його видатних досягнень в гідротехніці Американське товариство інженерів-будівельників (англ. American Society of Civil Engineers) заснувало «Премію Ганса Альберта Ейнштейна» в 1988 році, яка щорічно вручається тим, хто зробив значний внесок у цю галузь.[10][14][15]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Ганс Альберт Ейнштейн народився 14 травня 1904 року в Берні, Швейцарія, де його батько, Альберт Ейнштейн, працював клерком в Швейцарському федеральному інституті інтелектуальної власності (нім. Eidgenössisches Institut für Geistiges Eigentum). Батько був німецько-єврейського походження, а мати, Мілева Марич — сербка. Його молодший брат, Едуард Ейнштейн, народився в 1910 році і помер у 1965. У 1913 році Ганс і Едуард були хрещені в православній церкві святого Миколая в Новому Саду.[16] Доля їхньої старшої сестри, Лізерл Ейнштейн, першої дитини Альберта Ейнштайна та Мілеви Марич, невідома, хоча є припущення, що вона померла від скарлатини в 1903 році.[17] Батьки розлучилися у 1919 році після п'яти років життя окремо.[17]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1922 році Ганс пішов по стопах батьків і вступив до Федеральної вищої технічної школи Цюриха (ETH), де вивчав будівництво, закінчивши навчання у 1926 році.[18][10] Від 1926 до 1930 року він працював у компанії Klönne, що спеціалізувалась на будівельній сталі у Дортмунді, Німеччина.[18][19] З 1931 до 1938 року він працював дослідником у новоствореній Лабораторії гідравліки та ґрунтової механіки (VAWE) в ЕТН Цюриху. Там, у 1936 році, Ганс Альберт захистив докторську дисертацію з технічних наук «Der Geschiebetrieb als Wahrscheinlichkeitsproblem», яка вважається основоположною роботою у сфері транспортування відкладень.[10][20]

Батько Ганса, Альберт, покинув Німеччину у 1933 році, щоб уникнути переслідування євреїв нацистським урядом. Слухаючи поради батька, Ганс емігрував зі Швейцарії до Грінвілла, Південна Кароліна, у 1938 році. Він працював у Міністерстві сільського господарства США, досліджуючи транспортування відкладень з 1938 по 1943 рік. Він продовжив працювати для Міністерства сільського господарства у Каліфорнійському технологічному інституті з 1943 року. У 1947 році він отримав посаду доцента гідравлічної інженерії в Університеті Каліфорнії в Берклі. Він став повноправним професором, а пізніше професором емеритом. Айнштайн подорожував світом, беручи участь у конференціях з гідротехніки. Він був на симпозіумі у Вудс Гол в Массачусетсі, коли знепритомнів і помер від серцевої недостатності 26 липня 1973 року.[21]

Ейнштейн здобув Грант Ґуґґенгайма (1953), наукові нагороди Американського товариства інженерів-будівельників (1959 і 1960), премії Каліфорнійського університету в Берклі (1971), почесної грамоти Міністерства сільського господарства США (1971), а також почесної грамоти Американського товариства інженерів-механіків за більш ніж 20-річну віддану і видатну роботу в журналі Applied Mechanics Reviews (1972).[22]

Ганс також був прийнятий у членство Pi Tau Sigma у грудні 1949 року з почесним званням. У 1958 році він був головним почесним гостем на відкритті нової будівлі, в якій розміщений Інститут фізики імені Альберта Айнштайна, в Техніоні.[23]

Його роботи зберігаються у Колекції та архіві водних ресурсів Каліфорнійського університету, бібліотеках Ріверсайду[24] та у спеціальних колекціях і архівах бібліотек Університету Айови.[25]

Надгробок Ганса Альберта Айнштайна у Вудс Гол, Массачусетс, на цвинтарі селища Вудс Гол. На ньому написано слова: «Життя присвячене його студентам — дослідження, музика та природа».

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1927 році Ганс Альберт Ейнштейн одружився з Фріді Кнехт. У них було четверо дітей:[10][18]

  • Бернгард Цезар Ейнштейн (10 липня 1930 — 30 вересня 2008)[26], був фізиком та інженером.
  • Клаус Мартін Ейнштейн (1932—1939)[27], помер у віці шести років від дифтерії.[28]
  • Девід Ейнштейн (жовтень — листопад 1939)[29], помер у віці одного місяця.
  • Евелін Ейнштейн (28 березня 1941 — 13 квітня 2011), усиновлена.[30]

Кнехт померла у 1958 році, і наступного року Ганс Альберт одружився з нейрохіміком Елізабет Робоз (1904—1995).[10]

Айнштайн був запальним яхтсменом, часто виходив з колегами та родиною на прогулянки по затоці Сан-Франциско. Під час своїх численних виїздів та наукових екскурсій він зробив тисячі знімків, багато з яких сам обробляв і презентував у вигляді слайд-шоу. Також він любив музику, що вказано на його надгробку, грав на флейті та фортепіано.[31]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в SNAC — 2010.
  2. а б https://www.nytimes.com/1973/07/27/archives/dr-hans-albert-einstein-dies-physicist-was-river-authority-overcame.html
  3. Thomas Fuchs, «Einstein, Hans Albert», dans Dictionnaire historique de la Suisse, Berne.
  4. а б в г д Catalog of the German National Library
  5. http://www.geni.com/people/Hans-Albert-Einstein/6000000009494798754
  6. Alice Calaprice, Daniel Kennefick, Robert Schulmann, An Einstein Encyclopedia, Princeton University Press, 2015, ISBN 9781400873364, p. 57
  7. Thomas Fuchs, «Einstein, Hans Albert», dans Dictionnaire historique de la Suisse, Berne
  8. а б в г Digitalizované pobytové přihlášky pražského policejního ředitelství (konskripce) 1850-1914
  9. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  10. а б в г д е Таємниця, трагедія та успіх: непроста доля дітей Альберта Ейнштейна. BBC News Україна (укр.). 27 березня 2021. Процитовано 9 січня 2024.
  11. Hans Albert Einstein. University of California In Memoriam. 12 лютого 2023. Архів оригіналу за 12 лютого 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  12. Short life history: Hans Albert Einstein. einstein-website.de (англійською) . 26 січня 2021. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 9 січня 2024.
  13. University of California: In Memoriam, March 1976. texts.cdlib.org. Процитовано 9 січня 2024.
  14. Hans Albert Einstein Award | ASCE. American Society of Civil Engineers (англійською) . 19 січня 2021. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 9 січня 2024.
  15. Hans Albert Einstein Award | Past Award Winners. American Society of Civil Engineers. 9 жовтня 2020. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2024.
  16. НОВОСАДСКИ ДОМ МИЛЕВЕ МАРИЋ – АЈНШТАЈН - Културни центар Новог Сада - Културни центар Новог Сада. www.kcns.org.rs (sr-RS) . 30 січня 2017. Процитовано 9 січня 2024.
  17. а б Smith, Dinitia (6 листопада 1996). Dark Side of Einstein Emerges in His Letters. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 9 січня 2024.
  18. а б в Historical dictionary of Switzerland | WorldCat.org. search.worldcat.org (англ.). Процитовано 9 січня 2024.
  19. Ettema, Robert; Mutel, Cornelia F. (29 травня 2014). Hans Albert Einstein: His Life as a Pioneering Engineer (англ.). Reston, VA: American Society of Civil Engineers. doi:10.1061/9780784413302. ISBN 978-0-7844-1330-2.
  20. R. Ettema and C. F. Mutel (2014). Hans Albert Einstein: His Life as a Pioneering Engineer. Reston, VA: American Society of Civil Engineers Press. с. 298. ISBN 978-0-7844-7829-5. Accessed August 31, 2016.
  21. Short life history: Hans Albert Einstein. einstein-website.de (англійською) . 21 лютого 2022. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 9 січня 2024.
  22. Johnson, J. W.; Todd, D. K.; Wiegel, R. L. (24 липня 2020). Inventory of the Hans Albert Einstein Papers, 1937-1972. Online Archive of California. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 9 січня 2024.
  23. Churchill Auditorium, Einstein Institute Opened at Haifa Technion. Jewish Telegraphic Agency (амер.). 20 березня 2015. Процитовано 9 січня 2024.
  24. Inventory of the Hans Albert Einstein Papers, 1937-1972. Online Archive of California. 30 липня 2017. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 9 січня 2024.
  25. Einstein, Hans Albert - Finding aid for Hans Albert Einstein Papers. www.lib.uiowa.edu. Процитовано 9 січня 2024.
  26. Calaprice, Alice; Kennefick, Daniel; Schulmann, Robert (27 жовтня 2015). An Einstein Encyclopedia (англ.). Princeton University Press. ISBN 978-1-4008-7336-4.
  27. Calaprice, Alice; Kennefick, Daniel; Schulmann, Robert (27 жовтня 2015). An Einstein Encyclopedia (англ.). Princeton University Press. ISBN 978-1-4008-7336-4.
  28. Albert Einstein Writes His Son About Life's Hardships Following Death of his Grandson | Shapell Manuscript Foundation. web.archive.org. 10 травня 2015. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 9 січня 2024.
  29. Short life history: Hans Albert Einstein. web.archive.org. 30 липня 2019. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 9 січня 2024.
  30. Martin, Douglas (19 квітня 2011). Evelyn Einstein Dies at 70; Shaped by a Link to Fame. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 9 січня 2024.
  31. R. Ettema and C. F. Mutel (2014). Hans Albert Einstein: His Life as a Pioneering Engineer. с. 183. ISBN 978-0-7844-7829-5.