Гарчу Олег Дем'янович
| Гарчу Олег Дем'янович | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор | |||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||
| Народження | 22 серпня 1966 (57 років) | ||||||||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||||||||
| Вид ЗС |
 Національна гвардія України | ||||||||||||
| Формування | Міністерство внутрішніх справ України | ||||||||||||
| Війни / битви | Антитерористична операція на Донбасі | ||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||
| |||||||||||||
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Генерал-майор Олег Гарчу |
Оле́г Дем'я́нович Гарчу (22 серпня 1966) — український військовик i правоохоронець. Начальник Управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України, генерал-майор внутрішньої служби Міністерства внутрішніх справ України.
Освіта[ред. | ред. код]
- Ленінградське вище військово-політичне училище (1987)
- Національна академія Державної прикордонної служби (1999)
Службова кар'єра[ред. | ред. код]
- Станом на 2008–2011 — командир бригади спеціального призначення «Барс» Внутрішніх військ України, полковник [1][2];
- Станом на серпень 2011 року — начальник штабу Південного ТРК Внутрішніх військ, полковник ;
- Станом на листопад 2011 року — начальник Управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, полковник внутрішньої служби;
- Станом на 2012 рік — генерал-майор внутрішньої служби[3];
- Станом на 2014 рік — начальник Управління з бойової підготовки Головного управління Національної гвардії України, генерал-майор.
- станом на травень 2020 року - начальник Київського територіального управління Національної гвардії України
- станом на листопад 2021 року - начальник Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України
Окупація Криму російськими військами (2014)[ред. | ред. код]
3 березня, у Сімферополі натовп вимагав у начальника управління пенітенціарної служби генерал-майора Гарчу скласти нову «кримську присягу» або написати рапорт про відставку; Гарчу відмовився підкорятися представникам «голови Ради міністрів» АРК Сергія Аксьонова[4][5].
Участь у АТО[ред. | ред. код]
Замістив загиблого генерала Кульчицького на посту начальника Управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України[6][7].
Сімейний стан[ред. | ред. код]
Одружений, виховує двох дочок.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
Серед державних нагород і відомчих заохочувальних відзнак:
- 1990 рік — одержав відомчу відзнаку МВС України, медаль «За відзнаку в службі» II ступеня[8].
- 24 березня 2009 року — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку щодо захисту конституційних прав і свобод громадян — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[9].
- 25 березня 2011 року — одержав відомчу відзнаку МВС України, «Хрест Слави»[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вихованці інтернату стріляли з армійської зброї. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Урочисто клянуться українському народові. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Указ Президента України від 24 липня 2012 № 516/2012 «Про присвоєння спеціальних звань». Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ В керівника кримської пенітенціарної служби вимагали присягнути на вірність Росії. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ У Криму активізувалися російські кримінальні авторитети (Он-лайн-трансляція брифінгу керівника Пенітенціарної служби). Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ З батальйоном оперативного призначення проведено тактичні навчання[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Умовного противника знищив оперативний батальйон. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Кримські чиновники … поділилися планами на майбутнє. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Указ президента України № 181/2009 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців внутрішніх військ МВС України». Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
- ↑ Війська правопорядку відсвяткували день народження. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- З батальйоном оперативного призначення проведено тактичні навчання[недоступне посилання з липня 2019]
- Олег Гарчу: Колонія та СІЗО-це не дитячий садок [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з Олегом Гарчу на YouTube
Категорії:
- Генерал-майори (МВС)
- Народились 22 серпня
- Народились 1966
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені відзнакою «Хрест Слави»
- Нагороджені відзнакою «Почесний знак МВС України»
- Нагороджені відзнакою «За відзнаку в службі»
- Нагороджені медаллю «10 років МВС України»
- Нагороджені медаллю «15 років МВС України»
- Нагороджені медаллю «За сумлінну службу» (МВС України)
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)