Геленки
| село Геленки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Козівська селищна громада |
| Облікова картка | Геленки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1740 |
| Населення | 567 |
| Територія | 0.178 км² |
| Густота населення | 3185.39 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47682 |
| Телефонний код | +380 3547 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°27′54″ пн. ш. 25°09′49″ сх. д. / 49.46500° пн. ш. 25.16361° сх. д.Координати: 49°27′54″ пн. ш. 25°09′49″ сх. д. / 49.46500° пн. ш. 25.16361° сх. д. |
| Водойми | струмок Козівка |
| Відстань до районного центру |
4 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47601, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт Козова, вул. Грушевського, буд. 38 |
| Карта | |
  Геленки | |
 Геленки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Геле́нки — село в Україні, у Козівській селищній громаді, Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на заході району. До 1996 — Геле́нків.
Адміністративний центр колишньої Геленківської сільради. До Геленків приєднано хутір Уланиха у зв'язку з переселенням жителів.
Розташоване на Подільській височині, за 4 км від райцентру.
Населення — 570 осіб (2003).
Географія[ред. | ред. код]
Селом тече струмок Козівка.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село датується 1740 роком.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади.[1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району.[2]
Населення[ред. | ред. код]
Населення села в минулому[3]:
| Рік | Число осіб | Українців греко-католиків |
Поляків та римо-католиків |
Євреїв |
|---|---|---|---|---|
| 1900 | 801 | 265 | 516 | 20 |
| 1939 | ▲ 880 | ▲ 290 | ▲ 590 | ▼ 0 |
У 2003 році в селі проживало 570 осіб.
Мова[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,82 | |
| російська | 0,18 |
Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.
Релігія[ред. | ред. код]
- церква священномученика Димитрія (1943; реставрована 1991),
- капличка (реставрована 2001),
- «фігура» Матері Божої (встановлена на честь скасування панщини).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
- Скульптура Матері Божої
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Центральній, 75, біля церкви, в центрі.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена 1896 р.).
Скульптура — 1,4 м, постамент — 0,8х0,45х0,45 м, площа — 0,0004 га.[5]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Діють загальноосвітня школа І ступенів, клуб, бібліотека,2 торговельних заклади.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Роман Кавка (1934—1997) — український вчений-селекціонер,
- Маркіян Мальський (нар. 1954) — український науковець і дипломат,
- Тарас Гром'як (нар. 1993) — український футболіст.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 10 червня 2022.
- ↑ Наказ департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА від 1 вересня 2015 року № 100-од.
Джерела[ред. | ред. код]
- Федечко В. Геленки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 341. — ISBN 966-528-197-6.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |