Геленки

село Геленки
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Тер. громада	Козівська селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA61040230100062982
Облікова картка	Геленки
Основні дані
Засноване	1740
Населення	567
Територія	0.178 км²
Густота населення	3185.39 осіб/км²
Поштовий індекс	47682
Телефонний код	+380 3547
Географічні дані
Географічні координати	49°27′54″ пн. ш. 25°9′49″ сх. д.
Водойми	струмок Козівка
Відстань до районного центру	4 км
Місцева влада
Адреса ради	47601, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, селище Козова, вул. Грушевського, буд. 38
Карта
Геленки
Геленки
Мапа
Геленки у Вікісховищі

Геле́нки — село в Україні, у Козівській селищній громаді, Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на заході району. До 1996 — Геле́нків.

Адміністративний центр колишньої Геленківської сільради. До Геленків приєднано хутір Уланиха у зв'язку з переселенням жителів.

Розташоване на Подільській височині, за 4 км від центру громади.

Населення — 570 осіб (2003).

Географія

Селом тече струмок Козівка.

Історія

Перша Згадка та Історія Села Геленки в Період Польського Королівства 1490-1569 роки

Перші відомості сягають 1490 року. Завдяки документам що збереглися з того часу, в яких міститься інформація про реєстр та облік землі, нам відомо що неподалік теретерії сучасного села Геленки існував хутір під назвою "Уланих" який складався з однієї хати, двох хлівів, однієї комори та 23 моргів прилеглої орної землі. Ні прізвище ні ім'я власників хутора не збереглися, томущо місцева метрична книга не є повністю вцілілою та розділи з іменами та прізвищами не збереглися. Впроте базуючись на цій метричній книзі того часу можна зробити висновок що власником хутору було польське сімейство, оскільки в метричній книзі зазначено що усі 7 мешканців хутору були римо-католицької віри.

Хутір Уланиха проіснував до 1956 року, після того як останні мешканці переїхали, на хуторі більше ніхто і ніколи не проживав. Будівлі зведені на хуторі наприкінці 19ст та на початку 20ст, а саме одна хата та дві стайні збереглися до нашого часу, але перебувають в закинотому та аварійному стані, прилегла територія є занедбаною.

Не відомо яким саме чином власники хутору придбали ще 30 моргів землі, адже це великий земельний наділ котрий коштувало чи малих грошей по тим міркам. Це наштовхує на думку що власниками хутору могла бути родина яка належало до дрібної польської шляхти тамогла служити польським королем. Зберігся Польський Королівський Земельний Кадастр 1502 року в котрому зазначено що власником хутору був Штефан Мілінський є власником хутора Уланиха та прилеглої до нього землі у розмірі 53 морги, з яких 12 були придбані в 1500 році та ще 18 в 1502 році але його суспільно-політичне та соціально-економічне становище ні де не вказано, так само як і жодних біографічних відомостей.

Населення хутора в подаліші роки у цей історичний період не є відомим. Але враховуючи те що в Польському Королівському Земельному Кадастрі 1536 року, є відомості про продаж Штефаном Мілінський 10 моргів землі двом римо-католицьким сім'ям, по 5 моргів кожній, та передачу під оренду ще 30 моргів землі 6-тьом римо-католицьким родинам також по 5 моргів кожній, можна зробити висновок що на прилеглій до хутора територія яка до того часу займала частину території сучасного села Геленки з'явилося не велике сільське поселення з населенням приблизно в декілька десятків чоловік з щонайменше десятком житлових будинків. Судячи з того що всі мешканці розбудованого хутора були римо-католицької віри, населення хутора було без винятку польське.

Історія Села Геленки в Період Речі Посполитої 1569-1772 роки

В 1578 році польський король Стефан Баторій надав в довічне спадкове та родове користування землею руським(українським) реєстровим козакам Михайлу Гром'яку та Зиновію Кавці, по 20 моргів кожному за вірну службу своєму королю. Земельні наділи були розташовані в центральній частині сучасної території села поблизу річки Коропець. На жаль оригінал грамот які засвідчують дарування землі не зберігся, в проте є копії зроблені наприкінці 17 століття котрі зберігаються в Тернопільському Обласному Архіві.

Між 1578 та 1580 роком реєстрові козаки Михайло Гром'як та Зиновій Кавка збудували власні хутори, після чого оселилися в них разом з своїми сім'ями та почили займатися розоренням та обробкою дарованої землі та розведенням великої рогатої худоби, в подальші роки вони продовжували займатися сільським господарством. Таким чином на території сучасного села Геленки з'явилися перші українці, нащадки яких і досі проживають в селі.

У 1740 році з'являється перші документи які реєструють населений пункт сільського типу під назвою село Геленків. Не дивлячись що до цього часу на цій території також проживали люди, їх кількість залишалася на рівні кількох десятків та було не достатньою для того щоб вважатися селом. Чому саме село назвали Геленків, не відомо так само як і чому його мешканці називали своє село "Гелени", "Гилени", "Гилини", або "Галенків". Вважається що всі версіє назв та самоназв є похідними від польського жіночого імені Гелена.

Надання поселенню статусу села відбулася завдяки тому що нащадок Штефана Мілінського, а саме Юзеф Мілінський успішно та активно займався купівлею, продажем, орендою орних земель та пасовищ. Завдяки чому до 1740 року довколо території села та в сусідніх селах мав у власності понад 3000 моргів орної землі та пасовищ для випасання худоби. Для обробки цієї землі надавав землі для будівництва житла та присадибні земельні ділянки селянам з сусідніх сіл за умови що ті будуть ходити на відробітки працюючи на його землі. Ось так за декілька років декілька хуторів перетворилися на село, а населення зросло з кількох десятків до декількох сотень осіб та отримало назву разом з статусом села. Юзеф Мілінський компактно розселив селян в сучасній центральній, північній та західній частинах села. Більшість селян за винятком декількох українських греко-католицьких сімей були вбільшості своїй польськими римо-католицькими

Тогож 1740 року Юзеф Мілінський заклав будівництво свого маєтку, який розташовувався за декілька сотень метрів на північ від місця де сьогодні розташована початкова школа. Паралельно з будівництвом маєтку відбулося будівництво першого фільварку, котрий розташовувався на території сьогодні покинутої птахо-ферми. В 1750-х роках було збудовано другий фільварок не подалік хутору Уланиха. На кожному з фільварків працювало до двох десятків робітників. В 1760-х або в 1770-х поблизу маєтку була зроблена пасіка та викопаний декоративний ставок.

Не відомо чи Юзеф Мілінський був шляхтичем, так само як і не відомо його біографічні відомості такі як дата народження та смерті. Також майже нічого не відомо про його родину та родове дерево, якщо й відомо то це як правило мала та уривчаста інформація як і про нього самого. Про його дружину, батьків, братів чи сестер нічого не відомо. За різними джерелами він ма дві або чотири доньки, відповідно за версіями Гелена, Вікторія, або за другою версією ті самі Гелена, Вікторія та додаються Теофілія та Олеся або Леся. Але безперечним є той факт що він був поляком римо-католиком, землевласником, заможною людиною та безперечно вважався паном.

Невідомо коли саме помер Юзиф Мілінський, в проте відомо що наприкінці 1770-х або на початку 1780-х років, його маєток в селі Геленків разом з прилеглою до нього території, пасікою, двома фільварками, орними землями та пасовищами що прилягали до села Геленків, сукупна площа яких складала близько 1200 моргів орної землі, переходить у власність до однієї з його доньок Гелени.

Про Гелену Мілінську невідомо нічого, окрім її дошлюбного прізвища, батька, 7 або 5 дітей, імена, вік, та стать яких нам не відомі, та спадку отриманого від батька.

За різними даними вважається що Юзеф Мілінський також мав маєтки з прилеглими землями в селах Олесено, Вікторівка, Теофіпілка, Козівка, та Уритва(Ритва). Але письмові джерела свідчать про наявність маєтку з прилеглими орними землями, пасовищами та фільварком в селі Олесино. Також письмові джерела свідчать про наявність маєтку з прилеглими орними землями та пасовищами в селі Вікторівка та про не великі ділянки орних земель з фільварком поблизу хутора Уритва (Ритва). Стосовно інших сіл нічого не відомо.

Історія Села Геленки в Період Австрійської Імперії 1772-1857 роки

Після одного з трьох поділів Речі посполитої який відбувся в 1772 році, село увійшло до складу Австрійської Імперії, у складі Королівства Галичини та Лодемерії.

Відомо що наприкінці 1790-х в селі був побудований третій фільварок, точне місце розташування якого не збереглося.

Невідомо яким було ставлення селян та землевласниці пані Гелени Мілінської до реформ імператриці Марії Терезів та імператора Йосипа.

Починаючи з 19 століття населення села перевищило 500 осіб з яких близько 350 осіб були поляками римо-католиками та близько 150 осіб були українцями греко-католиками.

На території де сьогодні розташована сучасна церква між 1811 та 1814 був збудований польський римо-католицький костел. Як виглядав костел невідомо, не збереглося жодних креслень, планів будівництва чи зображення. Відомо що в 1860-х роках вежа костелу завалилася, під час завалу якої значна частина костелу була зруйнована. Скоріш за все розміри костелу були не великими. Також є усні згадки селян, які передавалися з покоління в покоління про те що кошти на будівництво костелу та всі витрати пов'язані з ним були надані та покриті пані Геленою Мілінською.

В 1820-х роках українська громада отримавши землю від пані Гелени Мілінської для будівництва Української Греко-Калицької церкви, власними зусиллями зібрала частину коштів на будівництво храму іншу частину зібрали українські громади таких сіл як: Олесино, Козівка, Вікторівка, Вимислівка, Уритва. Ще частину коштів надали уже існуючі УГКЦ в селах Ценів та Теофіпілка. В проте коштів вистачило лише на будівництво не великої за розміром дерев'яної церкви. Церква була розташована по правій частині заїзду в село з сторони Козови. Також в центрі села української громадою в ці роки власним коштом та зусиллями була збудована кам'яна капличка.

Відомо що з 1840 року в селі оселився польський римо-католицький ксьондз, який був настоятелем вище згаданого костелу, на жаль жодної інформації про нього не збереглося. До цього служби божі в костелі проводили різні римо-католицькі ксьондзи з сусідніх сіл. Завдяки новому мешканцю, в костелі почала діяти школа котра складалася з 2 класів. Мовою викладання була польська, в школі викладалися такі предмети як: польська мова( включала в себе читання та письмо), арифметика ( математики ), та богослов'я. Через те що до 1860-х років в селі не було української школи, багато хто з українських селян віддавав своїх дітей до польської школи, в би ті здобули хоч якусь освіту та були письменними.

Приблизно на прикінці 1840-вих помирає пані Галина Мілінська. Її 6 за іншими даними 7 дітей отримали від в неї спадок орну землю та пасовище, котрі були порівну розділені між ними, маєток та прилеглу до нього теретирої успадкував старший син Юзеф Мілінський, три фільварки були спільної власності усіх дітей, під управлінням старшого сина, дохід від фільварків порівну розподілявся між усіма дітьми. Не відомо з яких саме причин але більшість дітей пані Галини Мілінської в саме 4 або 5, продали свою землю та виїхали з села.

В селі залишався старший син Юзеф Мілінський котрий мав приблизно 300-400 моргів орної землі та пасовищ, в також три фільварки разом з маєтком.

Весну народів село пережило спокійно без жодних потрясінь чи негараздів, відомо що в цей час пан Юзеф Мілінський значно покращив умови праці селян їх заробіток, та надавав усім селянам допомогу у вигляді лікування та забезпечення харчуванням. При цьому не заважав на національну чи релігійну приналежність силян які потребували допомоги.

Скасування панщини в 1847 році селяни сприйняли позитивно. Та на наступний день після скасування панщини провели спільний український та польський молебень, після чого коштом пана було організовано святкування.

Австро-Угорський період Історії села Геленки 1857-1918 роки та Перша Світова Війна 1914-1918 роки

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Козівської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Козівського району, село увійшло до складу Тернопільського району.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610513, розташована у приміщенні клубу.

Результати

• зареєстровано 373 виборців, явка 73,46%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 28,41%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 23,62%, за «Європейську Солідарність» — 19,93%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Тарас Юрик (Європейська Солідарність) — 37,04%, за Івана Чайківського (самовисування) — 22,22%, за Петра Репелу (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 17,41%.

Населення

Населення села в минулому:

Рік	Число осіб	Українців греко-католиків	Поляків та римо-католиків	Євреїв
1900	801	265	516	20
1939	▲ 880	▲ 290	▲ 590	▼ 0

У 2003 році в селі проживало 570 осіб.

Мова

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	566	99.82%
російська	2	0.18%
Усього	567	100%

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови.

Релігія

• церква священномученика Димитрія (1943; реставрована 1991),
• капличка (реставрована 2001),
• «фігура» Матері Божої (встановлена на честь скасування панщини).

Пам'ятники

Скульптура Матері Божої

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Центральній, 75, біля церкви, в центрі.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена 1896 р.).

Скульптура — 1,4 м, постамент — 0,8х0,45х0,45 м, площа — 0,0004 га.

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І ступенів, клуб, бібліотека, 2 торговельних заклади.

Пам'ятки

• Братська могила полеглих односельців;

Відомі люди

Народилися

• Роман Кавка (1934—1997) — український вчений-селекціонер,
• Маркіян Мальський (нар. 1954) — український науковець і дипломат,
• Тарас Гром'як (нар. 1993) — український футболіст.

Галерея

• 
  Церква Священномученика Димитрія
• 
  Капличка
• 
  Символічна могила Борцям за волю України.
• 
  Сільська вулиця.
• 
  Автобусна зупинка

Джерела

• Федечко В. Геленки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 341. — ISBN 966-528-197-6.
• Гром'як Б., Публик Н., Федечко М. Геленки // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 441—442. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Helenków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 55. (пол.)