Гельсінгланд (ландскап)
Гельсінгланд (ландскап) Landskap Hälsingland | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Країна | Швеція | |||
Регіон: | Норрланд | |||
Лени: | Євлеборґ, Ємтланд, Вестерноррланд | |||
Площа | 14 264 км² |
Гельсінгланд (швед. Hälsingland) — історична провінція у центральній частині Швеції, розташована в Норрланді. Титул герцогині Гельсінгланд належить шведській принцесі Мадлен. Населення Гельсінгланду — 129 221 осіб (статистика за 2011 р.)[1]. Щільність заселення території людьми -— усього 9,06 чоловік/км². ЦЄЧ — UTC+1 (Літній час — UTC+2).
Ця південна провінція межує з Єстрікландом, а із заходу — з Даларною та Гер'єдаленом, з півночі — з Медельпадом. Її площа становить 14 264 км ².
Велика частина Гельсінгланду є горбистою, із середньою висотою місцевини у 100 м над рівнем моря. Найвища точка у Гельсінгланді — 671 м над рівнем моря (Гарпкьолен). Височини поступово знижуються на південний схід, однак і на схід від Юснанської долини є райони з сильно пересіченою місцевістю. На північному сході провінції знаходяться Делленські озера, виникнення яких пов'язують із падінням метеориту.
Традиційні провінції Швеції не виконують жодних адміністративних чи політичних цілей, але є історичними та культурними утвореннями. Ландскап (провінція) Гельсінгланд становить північну частину шведських земель (адміністративний округ Євлеборгу). Невеликі частини провінції знаходяться в окрузі Ємтланду і в окрузі Вестернорланду. Наступні комуни мають відношеня до Гельсінгланду:
- До XIV століття Гельсінгланд був загальною назвою для північних прибережних районів Швеції. Оскільки дана територія була заселена шведами. Після XVI століття — відбувається адміністративний поділ Гельсінгланду.
- Від 1772 р. Гельсінгланд із різних шведських провінцій утворює номінальний титул шведських принців і принцес.
- Ця традиційна провінція (ландскап) не служить жодній адміністративній чи політичній меті, але є історичною і культурною частиною Швеції. Гельсінгланд являє собою частину адміністративної округи, що вміщує в собі: на півночі — лен Євлеборґ, і малу частину провінції лену Ємтланд та лену Вестерноррланд.
- Назва ланскапу Гельсінгланд уперше згадує Адам Бременський в кінці X ст., як швед. Halsingland. Гельсінгланд був інтерпретований як поєднання слів «шия» і «жителі уздовж стежки»[2]. Однак, це не має нічого спільного з частиною тіла. Але як вузька частина води, тобто вузький потік або вузька ділянка землі. Найбільш поширена думка, що це «шия» (гирло) у Ботнічній затоці і люди, які мешкали на берегах, з обох сторін затоки.
- Сноррі Стурлусон розповідає у XII ст. про Гельсінгланд також у давньоскандинавських сагах «Коло Земне», про країну, яка простягалася до берегів із назвою 'Гельсінгланд швед. Helsingjaland[3].
- Гельсінгланд є унікальний в Швеції, оскільки назву використовували і як лайку, евфемізм стосовно пекла раніше 1690-х років[4].
Починаючи з Середніх віків для цієї області характерні строкаті прикраси дерев'яних жител селян. Сім найбільш примітних селянських маєтків XIX століття, відібраних ЮНЕСКО для включення до реєстру Всесвітньої спадщини, виділяються своєрідним внутрішнім й зовнішнім декором у стилі сільського бароко з численними фольклорними додаваннями. Усього в цьому ландскапі — 150 000 старовинних пам'яток.
Гельсінгланд відомий чудовою фермою, сільським господарством.
Гельсінгланд відомий хокеєм з м'ячем та футболом.
Герб був наданий в 1560 році в епоху короля Густава Вази. На той час Гельсінгланд був відомий своїм великомасштабним розведенням козлів, тому зображався стоячий козел, звернений праворуч. Це в поєднанні з гербом Гестрікланду утворило герб для округи Євлеборг.
-
Старовинний дім e Гудіксваллі (Гельсінгланд)
-
Узбережжя Гельсінгланду
(на остріві Реннскер) -
Вид на Північний Деллен (Гельсінгланд)
-
Зима у Гельсінгланді
-
Зима у Гельсінгланді
-
Зима у Гельсінгланді
- ↑ Folkmängd i landskapen den 31 december 2011". Statistiska centralbyrån. Läst 21 november 2012. [Архівовано 23 лютого 2012 у Wayback Machine.] (швед.)
- ↑ Tunberg, Sven (1937). «Helsingia Major: Det stora Hälsingland» i Curman, Sigurd: Fornvännen årgång 1937, Stockholm: Generalstabens Litografiska Anstalts Förlag, sid. 337–342. [Архівовано 25 серпня 2010 у Wayback Machine.] (швед.)
- ↑ Hallberg, Göran (1999). «En hälsing bodde vid halsen». Populär Historia. Läst 22 augusti 2008. [Архівовано 21 серпня 2010 у Wayback Machine.] (швед.)
- ↑ Hellquist, Elof (1922). Svensk etymologisk ordbok (utgåva första upplagan). Lund: Gleerups förlag. sid. 257 (швед.)
- HälsinglandTurism [Архівовано 29 травня 2022 у Wayback Machine.] (швед.)
- Hälsingelänkar på bergsjöportalen [Архівовано 31 липня 2013 у Wayback Machine.] (швед.)
- Hälsinglands, Medelpads och Ångermanlands historia [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] (швед.)
- Intryck Hälsingland [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (швед.)
- Hälsingegårdar [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.] (швед.)
- Fotografier av hela hälsingland från 1800-talet och framåt [Архівовано 6 квітня 2005 у Wayback Machine.] (швед.)
- Lyssna till några av Hälsinglands dialekter (швед.)
- Kyrkbåtar i Hälsingland [Архівовано 18 липня 2012 у Wayback Machine.] (швед.)