Аландські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аландські Острови
швед. Landskapet Åland

Прапор Аландських Островів Герб Аландських Островів
Прапор Герб
Девіз: «Острови миру»
Гімн: «Ålänningens sång»
Розташування Аландських Островів
Столиця Марієгамн
Офіційні мови шведська
Державний устрій Автономна провінція у складі Фінляндії
Губернатор
Прем'єр-міністр
Петер Ліндбек
Камілла Гунелл
Площа
 - Загалом 1 552 57 км² ( —)
 - Води (%) 1,74%
Населення
 - перепис 2012 р. 28 361
 - Густота 18 27/км² ( —)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс +2 (UTC+3)
Коди ISO 3166 AX
Домен інтернету .ax
Телефонний код +358 18
Знімок островів з космосу

Аландські острови (Аланди, швед. Åland — Оланд, фін. Ahvenanmaa — Ахвенанмаа , дослівно — країна окуня) — архіпелаг в Балтійському морі на вході в Ботнічну затоку, автономія у складі Фінляндії, населена фінськими шведами і має особливий демілітаризований та мономовний статус.

Чисельність населення архіпелагу на 31 січня 2012 становила 28 361 осіб. Єдине місто та столиця автономної провінції — Марієгамн (11 тис. осіб у 2008).

Єдина офіційна мова шведська: для 91,2% населення — це рідна мова (в побуті використовується Аландський діалект шведської мови), для 5% населення рідна фінська, інші мови складають 3,8%. Більшість віруючих — лютерани.

Використовувана валюта — євро.

Етимологія назви[ред.ред. код]

Шведське слово å означає маленьку річку (наприклад: Åbo), але оскільки на архіпелазі практично немає річок, тому походження від шведської назви Åland малоймовірне. Ларс Хілд (швед. Lars Huldénin) припустив, що початок слова Åland походить від давньоскандинавского «ahva», що означає теж, що латинське aqua (вода). Також він не виключає можливість запозичення з фінського слова ahven (окунь), з якого по законам лінгвістики міг з'явитися перший звук å[1]

Географія[ред.ред. код]

Топографічна карта Аландських островів
Аландські острови

Географічне положення[ред.ред. код]

Архіпелаг розташований на вході з Балтійського моря в Ботнічну затоку. На сході Аландські острови межують по морю (в районі Архіпелагового моря з провінцією Споконвічна Фінляндія, на заході — зі шведським леном Стокгольм, на крайньому північному заході зі шведським леном Уппсала (в тому числі маючи та сухопутний кордон на острові Меркет площею близько 3 гектарів).

Протяжність архіпелагу з півночі на південь — 130 км. Архіпелаг складається з 6757 островів (з яких 60 заселені), будучи найбільшим скупченням островів на Землі. територія — 1552 км ² з яких близько 27 км ² складають річки та озера. Найбільший з островів архіпелагу — острів Аланд, що займає площу 685 км ². Найвища точка архіпелагу — пагорб Оррдальсклінт, висота якого складає 129 метрів.

Серед великих островів архіпелагу площею понад 5 км ²:

Назва Площа (км ²) Вища точка (м) Населення (чол)
Аланд 685 129 21400
Лемланд 92 77 1849
Екерьо 91 36 978
Лумпарланд 33 61 397
Ворде 29 48 400
Естерсокнен[sv] 23
Кумлінге 23 238
Гуммерселандет[sv] 17
Дегере[sv] 14 35
Хеллс[sv] 12,8
Енклінге[sv] 12,2 87
Соннбудаландет[sv] 10,4
Чекарь 10,3
Сеглінге[sv] 9,7 46
Соттунга 9,3
Чіркландет[fi] 6,8 17

Часовий пояс[ред.ред. код]

Аланди, як і вся Фінляндія, знаходяться в часовому поясі, що позначається за міжнародним стандартом як Eastern European Time (EET/EEST). Зсув відносно Всесвітнього координованого часу UTC становить +2:00 (зимовий час) і +3:00 (літній час).

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірний, прохолодний, має своїми особливостями: будучи одним із самих сонячних регіонів серед Північних країн, Аланди можуть похвалитися довгою та м'якою осінню, коли нагріте літнім сонцем Балтійське море поступово віддає тепло. Однак навесні повітря прогрівається істотно довше, ніж на континенті. Людство зазвичай відбувається в середині січня, сходить лід у другій половині квітня або початку травня. Середня температура січня — 4° С, липня 15 ° С; опадів 550 мм на рік[2]. Флора представлена ​​сосновими та широколистяними (переважно ясеневими) лісами, чагарниками, луками. На островах є кілька резервацій.

Історія[ред.ред. код]

Прапор Аландських островів 1922

У XVIII — початку XX ст. через Аланди проходив важливий поштовий шлях з Петербурга в Стокгольм. У 1809–1917 в Екерьо, на західному краю Головного острова, розташовувалося найзахідніше поштове відділення Російської Імперії (нині музей). В 1718–1719 рр.. на островах проходив Аландський конгрес, де обговорювалися умови завершення Північної війни (закінчився безрезультатно).

18 березня 1809 під час російсько-шведської війни російський корпус під командуванням князя Багратіона зайняв Аландські острови, які після закінчення війни у складі Великого князівства Фінляндського були приєднані до Російської імперії.

У 1832 було розпочато будівництво російської фортеці Бомарсунд, навколо якої виросло перше місто. Під час Кримської (Східної) війни 1854–1856 недобудована фортеця взята штурмом, російський гарнізон взято в полон[3].

У 1856 Паризький мирний договір присвоїв Аландським островам статус демілітаризованої зони, який зберігається і останнім часом. Однак російські військові частини стояли на островах до 1917.

Новим центром Аландських островів став Марієгамн (фін. Маріанхаміна), спеціально вибудуваний в 1861 з цією метою і до теперішнього часу залишається єдиним містом островів. 2-го листопада 2011 року в Марієгамні був відкритий пам'ятник імператриці Марії Олександрівні, на честь якої названо місто[4].

Після I світової війни та проголошення незалежності Фінляндії Аландські острови роблять спроби перейти до складу Швеції, на островах висаджуються шведські війська, над островами піднімається власний прапор, що складався з трьох смуг — верхньої блакитної, середньої золотої та нижньої блакитної. Прапор повторював кольори шведського прапора, але розташовувалися вони горизонтально, як смуги на російському прапорі.

Але ці спроби закінчуються невдачею. В 1921 р. Ліга Націй визнає приналежність островів Фінляндії, але на правах широкої автономії. Між двома світовими війнами острови зберігають свій демілітаризоване статус. Їх ключове положення в Балтійському морі визначило те, що однією з умов Угоди СРСР і Фінляндії про Аландські острови, після радянсько-фінської війни 1939–1940, було створення радянського консульства в Марієгамні, російське консульство існує там і донині.

Економічний розвиток островів визначається головним чином їх транспортно-географічним положенням у вузлі морських комунікацій Балтійського моря. У 1954 приймається нинішній прапор Аландських островів, створений на основі шведського прапора. Відмінність в тому, що на аландском прапорі поверх золотого шведського хреста накладено червоний, що символізує власне Аланди. Останнім часом Аландські острови являють собою одну з найбільш благополучних у соціально-економічному відношенні частин Фінляндії[5].

Особливий статус[ред.ред. код]

Після Кримської війни 1853–1856 років, під час якої 1854 року була захоплена, а пізніше підірвана фортеця Бомарсунд, Аландські острови отримали за Паризьким мирним договором, згодом підтвердженим Аландською конвенцією 1921 року особливий статус:

Аландські острови — повністю демілітаризована територія (спочатку, згідно з договором 1856 року — «дефортифікована»). Тут немає військових частин, військово-морських або авіабаз збройних сил. Також острови мають статус нейтральній території і не можуть бути залучені в театр військових дій у випадку збройних конфліктів. На відміну від всіх інших громадян Фінляндії, жителі Аландських островів не призиваються на військову службу, що пов'язане, втім, не з демілітаризованою статусом, а з умовами підтримки мовної та культурної самобутності. Також заборонено зберігання та носіння будь-якої вогнепальної зброї, крім мисливської (виняток — поліція).

Аландські острови мають особливий автономний статус, який вони отримали 1921 року після Аландского кризи. Зокрема:

  • Єдиним офіційною мовою Аландських островів є шведська мова. Вона використовується в державних, регіональних та муніципальних установах на території автономії, а також при комунікації з центральними органами влади держави. Шведська також є мовою навчання в державних навчальних закладах на островах.
  • На островах існує місцеве громадянство (швед. Åländsk hembygdsrätt), яке дає право голосувати та виставляти свою кандидатуру на виборах до місцевого парламенту — лагтінгу (швед. Ålands lagting), а також мати у власності нерухомість на островах та займатися підприємництвом (сенс цього обмеження полягає в тому, щоб земля на островах залишалася у власності у місцевого населення, а не у приїжджих та чужинців). Відсутність місцевого громадянства не є, все ж, перешкодою простому проживанню на території автономії. Місцеве громадянство набувається з народження (якщо один з батьків його має) або за клопотанням особи (за умови володіння громадянством Фінляндії, проживання на території автономії не менше п'яти років та задовільного володіння шведською мовою).
  • Статус автономії у складі ЄС регулюється особливими положеннями в договорі про приєднання Фінляндії до союзу. Так, у питаннях непрямого оподаткування автономія розглядається, як територія третьої сторони.
  • З 1970 року острови мають власне незалежне представництво в Північній раді.
  • Місцевий парламент — лагтінг (букв. законодавчі збори) не підпорядкований у своїх рішеннях парламенту Фінляндії. Рамки компетенції законодавчих зборів Аландських островів визначаються спеціальними угодами між Аландською автономією та Фінляндією про розмежування областей відповідальності. Лагтінг здійснює власне правове регулювання, зокрема, в таких сферах: освіта, культура, захист пам'яток старовини, охорона здоров'я та медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища, внутрішній транспорт, місцеве самоврядування, поштова служба, радіо та телекомунікації. У цих сферах Аландські острови вирішують питання практично як незалежна держава. На закони, прийняті лагтінгом, може бути накладено вето Президентом Фінляндії, але лише в тих випадках, коли лагтінг вийшов за межі автономії провінції, або прийнятий закон несе загрозу внутрішньої чи зовнішньої безпеки Фінляндії. Центральні органи влади Фінляндії відповідають за зовнішню політику, цивільне та кримінальне право, судоустрій, митницю та державне оподаткування. Вибори в лагтінг проходять раз на чотири роки (останні вибори відбулися 16 жовтня 2011).
  • Аландські острови з 1984 випускають свої власні поштові марки.
  • Аландські острови мають спеціального представника в парламенті Фінляндії.
  • Жителі провінції звільнені від служби в фінській армії, але в разі проживання поза Аландських островів протягом п'яти років втрачають цей імунітет.

Відвідавши Аландські острови 15 серпня 2012 президент Фінляндії Саулі Нійністе виступив з пропозицією про оновлення закону 1991 про самоврядування архіпелагу в складі Фінляндії.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ Аландов

Адміністративна одиниця — комуна. Всього на Аландах 16 комун.

Складається з 3 регіонів: Марієгамн, архіпелаг, село.

Населення[ред.ред. код]

Останнім часом населення Аландських островів становить приблизно 27 000 осіб, переважно шведськомовних. З них приблизно 10 800 осіб проживають в єдиному місті, столиці Аландів, Марієгамні. Місто було засноване в 1861 і з того часу є центром економічного та політичного життя.

Економіка[ред.ред. код]

Відділення банку Аландів (швед. Ålandsbanken) в Хельсінкі

Основні галузі: рибальство, молочне тваринництво, туризм (морські курорти).

Транспорт[ред.ред. код]

З материкової частині Фінляндії на Аландські острови можна добратися на регулярних невеликих поромах компанії Ålandstrafiken[6] двома шляхами:

  • «Північний маршрут» починається з гавані Оснес міста Куставі (Густавс), розташованого за 70 км на захід від міста Турку. Звідси можна потрапити на поромі на острів Бранде, а з південної частини острова Бранде ходить пором через Кумлінге в порт Гуммельвік (Hummelvik) муніципалітету Ворде (Vårdö). Від Гуммельвіка до Марієгамна всього близько 40 км.
  • «Південний маршрут» починається з гавані Галтбі на острові Корппоо (80 км на північний захід від Турку). Щоб дістатися до цієї гавані, потрібно подолати декілька поромних переправ в архіпелазі Турку, всі вони безкоштовні. З Галтбі на поромі, наступному через Чекарь (Kökar) і Фегле (Föglö), можна дістатися порту Лонгнес в муніципалітеті Лумпарланд. Від Лонгнеса до Марієгамна всього близько 30 км.

Крім того, в Марієгамні та Лонгнесі роблять зупинку пороми компаній Viking Line[7] і Silja Line[8] на маршрутах Таллінн-Стокгольм, Гельсінкі-Стокгольм та Турку-Стокгольм (заходять або в Марієгамн, або в Лонгнес).[9].

У Марієгамні розташовується єдиний на островах аеропорт. Авіасполучення підтримується зі столицею Фінляндії (аеропорт Гельсінкі-Вантаа) та столицею Швеції (аеропорт Стокгольм-Арланда). основний авіаперевізник — компанія Air Åland[10].

Громадський транспорт представлений п'ятьма автобусними маршрутами по Головному острову, на яких працюють автобуси компанії Ålandstrafiken. Початковим пунктом усіх автобусних маршрутів є Маріегамн [1]. При цьому проїзд на автобусі в межах Маріегамна є безкоштовним абсолютно для всіх, але в силу незначності внутрішньоміських відстаней це не має великого значення.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В Україні, в Херсонській області, з XIX століття проживають переселенці з Аландських островів — так звані «таврійські шведи».
  • Половина території Меркет, найзахіднішого острови архіпелагу, що має площу 3,3 га, належить Швеції, що робить його найменшим у світі морським островом, розділеним між двома країнами[12]. Через те, що на шведську частина острова не поширюється дія конвенції з демілітаризації Аландів, питання демаркації кордону виходить за рамки двосторонніх угод Фінляндії та Швеції, припускаючи (крім згоди самих Аландів — чинності положення про статусі автономії у складі Фінляндії) участь третіх країн, зокрема: Великої Британії, Німеччини, Данії, Італії, Польщі та Франції.[13]
  • Займає 3-е місце за швидкістю завантаження, 4-е місце за швидкістю віддачі інтернету в світі (станом на 11 липня 2010)[14].
  • Аландські власні монети першої половини 1990-х, Талер, були законним платіжним засобом на Аландських островах та приймаються банками до обміну.

Фотогалерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Фінляндія Це незавершена стаття з географії Фінляндії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.