Герб Арагонської корони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб Арагонської корони
Royal arms of Aragon.svg
Версії
Arms of Aragonese Monarchs (13th-15 centuries).svg
Версія королівського герба, запроваджена за короля Педро IV Арагонського, з синьо-червоним наметом і срібним хрестом, який традицією приписували старим арагонським королям та стовпами арагонських королів та графів Барселонії.[1]
Деталі
Носій Арагонська корона

Так звані стовпи Арагону, Королівський знак Арагону, Королівські герби Арагону, Чотири стовпи, Червоні стовпи або герб Корони Арагонської, які носять чотири червоні стовпи на золотому тлі, зображають герб Королів Арагону.[2] Він відрізняється від прапора тим, що цей останній використовує балки. Це один із найдавніших гербів Європи, який датується печаткою Раймона-Беренгара IV, графа Барселони та принца Арагонського від 1150 року.[3][4][5]

Сьогодні цей символ був прийнятий та/або включений до гербів кількома колишніми територіями, пов'язаними з Арагонською короною. Це герб Іспанії, який містить його в третій чверті, оскільки королі Іспанії є спадкоємцями арагонських володарів; герб Андорри, що також містить стовпи в третій чверті. Стовпи є головним елементом гербів нинішніх іспанських автономних співтовариств Каталонії, Валенсійської громади та Балеарських островів; четвертої чверті Іспанської автономної громади Арагону; французьких регіонів Лангедок-Русійон (департамент Східні Піренеї, територія якого містить землі старої провінції Русійон та Алти Сарданьї); і в італійських провінціях Реджо-де-Калабрія, Катандзаро в Калабрії та Лечче в Апулії. Він фігурує також у численних муніципальних гербах на територіях Корони, утворених або шляхом явної поступки короля, або через те, що вони були містами чи містечками realengo (тобто таих, що безпосередньо залежали від Корони та не належали до складу маєтностей); та інших, що знаходяться поза нею, і в цьому випадку символ вживається через присутність короля чи лицарів Корони в якийсь момент їх локальної історії.

Геральдичний опис[ред. | ред. код]

Сторінка рукопису Книги знань про всі царства (XIV століття) із зображенням герба Арагону

Блазон герба: На золотому полі чотири червоні стовпи.[6] У геральдиці такий щит відомий як арагонський.[7]

Ці червоні стовпи зазвичай називають у популярному використанні та культурі як "червоні смуги" [8] або "чотири стовпи" .[9]

Даний герб описується в таких гербовниках середньовіччя. В "Armorial du Ero Vermandois" (1285–1300)[10] - як герб короля Арагонського, конкретно називаючи Педро II, описуючи його так "Це герб графів Барселони, які придбали Арагон через одруження (...), графи Барселони - такий же герб або три червоні смуги,[11] герб короля Майорки - це герб Арагону, з гербом Хайме II, короля Майорки, або чотирьох стовпів, що охоплюють лазурний вигин[12] і короля Тернакла Арагонський срібний хрест, який знаходиться у кутку синього поля (. . .) Палі або чотири стовпи (. . . ). Герб з чотирма червоними стовпами на золотому тлі з'являється на кількох інших гербах, названих як "Арагонські".[13]

Герб згадується в Armorial de Gelre (1370–1395 рр.), як герб Педро IV, короля Арагону, золотий з чотирма палелями стовпів[14]; Armorial d'Urfé (1380 р.), де є історичний герб Каталонії; гербовнику де Шароле (1425 р.), де є герб Барселони; гербовнику Ле Блана (1420–1450 рр.), як історичний герб Барселони,[15] гербовнику Війнбергену, як герб короля Арагону, що містить чотири стовпи.

Історія[ред. | ред. код]

Печать Рамона-Беренгера IV, графа Барселони

Спочатку герб вживався як власність королів Арагону та графів Барселони.[2] У 1137 р., коли Арагон та графство Барселона об'єдналися династичним союзом[16] одруженням Реймона-Беренгара IV Барселонського та Петроніли Арагонської, ці титули та герби нарешті об'єдналися, коли їхній син Альфонсо II Арагонський посів престол 1162 року. Поступово різні державні утворення та їх складові, над якими володарювала Арагонська династія - Барселонського дому, стали називати короною Арагону.

"Новий правитель об'єднаної династії (Реймон-Беренгар IV Барселонський) назвав себе графом Барселони і "принцом "Арагона".[1]

Син Рамона Беренгара IV і Петроніла, Альфонсо II, успадкував обидва титули короля Арагона та графа Барселони в стилі, який підтримували б усі його наступники корони. Так, цей союз був укладений, поважаючи існуючі інститути та парламенти обох територій.

Наразі даний герб займає третю чверть герба Королівства Іспанія.

Теорії походження[ред. | ред. код]

Теорії каталонського походження[ред. | ред. код]

Найдавніше свідчення, де можна побачити герб, датуються 1150 роком і збереглися на печатці Рамона-Беренгера IV, графа Барселони.[17] Докази печатки опротестовуються деякими арагонськими авторами, які стверджують, що перші документально підтверджені докази датуються документами Альфосо II (короля Арагону та графа Барселони).[18]

Як догеральдичний символ червоні смуги на жовтому тлі знайдені на романських могилах графства Барселони часів графа Рамона-Беренгера II, який помер 1082 року, та його прабабусі Ермессенди, яка померла 1058 року, дружини Графа Рамона-Борренгера I.[19] Обидві гробниці знаходилися на портику старого романського собору в Жироні; проте, не доведено, що 15 брусків золота, що з’являються на картині, є сучасними поховань.[20] Це доказ, що стосується гербів лінії графів Барселони, а догеральдичні форми вказують на догеральдичні часи, до другої третини ХІІ ст.[21]

Теорії арагонського походження[ред. | ред. код]

Точне походження символу чотирьох стовпів незрозуміле, і довгий час це пояснювалося легендами, як тепер доведено помилковими. Перші незаперечні свідчення про герб з'являються від часів правління Альфонсо II (короля Арагону та графа Барселони).[18]

Було запропоновано суто арагонське походження символу чотирьох стовпів з марсельських печаток, чого дотримуються арагонські автори (Фаташ, Убіето, Монтанер) та, частково, деякі каталонські історики, як Ферран де Сегарра.[22] Проте, лінії в монохромних марсельських печатках одними трактуються як просто подряпини, а іншими - як зображення арматури щита.[18] Дану теорію відкидає арагонський член Міжнародної академії геральдики Фаустіно Менендес-Підал.[4]

Другим доказом, висунутим арагонськими авторами, є те, що граф Барселони Рамон-Беренгер IV був фактично правителем Арагону, навіть якщо тільки його син Альфонсо II став де-юре королем Арагону. Тому будь-який символ, пов’язаний з Рамоном-Беренгером IV, також можна віднести до тодішньої розквітаючої Корони Арагону. [18]

Використання[ред. | ред. код]

Цей герб вживається автономними спільнотами Арагоном, Балеарськими островами, Каталонією, Валенсійською спільнотою та деякими містами, такими як Барселона.

Герби регіонів та країн,які історично пов'язані з Арагоном[ред. | ред. код]

Герб міст[ред. | ред. код]

Герб принца чи принцеси Жирони[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Chapter Five The Rise of Aragón-Catalonia. A History of Spain and Portugal. Процитовано 3 May 2008. 
  2. а б " Léon Jéquier. Actes du II Colloque international d'héraldique". Breassone.1981. Académie internationale d'héraldique. Les Origines des armoiries. Paris. ISBN 2-86377-030-6.
  3. Paul Adam Even. "L'heraldique catalane au moyen age" in Hidalguia, 22, Mayo–Junio 1957. Madrid. p465.
  4. а б Faustino Menéndez-Pidal. "Palos de oro y gules" in Studia in honorem prof. M. de Riquer (pars quarta). Quaderns Crema.1991.p669. ISBN 84-7727-067-8
  5. Martí de Riquer. "Heràldica catalana: des l'any 1150 al 1550". Quaderns Crema.1982. ISBN 84-85704-34-7
  6. Ampelio Alonso de Cadenas y López; Vicente de Cadenas y Vicent. (1985a). Heráldica de las Comunidades Autónomas y de las capitales de provincia. Ediciciones Hidalguía: Madrid (Spain). ISBN 8400060407
  7. Presidencia del gobierno. "The coat of arms"
  8. «E es cert quel senyal per los molts alts Reys darago atorgat e confermat a la dita Ciutat era e es lur propri senyal Reyal de bastons o barres grogues e vermelles». Manual de Consells de 1377 (Archivo Histórico Municipal de Valencia, años 1375–1383, n. 17, sig. A)
  9. «Estará formado por dos óvalos: uno exterior de trazo grueso y uno interior de trazo delgado, con las cuatro barras inscritas y sobrepasando el óvalo interior hasta alcanzar el exterior». Decreto 97/1981, de 2 de abril (DOGC nº 123, de 29 de abril. Correcciones en DOGC nº 141, de 10 de julio). Signo de la Generalitat.
  10. Armorial du Hérault Vermandois, Introduction[недоступне посилання з 01.08.2017]
  11. Armorial du Hérault Vermandois, Le Royaume d Arragon, Nos 1047 – 1061[недоступне посилання з 01.08.2017] see 1047 Le Roy d Arragon and 1051 the entry for the Conte de Barsellonne
  12. Armorial du Hérault Vermandois, Rois[недоступне посилання з 01.08.2017] King of Majorca entry
  13. Armorial du Hérault Vermandois, Le Royaume d Arragon, Nos 1047 – 1061[недоступне посилання з 01.08.2017] see 1054 Le Duc de Monblanc, 1055 Le Conte de Daigne Marquis de Villames, 1056 Le Conte d Ourgel, 1057 Le Conte de Prades, 1058 Le Compte d Ampures,
  14. Folio 62r 637.Pierre IV, R. d'Aragon (fr). «637. Pierre IV, R. d'Aragon (...) Description : D'or, à quatre pals de gueules. Cimier: Un buste de dragon d'or, lampassé de gueules, dans un vol de chauve-souris du même, issant d'une couronne sur une capeline d'Aragon ancien. (638)» 
  15. Michel Poppof. "L'heraldique espagnole et catalane a la fin du Moyen-âge". Editions Leopard d'Or. 1989. ISBN 2-86377-078-0. Paris.
  16. Clarendon Press – Oxford, ред. (1986). II. The age of the Early Count-Kings (1137–1213) (The Principate of Ramon Berenguer IV 1137–1162). The medieval Crown of Aragon. A short story. с. 31. 
  17. see picture
  18. а б в г "Palos de Aragón" Entry on Gran Enciclopedia Aragonesa
  19. original Romanesque tomb of Ermessenda
  20. This theory was rejected by the member of the International Heraldry Academy Faustino Menéndez Pidal de Navascués. Cfr., Símbolos de España (2000). Madrid: Centro de Estudios Políticos y Constitucionales, pp. 95–138. ISBN 978-84-259-1110-1: In 1982 it was given great importance to the discovery of red and golden vertical stripes on the exterior of the sarcophagus of Ramon Berenguer II Cap d'Estopes († 1082) and which is attributed to Ermesenda de Carcasona when opening the tombs of the cathedral of Girona worked by mandate of Peter IV in the fourteenth century. It was attempted to present the finding as the definitive proof of the origin of the bars in the counts of Barcelona previous to Ramon Berenguer IV. What would have been conclusive [is] that those pigments were not used on the XIV [...] It could only be concluded that such paintures are not posterior to 1365, when the sarcofagus was covered with the new tomb [...] Moreover, the paintures are in a good state of conservation and without retouches[,] how could they have resisted three centuries in its old emplacement on the entry of the temple since the century XI until the XIV? It's very probable that the sarcofagus were decorated by outside, on the said manner, in times of Peter IV; there are news of having procured this king in 1384 heraldic ornamentations of old tombs of his ancestors (RUBIÓ Y LLUCH, Antonio, Documents per l'historia de la cultura catalana mig-eval, II, Barcelona, 1921, p. 296.). But the objection of most weight proceeds from other considerations [...] It would have to be accepted that were used then emblematic ornamentations on tombs. [...] It doesn't exist, of course, any such case, be it known by material proof or by reference. [...] Pedro IV accepted prolongating the use of his arms to the ascenstors by varony [meaning by male line], that's why were his bars figurated on the new tombs of Gerona. [...] the first authentic testimonial of the arms that use the Kings of Aragon is found on the seals of Ramon Berenguer IV, whose oldest mark is from year 1150. Since in them he titles [himself] already Prince of Aragon, the matrixs result posterior to 1137. On those seals we find already the pallets or bars in the [blocado, I don't know the translation of this word] shield of the equestrian representations of the Count and maybe on the ensign of his lance [...] The struggle for finding the antecedents is directed to attributing it to the anterior counts of Barcelona, aliens to the Kingdom of Aragon. [...] [Ramon Berenguer IV] was a full right member of the Royal House of Aragon, as the traditional juridic formula of "marriage at home". In Faustino Menéndez Pidal de Navascués (2000). Símbolos de España. Madrid: Centro de Estudios Políticos y Constitucionales, pp. 95–138. 
  21. Marti de Riquer. "Llegendes històriques catalanes. Quaderns Crema. 2000.pag.16. Barcelona. ISBN 84-7727-296-4
  22. Ferran de Sagarra, Sigillografia catalana, 1932, apud F. Menéndez Pidal de Navascués (2004), El escudo de España. Madrid: Real Academia Matritense de Heráldica y Genealogía; Hidalguía, p. 107. ISBN 978-84-88833-02-0
  23. Шаблон:In lang The arms of the Spanish Heir apparent as Prince of Girona.

Список джерел[ред. | ред. код]

  • Fatás, Guillermo; Guillermo Redondo (1978). La bandera de Aragón (Spanish). Zaragoza: Colección Básica Aragonesa, 3.  Retrieved on 9 September 2007.
  • Fatás, Guillermo; Guillermo Redondo (1995). Blasón de Aragón : el escudo y la bandera Zaragoza (Spanish). Diputación General de Aragón, D.L.  Retrieved on 9 September 2007.
  • Fluvià I Escorsa, Armand de (1994). Els quatre pals: l'escut dels comtes de Barcelona (Spanish). Barcelona: Episodis de la Història, 300.  Retrieved on 9 September 2007.
  • Menéndez Pidal de Navascués, Faustino (1991). Palos de oro y gules (Spanish) (вид. vol. IV). Barcelona: Episodis de la Història, 300. с. 669–704.  Retrieved on 9 September 2007.
  • Montaner Frutos, Alberto (1995). El señal real del rey de Aragón: historia y significado (Spanish) (вид. vol. IV). Zaragoza: Fernando el Católico. с. 669–704.  Retrieved on 9 September 2007.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]