Токи
| село Токи | |||
|---|---|---|---|
| |||
 Замок село Токи
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Тернопільська область | ||
| Район | Тернопільський район | ||
| Тер. громада | Скориківська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA61040450210099997 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1772[1] | ||
| Населення | 1172 | ||
| Площа | 5.509 км² | ||
| Густота населення | 216.74 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 47823 | ||
| Телефонний код | +380 3543 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°38′3″ пн. ш. 26°13′17″ сх. д. / 49.63417° пн. ш. 26.22139° сх. д. | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б | ||
| Карта | |||
  Токи | |||
 Токи | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Токи́ — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Токівської сільської ради .
Населення — 970 особи станом на 2022 рік. Налічується приблизно 500 дворів. Межує із селами Воробіївка та Пальчинці. Розташоване на правому березі річки Збруч.
У селі є сірчані джерела.
В історичних джерелах 1741 року передмістя містечка Ожигівці (нині с. Ожигівці Волочиського району Хмельницької області), відомого з 1430 р., на якому були господарства-токи і жили люди, вперше згадується як село Токи у презенті князя Михайла Корибута Вишнівецького на призначення священика до місцевого храму Преображення.
Затверджений 20 березня 2006 р. рішенням №132 сесії сільської ради[2].
Автори — С.В.Ткачов, В.М.Напиткін.
На лазуровому полі на пониженій зеленій нитяній балці срібна мурована башта з відчиненою брамою і піднятим на двох ланцюгах мостом, супроводжувана угорі золотою шестикутною пробитою зіркою, над якою золотий десятираменний хрест на вигнутій дузі. У червоних бічниках золотом та сріблом візерунок токівського килима. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.
На історичній печатці селища (1894 р.) вміщено типовий для тогочасної емблематики громад Галичини символ: зображення косаря, що несе на плечі косу. Довкола напис: «ЗВЕРХНÔСТЬ ГРОМАДСКА ТОКИ»[3].
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.
За першим поділом Речі Посполитої у 1772 році, коли галицькі землі відійшли до Австрійської імперії, східним кордоном якої став Збруч, Токи відійшли до неї, а Ожигівці, у дев'яностих роках XVIII століття, увійшли до складу Російської імперії.
Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар», «Союз українок», «Каменярі», Братство тверезості та кооператива.
На початок 20 ст. село — осередок килимарства.
1944 р. у Токах розміщувався штаб 1-го Українського фронту; відбулася нарада письменників-фронтовиків.
- церква Преображення Господнього (1902, кам'яна, зберігається чудотворна ікона Розп'яття Христа-Спасителя, відома від 17 ст.),
- церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (2008, кам'яна. УГКЦ),
- «фігура» на честь заснування Товариства тверезості (1862).
Збереглися залишки Токівського замку князів Збаразьких і Вишнівецьких (побудований 1570-ті).
Споруджено сонячний годинник (1907, мурований), пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970), Т. Шевченку (1991), насипано символічну могилу Борцям за волю України (2002, відновл.).
Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, геріатричний відділ. тер. центру соц. обслугов. пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян (від 1999), дошкільний заклад, відділення зв'язку, аптека, торгові заклади.
- Єфрем Гасай — український історик, краєзнавець, журналіст;
- Петро Гасай — український військовий журналіст, підполковник Збройних сил України;
- Владислав Рубін — український релігійний діяч;
- Зеновій Флінта — український художник;
- Антін Малюца — український художник;
- Михайло Головко — депутат Верховної Ради України 7-го скликання по виборчому округу № 164.
- перебували Іван Франко (1888, 1912).
- митрополит Андрей Шептицький (1906).
-
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього -
Будинок культури -
Річка Збруч біля села
_%D0%A2%D0%BE%D0%BA%D0%B8.jpg)
- ↑ ВРУ
- ↑ Українська геральдика
- ↑ ЦДІА України у м. Львові. - Ф. 178. - Опис 2. - Спр. 432. - Арк. 21.
- М. Безкоровайна, Є. Гасай. Токи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 458.
- Є. Гасай. Село Токи та його околиці: історико-краєзнавчий нарис. — Тернопіль, 1992.
- Є. Гасай. Пам'ять Токів та їх околиць. — Тернопіль, 2009.
- Toki (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 361. (пол.). — S. 361—362. (пол.)
- http://www.castles.com.ua/n2n.html
- Токівський (Ожиговецький) замок на www.zamki-kreposti.com.ua (рос.)
- https://web.archive.org/web/20090324012702/http://www.travelua.com.ua/ternopilska_toki.html
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |