Перейти до вмісту

Гермій Александрійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гермій Александрійський
Народився5 століття Редагувати інформацію у Вікіданих
Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Східна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер450 Редагувати інформацію у Вікіданих
Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Східна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСхідна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілософ Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфілософія Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовсередньогрецька Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зЕдесія Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиАммоній Гермій і Heliodorus of Alexandriad Редагувати інформацію у Вікіданих

Гермій Александрійський (дав.-гр. Ἡρμεῖας ὁ Ἀλεξάνδρεῖος ; 410—450) — античний філософ-неоплатонік, представник Александрійської школи неоплатонізму, учень Сіріана Александрійського.

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений з родичкою Сіріана Едесією, від якої мав синів Аммонія і Геліодора.

Філософська спадщина

[ред. | ред. код]

Вчення Гермія представлено в єдиному збереженому коментарі до «Федра» Платона (коментар являє собою перероблену запис лекцій Сіріана). Вчення про першу неоплатонічну іпостась, Єдине у Гермія представлено слабо, проте є добре розроблене вчення про сходження до першоєдністі. У своєму розуміння другої неоплатонічної іпостасі, Нуса, Гермій розробляє потрійний ноуменальний поділ: розум предметний, розум розумово-діяльний, розум деміургічний (надсвітовий).

У Гермія, як і в афінських неоплатоників, також представлено вчення про ангелів, демонів і героїв. Як і у Прокла, душа у Гермія також має своє власне світлоносне тіло. У Гермія представлена концепція пневматичного тіла, відмінного і від фізичного тіла, і від світлового (ідеального) тіла душі.

Гермій — прихильник вчення про фантазії. Він розуміє під фантазією не звичайні пасивно—відображаючи процеси (як майже всюди в античності), але такий стан психіки, в якому мислиме і чуттєве злито в одне нероздільне ціле, і це ціле вже має самостійну активність.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]