Глобальний поліцейський
Глобальний поліцейський (або світова поліція [1] ) — використовується для опису неофіційної ролі наддержави, яка прагне або претендує на право втручання в справи інших суверенних держав. По-перше, цей термін був асоційований з Великою Британією, але з 1945 року його використовують, переважно, щодо Сполучених Штатів.[2] [3] хоча є припущення, що Китай прагне перебрати на себе цю роль у 21-му столітті.[4]</link>[ краще джерело потрібно ]
Два терміни "гегемон" і "глобальний поліцейський" не є тотожними за значенням. Перший термін визначає здатність домінуючого до контролю в будь-якій точці земної кулі, в той час як другий описує супердержаву або країну, яка може втручатися в справи інших суверенних держав, контролюючи або моніторячи певні території, але це не завжди означає високий рівень ефективності у виконанні цієї ролі.
У міжнародному праві[ред. | ред. код]
Ця позиція не має офіційного визнання. В теорії міжнародного права всі нації розглядаються як рівні перед законом; "par in parem non habet imperium" - принцип відсутності влади між рівними, хоча насправді деякі держави є відносно сильнішими за інші. [5]
Порівняння з державною поліцією[ред. | ред. код]
У державах закон стримує та обмежує владу; між державами все навпаки. [6]
Принципи, які керують діяльністю поліції, включають в себе: обов'язок запобігати злочинам, зберігати мир і дотримуватися закону, спираючись на згоду громадськості і з мінімальним використанням сили та обмежень; діяти неупереджено; і не втручатися в повноваження судової влади. Останній стандарт передбачає презумпцію невинуватості. Кандидати на роботу в поліції і процес продвиження по службі базуються на заслугах, у той час як поняття "глобальний поліцейський" використовується самими обранцями.
У межах держави монополія на насильство є нормою; поліція може носити зброю, але мало хто це робить (США є винятком, що змусило Чарльза Лейна запитати, чи є вона «справді держава»[7]). На міжнародному рівні "глобальний поліцейський" - це лише одна добре озброєна держава з-поміж двохсот інших.
Покладання ролі «світового поліцейського» на будь-яку самовпевнену, територіально розширюючу державу передбачає конфлікт інтересів. Держави ведуть війни з максимальним використанням сили, здійснюють продажі зброї, укладають союзи і, таким чином, не мають нейтральності.[8]
історія[ред. | ред. код]
Сполучене Королівство робило спроби припинити работоргівлю за допомогою Західноафриканського флоту.[9] У 1827 році Великобританія, спільно з Францією та Росією, втрутилася на боці грецької незалежності, знищивши турецький флот у битві при Наваріно. У 1854 році Великобританія, спільно з Францією, запобігла Росії руйнування Османської імперії. Росія була змушена вивести свої війська з Молдавії та Волощини, і Севастополь був облогований у Кримській війні.
З 1914 по 1945 роки жодна держава не була гегемоном, зі зменшенням впливу Великої Британії, але вона все ще відігравала важливу роль у світі, із підняттям таких потужностей, як Сполучені Штати, Японська імперія, а пізніше – Нацистська Німеччина та Радянський Союз. У період багатополярності та розподілених обов'язків народилися фашистські диктатори, і Європа скотилася в дві світові війни. За словами Річарда Дж. Еванса, "Авторитарний німецький виклик демократичній Великій Британії тоді можна порівняти з авторитарним китайським викликом демократичній Америці зараз".[10]
У період між 1945 і 1990 роками у період холодної війни, в світовій торгівлі домінували Радянський Союз і Сполучені Штати.
Доктрина Трумена 1947 року обіцяла підтримку антикомуністичних союзників та позначила початок активної політики мирного часу, що визначила роль Америки як світового поліцейського.[11] Після завершення холодної війни[11] ворогом став тероризм, а не комунізм. Однак після провальної інтервенції в Сомалі в 1993 році Сполучені Штати не бажали брати участь у гуманітарних операціях в Боснії[12] і Руанді.[13]
Очолюване США вторгнення до Іраку, офіційно оголошене поліцейською місією з пошуку зброї масового знищення, було, на думку деяких, незаконним прикриттям прихованих, неетичних мотивів: необхідності захистити американські регіональні бази, поставки нафти і лояльність ключових союзників.[14][15]
Після цього виникли серйозні сумніви щодо доцільності зовнішнього втручання США та створення нестабільності в Іраку, Лівії та Сирії.[16][17] У 21 столітті моральні аспекти глобальної поліцейської діяльності набувають все більшого значення, при цьому нації, в які втручається поліція, можуть втратити частину своєї самоідентифікації.[18] Крім того, з появою недержавних загроз глобальній безпеці питання про юридичну обґрунтованість, такі як загальні "закони війни", мають сумнівну юрисдикцію.
Дивись також[ред. | ред. код]
- Чотири міліціонери
- Гегемонія
- Міжнародне право
- Рух неприєднання
- Pax Britannica і Pax Americana
- Принципи Піліана
- Полярність (міжнародні відносини)
- Силова політика
- Відповідальність захищати
- Крах наддержави
- Пастка Фукідіда
- Мир у всьому світі
- Світовий уряд
- «Команда Америки: Всесвітня поліція» — американський фільм 2004 року, який висуває цю концепцію
- Інтерпол
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Team America, World Police: The Need for Accountability. Harvard International Review. 3 вересня 2020. Процитовано 12 травня 2022.
- ↑ Linda Colley, 'Britain and the US once ran the world. Now they're all at sea', The Guardian, 14 June 2017.
- ↑ Gideon Rachman, 'The world would miss the American policeman', Financial Times, 2 September 2013.
- ↑ Jonas Parello-Plesner and Parag Khanna, 'Stop fretting about Beijing as a global policeman', Financial Times, 28 December 2011.
- ↑ Martin Wight, Power Politics (Wight book), 1978, p 98- 109
- ↑ Martin Wight, Power Politics, 1978, p 102
- ↑ 'In the US, who has the monopoly on force?', Washington Post, 13 July 2016
- ↑ Daniel L Davis, 'What the 'world police' analogy gets wrong,' The National Interest, 2/10/2016
- ↑ http://www.nationalarchives.gov.uk>pdf>britain-and-the-trade.pdf
- ↑ 'Before the first world war: what can 1914 tell us about 2014?' New Statesman, 23/1/2014
- ↑ а б Wendy McElroy, 'How America became the World's Policeman', Independent Institute, 20/3/2015
- ↑ Connor Murphy, 'World Police Force?' psu.edu, 31/10/2013
- ↑ Scott Baldauf, 'Why the US didn't intervene in the Rwandan massacre', Christian Science Monitor 7/4/2009.
- ↑ David Usborne, 'WMD just an excuse for war, admits Wolfowitz', Independent, 29/5/2003
- ↑ Richard Norton-Taylor, 'Top judge: US and UK acted as vigilantes in Iraq invasion, Guardian, 17/11/2008
- ↑ Tariq Ali, 'America's selective vigilantism will make as many enemies as friends', The Guardian, 6/9/2011
- ↑ Nathan Gardels and Hans Blix, 'America is not the world's policeman - in Syria or Iraq', Christian Science Monitor, 27/8/2013
- ↑ Daniel L Davis, 'What the World Police Analogy gets wrong', The National Interest, 2/10/2016
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Бокат-Лінделл, Спенсер. «Сполучені Штати закінчили бути світовим поліцейським? The New York Times, 20 липня 2021 р
- В'язальщик, Лукас. «Сучасне гуманітарне втручання: за межами міжнародного порядку, заснованого на правилах». Права людини під час війни (2020) стор. 1-22.
- Сейболт, Тейлор Б. Гуманітарне військове втручання: умови успіху та невдачі (Публікація SIPRI, 2007). онлайн
- Завтра світ: народження глобальної переваги США (Harvard UP, 2020), зосереджено на 1940-1945 роках
- Вертхайм, Стівен. «Рішення з пекла: Сполучені Штати та зростання гуманітарного інтервенціонізму, 1991–2003» Journal of Genocide Research (2010) 12:3-4, 149-172, DOI: 10.1080/14623528.2010.522053
- Питльована Л. Ю. Зовнішньополітична ідентичність американців у карикатуристиці США початку ХХ ст.: «Світовий поліцейський» Л. Делрімпла // Військово-науковий вісник. Вип.30. Львів: НАСВ, 2018. С.178-192.