Голота (повість)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голота
Жанрповість
Моваукраїнська
Опубліковано1905
Наступний твір«На той бік» (1923)

Голота — повість[1] Володимира Винниченка, вперше опублікована у 1905 році в журналі «Кіевская старина»[2]. Згідно зі свідченнями Климентія Квітки, Леся Українка вважала повість за найдовершенішу роботу Винниченка і шкодувала, що надалі його творчість пішла іншим шляхом[3].

Сюжет

[ред. | ред. код]

У творі зображено психологію простолюду в момент переходу від спокійного хліборобського стану до повної пролетаризації.

Винниченко змальовує нутро «чорної кухні» при панській економії. У творі знищуються давні моральні устрої сільського життя, як простий сільський розум позбувається всіх ілюзій і всі карти життя ставить на одне гасло: «Дбай за себе самого!» Із двора чути в злудному світлі запах розкоші та цинічної розпусти, а сільське життя для декого ввійшло в міфологію. Деякі, зокрема герой твору Андрій, хоч ще ніби вважається господарським сином, все-таки мусить служити і заробляти у дворі, і бореться між занепадом села і широким шляхом у повний пролетаріат.

Видання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В першому «журнальному» виданні твір визначено як повість; до цього ж спонукає обсяг твору, який перевищує 100 сторінок; у збірці «Краса і сила» жанрове визначення відсутнє; у виданні 1919-го "Голоту також подано із підзаголовком «Повість» (попри те, що назва тому — «Голота та инші оповідання»); нарешті, у виданні 1930-го «Голота» також вважається повістю.
  2. Володимир Винниченко. Анотована бібліографія / Упоряд. Вадим Стельмашенко. — Едмонтон, Альберта, 1989. с. 24
  3. «Шедевром В[инниченка] вважала „Голоту“, яку ставила дуже високо і до кінця жалувала, що В[инниченко] не вдержався на цій висоті, бо все дальше написане вважала хоча і дуже талановитим, але нижчим». // Леся Українка. Документи і матеріали. 1871—1870. Київ: Наук. думка, 1971. С. 298—299. Цитата за: Повне академічне зібрання творів: у 14 томах. Том 7 Літературно-критичні та публіцистичні статті. — с. 570

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Річник «Київської старовини» за 1905 рік