Готтардський базисний тунель
| Готтардський базисний тунель | |
 | |
| Названо на честь | Готтард |
|---|---|
| Країна |
 Швейцарія |
| Адміністративна одиниця | Урі |
| Місце розташування |
Урі Граубюнден Тічино |
| Геодані | Data:GotthardBaseTunnel.map |
| Власник | SBB CFF FFS |
| Обмеження швидкості | 69 метр на секунду |
| Оператор | SBB CFF FFS |
| Дата офіційного відкриття | 1 червня 2016 |
| Проходить над/під | Ґоттардський масив |
| Несе на собі | Готтардбан |
| Ширина колії | європейська колія |
| Початкова чи кінцева точка | Ерстфельд, Biasca railway stationd і Altdorf railway stationd |
| Довжина або відстань | 57,09 км |
 | |
| Маршрутна карта | Template:Gotthard Base Tunneld |
| Тип електрифікації | 15 кВ змінного струму електрифікаціяd |
| Робоча температура | 28 °C |
 | |
| Офіційний сайт(англ.) Офіційний сайт(фр.) Офіційний сайт(італ.) Офіційний сайт(нім.) Офіційний сайт(фр.) Офіційний сайт(італ.) Офіційний сайт(англ.) | |
 Готтардський базисний тунель у Вікісховищі | |
Координати: 46°36′00″ пн. ш. 8°45′54″ сх. д. / 46.600000000027776536626334° пн. ш. 8.76500000002777746° сх. д.
| Готтардський базисний тунель | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Готта́рдський базисний тунель (нім. Gotthard-Basistunnel) — залізничний тунель у Швейцарії. Відкрито 1 червня 2016[1]. 15 жовтня 2010 року було завершено буріння тунелю і він став найдовшим у світі (57 км, а включно зі службовими та пішохідними ходами — 153,4 км).[2][3] Введення до експлуатації, здійснене у 2017 році, дозволило Швейцарії підключитися до європейської системи високошвидкісних залізниць.
Історія[ред. | ред. код]
Початкова ідея побудови Готтардського базисного тунелю була висунута ще в 1947 році[4]. Перший варіант проєкту укладено міністерством внутрішніх справ Швейцарії 1962 року. План включав у себе двоколійний тунель у вигляді прямої лінії від Амштега до Джорніко. Він повинен був простягнутися на 45 км і мати «обгін» перехід між коліями в середині. Потяги мали досягати швидкості 200 км/год, що не сильно відрізняється від остаточного плану.
Багато параметрів початкового плану були радикально змінені згодом. Основним каменем спотикання стала конструкція тунелю. Вибір стояв між двоколійним тунелем з тунелем обслуговування і двома одноколійними тунелями (з або без тунелю обслуговування). Остаточно перемогло технічне рішення з двома одноколійними тунелями без тунелю обслуговування, але зі з'єднуючими переходами (галереями) приблизно кожні 180 метрів (у такому разі один тунель може служити виходом з іншого). Воно також включало дві багатофункціональні станції та переходи колій.
Через збільшення інтенсивності руху між країнами, Швейцарія в 1994 році проголосувала за зміни в транспортному регулюванні. Метою змін стало перевозити вантажні автомобілі і контейнери між південною Німеччиною і північною Італією на поїздах, аби зменшити перевантаження на дорогах (і, заодно, поліпшити екологічне навантаження).
Прийняття в 1998 році податку на важкий транспорт укупі з модернізаційними планами залізниць остаточно відкрили дорогу для будівництва.
Будівництво[ред. | ред. код]
На будівництві одночасно працювало понад 1500 робітників. Роботи велися цілодобово, сім днів на тиждень. Для прорубування скельних порід тут застосували як вибухові роботи, так і декілька тунелепрохідних комплексів (ТПК). Тунель є спареним (паралельні тунелі з'єднані між собою галереями приблизно через кожні 325 м, потяги курсують ними у протилежних напрямках). Всередині тунелю знаходиться дві аварійні залізничні станції, пов'язані з поверхнею аварійними шахтами.
Для забезпечення на лінії швидкісного режиму 250 км/год, нова магістраль Цюрих — Мілан практично не має вигинів та ухилів і прямує на висоті 500 м над рівнем моря. Це дозволяє скоротити на 1 годину час поїздки, що вимагало до відкриття 3,5 години.
Хід будівництва[ред. | ред. код]
| Рік | Місяць | Побудовано до зазначеного моменту, км |
Побудовано, % від проектної довжини (153,4 км) |
|---|---|---|---|
| 2004 | липень | 52,3 | 34,1 |
| 2005 | липень | 74,6 | 48,6 |
| 2006 | липень | 96,1 | 62,5 |
| 2007 | липень | 103,7 | 67,6 |
| 2008 | липень | 113,2 | 73,8 |
| 2009 | липень | 134,8 | 88,8 |
| 2010 | липень | 146,6 | 96,6 |
| 2010 | жовтень | 153,4 | 100[5] |
Тунель у фактах і цифрах[ред. | ред. код]
- Довжина: західний тунель — 56 978 м, східний тунель — 57 091 м;
- Діаметр кожного з двох тунелів — 8,8—9,5 м;
- Повна довжина, включно зі службовими і пішохідними ходами — 153,4 км;
- Загальна протяжність шляху, прохідного за допомогою ТПК — 45 км;
- Обсяг видобутих скельних порід: 24 млн. т (13,3 млн м³, що еквівалентно п'яти пірамідам в Гізі);
- Кількість тунелепрохідницьких комплексів (ТПК) виробництва Herrenknecht AG — 4 шт.:
- Шляху проходки: два рухаються на південь від Амштега до Седруну; два — на північ від Бодіо до Файдо та Седруну; їх застосування планується також на частині дороги від Ерстфельда до Амштега;
- Повна довжина ТПК, включаючи все необхідне обладнання — 440 м;
- Повна вага — 3 000 т;
- Потужність — 5 МВт;
- Максимальна швидкість проходки (в ідеальних умовах) — 25-30 м / добу.
- Початок будівництва тунелю: 1993 — буріння перших свердловин, 1996 — підготовчі роботи, 2003 — вилучення ґрунту;
- Пускові випробування: 2015;
- Закінчення будівництва: 2016–2017;
- Повна вартість: планова — 6428 млн $, станом на вересень 2015 — 10,3 млрд. $;
- Вивезли 2 млн вантажівок ґрунту;[6]
- Частота руху потягів: 200–250 поїздів на день;
- Випробування з безпеки планують на жовтень 2015;[6]
- Під час будівництва загинули 8 людей.[6]
Сусідні тунелі[ред. | ред. код]
У 1882 році було побудовано залізничний тунель Готтард шириною 8 м, висотою від верху рейок до ключа склепіння 6 м.
Сусідній автомобільний тунель Готтард було відкрито 1980 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Hume, Tim (1 червня 2016). World's longest tunnel opens deep beneath Swiss Alps. CNN. Архів оригіналу за 28 грудня 2022. Процитовано 13 березня 2023. (англ.)
- ↑ У Швейцарії завершили будівництво найдовшого у світі тунелю. Архів оригіналу за 20 жовтня 2010. Процитовано 16 жовтня 2010.
- ↑ Завершено буріння найдовшого у світі тунелю[недоступне посилання]
- ↑ The Gotthard Base Tunnel: 50 years of planning [Архівовано 20 жовтня 2010 у Wayback Machine.], вебсайт AlpTransit
- ↑ Hauptdurchschlag im längsten Eisenbahntunnel der Welt. Архів оригіналу за 18 жовтня 2010. Процитовано 16 жовтня 2010.
- ↑ а б в Газета по-українськи… — С. 11.
Джерела[ред. | ред. код]
- Газета по-українськи. — К., 2015. — № 70 (1822, 1 вер.). — С. 11.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 24 вересня 2009 у Wayback Machine.](нім.)(англ.)(фр.)(італ.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Gotthard-Basistunnel |