Перейти до вмісту

Гравітаційний колапс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гравітаційний колапс зорі
NGC 6745 створює достатньо екстремальну густину матерії, яка викликає утворення зірок через гравітаційний колапс.

Гравітаційний колапс — стискання масивних тіл під дією гравітаційних сил, що призводить до значного зменшення їх розмірів[1].

У широкому сенсі гравітаційним колапсом називають будь-який процес стискання речовини під дією гравітаційних сил, який не в змозі зупинити інші сили (зокрема, тиск газу). Наприклад, колапс газопилової хмари у протозорю або колапс темної матерії з утворенням великомасштабної структури Всесвіту[2].

Досить часто під гравітаційним колапсом мають на увазі кінцеву стадію еволюції зір із масою більше кількох мас Сонця. У цьому випадку гравітаційний колапс має катастрофічний характер. Наприклад, якщо після вичерпання сировини для термоядерних реакцій, маса білого карлика перевищує межу Чандрасекара (~1,44M☉), зоря втрачає стійкість і починає з дедалі більшою швидкістю стискатися до центру. Зупинити гравітаційне стиснення може тиск виродженого нейтронного газу, тоді центральна ділянка зорі стає надщільною нейтронною зорею, а процес може супроводжуватися скиданням оболонки й спостерігається як спалах наднової. Якщо ж маса зорі перевищить межу Оппенгеймера—Волкова, то колапс триває до її перетворення на чорну діру[2].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Гравітаційний колапс // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 120. — ISBN 966-613-263-X.
  2. ↑ а б В. І. Жданов. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гравітаційний_колапс&oldid=36137833