Граніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Граніти)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Граніт
Граніт.jpg
Загальні відомості
Генезис Магматичний
Мінеральний склад Pl+Q+Bi
Кислотність Кисла
Ідентифікація
Колір Білий, червоний до темно-сірого
Структура Зерниста
Текстура Масивна
Форма залягання Батоліти, лаколіти, неки, дайки
Окремість Матрацовидна, блокова
Різновиди Багато
Питома вага 2,5—2,7 г/см³
Практичне значення
бордюрне каміння, облицювальна плитка
Граніт відполірований

Грані́т (італ. granito, від лат. granum — зернина) — інтрузивна гірська порода кислого складу із зернистою (рівномірнозернистою чи нерівномірнозернистою) структурою.

Етимологія[ред. | ред. код]

«Граніт» — слово італійського походження, означає «зернистий».[1]

Середній хімічний склад[ред. | ред. код]

Середній хімічний склад граніту за Р. Делі:

Сполука Вміст, %
SiO2 70,18
Al2O3 14,47
K2О 4,11
Na2O 3,48
CaO 1,99
FeO 1,78
Fe2О3 1,57
MgO 0,88
Н2О 0,84
TiO2 0,39
P2О5 0,19
MnO 0,12

У порівнянні з іншою гірською породою магматичного походження базальтом має більший вміст кремнію і менший вміст заліза.

Класифікація[ред. | ред. код]

Ґраніти класифікують на основі мінерального та хімічного складу.

Розрізняють:

Виділяють також серії граніту: калієві, калієво-натрієві (0,4 4,0) і натрієві.

Властивості[ред. | ред. код]

Густина невивітреного граніту 2530—2720 кг/м³, пористість 0,2-4%, водопоглинання 0,15 −1,30%, опір стисненню 100—300 МПа.

Найбільше в граніті зерняток червоного або сірого кольору — це польовий шпат, від кольору якого, головним чином, і залежить колір граніту.[1] Колір обумовлений забарвленням польових шпатів — може бути ясно-сірий, жовтуватий, рожевий, червоний, зелений. Інші зернятка, напівпрозорі, білуватого або жовтуватого кольору, схожі на шматочки каламутного склакварц, частинки у вигляді блискучих пластинок — слюда.[1]

Руйнування граніту[ред. | ред. код]

Граніт від сильного нагрівання і від швидкого охолодження втрачає свою міцність і руйнується.[1] Вдень гранітні скелі дуже нагріваються промінням сонця, а вночі швидко холонуть. Частинки граніту розширюються при нагріванні і стискуються при охолодженні. Розширення і стискування частинок відбувається нерівномірно, внаслідок чого в граніті утворюються тріщини.[1] В тонкі, ледве помітні тріщини, після дощу або танення снігу проникає вода і поступово розмиває і розширює їх при замерзанні. Руйнування відбувається дуже повільно — протягом десятків і сотень років.

Форми виділення та розповсюдження[ред. | ред. код]

Гранітні породи утворюють батоліти, штоки, а також лаколіти та міжформаційні поклади в складчастих областях. Вік інтрузій граніту — від архею до кайнозою. Походження — гетерогенне.

Граніти переважають серед інтрузивних порід і займають істотне місце в геологічній будові України. Великі родовища в Україні є в межах Українського щита: Янцівське (Запорізька обл.), Малокахнівське (Полтавська область). Корнинське (Житомирська область), Жежелівське (Вінницька область), Капустинське (Кіровоградська область).

Використання[ред. | ред. код]

Використовують як будівельний матеріал: для фундаментів великих будинків, для стояків залізничних мостів, набережних річок і каналів, сходів.[1] Граніт можна полірувати; поверхня його стає зовсім гладкою та красивою.[1] Граніт використовується для виготовлення пам'ятників, як облицювальний матеріал тощо. Всі будівлі з граніту міцні та довговічні.

Родовища[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж М.М.Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. с.256 (сторінки: 47-48. 51-52)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]