Грицай Віктор Олексійович
Віктор Грицай | |
---|---|
При народженні | Віктор Олексійович Грицай |
Народження |
20 вересня 1939 Суми |
Смерть | 30 березня 1979 (39 років) |
Одеса | |
Національність | українець |
Громадянство |
![]() |
Жанр | графіка, живопис (портрет, міський пейзаж, символічна композиція) |
Навчання | Одеське художнє училище |
Діяльність | художник |
Напрямок | монументалізм, |
Твори | графіка, живопис |
Віктор Олексійович Грицай (нар. 20 вересня 1939 Суми — пом. 30 березня 1979 Одеса) — український художник-монументаліст школи Михайла Бойчука, «шістдесятник». Працював у Сумах та Одесі. Син ветерана Зимової війни.
Зміст
Життєпис[ред. | ред. код]
Батько Віктора 1939 примусово мобілізований до сталінського війська, брав участь в інтервенції до Фінляндії, у тому ж році ліквідований фінськими військами. Мати — Віннікова Ганна Трофимівна (1907 – 1992) — кухар.
Дитинство Віктора пройшло в сумському «совгоспі», де його матір жила у колишніх конюшнях графині Розенквіст. Саме в той час почав малювати. Навчався у художньому гуртку, після в Сумах займався у художній студії художника Банчевського.
У студії навчалась художниця Олена Вережбицька, якось до неї приїхала її двоюрідна сестра Раїса із міста Шахти (Кубань), яка у майбутньому стала дружиною Віктора.
Навчання[ред. | ред. код]
1957 — вступає до Одеського ДХУ імені Грекова на відділ живопису. Навчається на відмінно (в експозиції училища є студентська робота Грицая «Портрет натурщика»).
У цей період навчання часто відволікається на поїздки до міста Шахти на побачення з нареченою Раїсою. Через ці прогули виключений із училища. Але через позитивну характеристику переводиться до РСФСР, де закінчує навчання у Ростовському художньому училищі.
Робота[ред. | ред. код]
1961 — одружується на Раїсі. 12 травня 1962 народжується донька Світлана. Після закінчення училища 1962 родина переїхала до Сум, де Віктор протягом двох років працює науковим співробітником у Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького. Разом з Андрусенком Г.Б. створюють «путівник по музею».
1964 — вступає на навчання у Національнe академі. образотворчого мистецтва і архітектури у Києві.
Після закінчення відома художниця Тетяна Яблонська запрошує Грицая до експериментально-монументальної майстерні, де він став старостою групи. Тоді його сокурсниками і друзями були: Валентин Куц, Віктор Романщак, Володимир Вуколов.
Студенти засвоювали нову техніки: фреска, темпера на левкасі, копіювали майстрів Північного Відродження.
1970 — захищає диплом на відмінно з відзнакою художньої ради. Це був монументальний ескіз завдожвки 98 метрів на тему «від первісності до сучасності» для Будинку Науки та Знань у Києві.
Після закінчення повертається до рідних Сум, де працює над замовленнями художнього фонду. Виконує монументальну фреску для кінотеатру в місті Недригайлів, чеканку для центрального гастроному в Сумах разом з художником Аркадієм Пушкарем. За ескізами Грицая тчуть гобелени, випікають вироби на фарфоровому заводі.
1976 — призначений головним художником сумських художніх майстерень художнього фонду.
На одній із національних виставок його роботу «Вчитель» придбав Конотопський музей.
У Недригайлові виконує фреску, яку згодом начальство наказало замалювати. З цього приводу він пише лист другу Віктору Романщаку:
Ти вже знаєш, що я виконав одну, можна сказати, крупну роботу в Недригайлові і я вважаю, що доволі непогано, зрозуміло, що багато ще мало б бути допрацьоване, але сумському начальству вона стала недовподоби, і вони зафарбували все, як у Києві говорять, переграв на українській тематиці, для мене це стало великим ударом по моєму престижу і моральному відношенні
1978 — родина Грицая переїздить до Одеси. На його думку, саме у цьому місті вирувало творче життя і саме тут він міг розкритися творчо. Але у січні 1979 у нього була виявлена саркома і, буквально за три місяці, 30 березня 1979, він помирає.
Похований на Таїровському цвинтарі в Одесі.
Вже після смерті художника стараннями його родини були організовані виставки у Києві, Одесі, Сумах.
У Сумському краєзнавчому музеї є робота "Єва", що була у збірці Миколи Данька. Цю роботу подарував музею канадський громадський діяч, уродженець Сум Василь Коломацький[1].
Колеги про Грицая[ред. | ред. код]
Сумський скульптор Олег Прокопчук добре пам'ятає Віктора Грицая і зізнається, що саме завдяки йому він – випускник Строганівського училища – з російської Москви повернувся до України:
Художник Віктор Грицай має своє яскраве, самобутнє обличчя, його відрізняє особливе почуття композиції і кольору. Він був справжнім «шістдесятником», йому належать перші кроки відродження знаменитої школи Михайла Бойчука – школи українського монументалізму, яка була широко відомою в 20-х роках».
Родина[ред. | ред. код]
Онука Валерія Нікітіна, художниця.
Світлини[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Народились 20 вересня
- Народились 1939
- Померли 30 березня
- Померли 1979
- Випускники Одеського художнього училища
- Українські художники
- Українські монументалісти
- Випускники Ростовського художнього училища
- Бойчукісти
- Уродженці Сум
- Персоналії:Суми
- Персоналії:Недригайлів
- Шістдесятники
- Померли в Одесі
- Померли від раку
- Поховані на Таїровському цвинтарі