Громадський Євгеній Олегович
Євгеній Громадський Громадський Євгеній Олегович | |
---|---|
![]() | |
![]() | |
Загальна інформація | |
Народження |
2000 Чугуїв, Харківська область |
Національність | українець |
Alma Mater | Національна академія Національної гвардії України |
Псевдо | Гром |
Військова служба | |
Приналежність |
![]() |
Вид ЗС |
![]() |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Нагороди та відзнаки | |
Євгеній Олегович Громадський (нар. 2000) — український військовослужбовець, старший лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну 2022 року, Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (2022).
![]() | |
---|---|
![]() |
"Во время прорыва, он остался один" - Євген Громадський про останній бій батька Олега Громадського 27 березня 2022 року |
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 2000 року в місті Чугуєві Харківської області, закінчив там школу. У школі захоплювався туризмом, альпінізмом, брав участь у змаганнях із боїв без правил. Особливо цікавився військовою справою. Представник сьомого покоління військових у родині. Його батько Олег Громадський — почесний громадянин Харкова, полковник у відставці, колишній командир 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї бригади Збройних Сил України, яка однією з перших зайшла на Авдіївську промзону й утримувала її протягом 258 днів. Мати Наталія також служила в АТО[1].
24 лютого 2022 року в перший день масштабного вторгнення Росії до України, полковник Олег Громадський із групою добровольців прибув на допомогу підрозділу, яким командував його син, і протягом дня вони разом тримали оборону на околиці Харкова, під час відходу батько, який намагався на власному джипі евакуювати залишки зброї та боєкомплекту, загинув внаслідок ворожого обстрілу[2].
Військова служба[ред. | ред. код]
Лейтенант Євгеній Громадський з першого дня вторгнення Росії до України у складі Нацгвардії захищав північно-східні околиці міста Харкова під обстрілами російської артилерії:
![]() |
"Диверсійні групи промацують наші позиції, йдуть прямі танкові бої. Спочатку стріляють з мінометів, а потім танки обстрілюють наші позиції... Відстрілюємося протитанковими керованими ракетами та звичайною стрілецькою зброєю, - розповідає журналістам 21-річний Герой України. - Вони кидають танки, розбігаються, народу завжди багато"[3]. | ![]() |
На чолі взводу, який складався переважно із військовослужбовців строкової служби 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабної війни з російськими окупантами знищив ворожу колону на Окружній біля Харкова[1].
У травні 2022 року дістав осколкове поранення у обличчя, але після лікування повернувся до строю.
Нагорода[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
- орден Івана Сірка ІІІ ступеня[джерело?].
Військові звання[ред. | ред. код]
- старший лейтенант (2022),
- лейтенант (2021),
- солдат (на посаді курсанта - 2017).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Волкова, Ганна (28 лютого 2022). У Харкові загинув легендарний комбат: яким був Олег Громадський. Факти (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Зозуля, Катерина (25 лютого 2022). У бою під Харковом загинув військовий з Полтавщини. Суспільне.новини (укр.). Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ "Якщо впаде Харків, впаде вся Україна". Репортаж з лінії фронту. BBC NEWS. Україна (укр.). 12 березня 2022. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 167/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Шульман О., Коваленко, С. Полковник Олег Громадський разом із сином прийняв перший бій і захистив Харків // АрміяInform. — 2022. — 17 вересня.
- Шульман, О. Лейтенант Євген Громадський — Герой перших боїв за Харків [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 10 квітня.
|
![]() |
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |