Грушевський Сергій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Федорович та Глафіра Захарівна Грушевські з дітьми. Зліва направо: Захар, Ганна, Федір, Михайло. Ставрополь, бл. 1876 р.

Грушевський Сергій Федорович (7 жовтня 1830(18301007), Чигирин — 27 січня 1901, Владикавказ) — український професор, педагог, організатор народної освіти, публіцист, дійсний статський радник (рос. статский советник), меценат, батько Михайла Грушевського, Олександра Грушевського, Ганни Шамрай-Грушевської.[1]

Докладніше: Грушевські

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Чигирин. Навчався в Києво-Подільському духовному училищі та Київській духовній семінарії (1844—1855), Київській духовній академії (1855—1859). Працював професором словесності в Полтавській духовній семінарії (1859—1860) і професором з класу Святого Письма в Київській духовній семінарії (1860—1865). Одночасно займався етнографічними та історичними дослідженнями, частину з яких опублікував у тижневику «Руководство для сельских пастырей». Після виїзду до Царства Польського призначений учителем російської мови та словесності до Холмської русько-греко-католицької гімназії (1865), Холмського жіночого греко-католицького 6-класного училища (1866) та Ломжинської чоловічої класичної гімназії (1868). 1867 був інспектором Холмських російських педагогічних курсів[2].

За станом здоров'я переїхав на Кавказ, де служив учителем Кутаїської класичної гімназії (1869—1870); інспектором (1870—1876) і директором (1876—1878) народних училищ Ставропольської губернії; директором народних училищ Терської області (1878—1901). За час роботи на Кавказі організовував сільські та козацькі громади на будівництво шкіл і утримання вчителів, проводив учительські з'їзди й педагогічні курси, при дирекції у Владикавказі заснував педагогічний музей. Був автором методичних посібників і підручників для шкіл, зокрема підручника «Первая учебная книга церковно-славянского языка», який мав понад 30 перевидань. Дослужився до чину дійсного статського радника (1884), мав численні нагороди. Вплинув на становлення патріотичного світогляду своїх дітей[2].

Будівля училища ім. С. Грушевського, збудованого його коштом (нині Академія муніципального управління)

Згідно із заповітом (1892), частина спадщини Грушевського призначалася на заснування стипендій його імені в Києво-Подільському духовному училищі й Київській духовній семінарії, а також на будівництво й утримання народного училища в Києві чи Владикавказі; нащадки Грушевського обрали київську околицю Куренівку, де збудували школу, яка протягом 1911—14 та з 1915 до встановлення радянської влади мала його ім'я.[2].

Помер у місті Владикавказ. Похований на 1-му міському кладовищі (могила не збереглася).

Меценатство[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

  • Первая учебная книга церковно-славянского языка. К., 1872;
  • О воскресных и вечерних школах для взрослых. К., 1876.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сайт історії Києва (укр.) Училище Грушевського
  2. а б в М.О. Кучеренко Грушевський Сергій Федорович // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.. — Київ : Наукова думка, 2004. — Т. 2:Г-Д. — С. 688.

Посилання[ред.ред. код]