Лісники (Києво-Святошинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лісники
COA Lisnyky, Kyivska, Ukraine.svg Lisnyky h.png
Герб Лісників Прапор Лісників
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Києво-Святошинський
Рада/громада Лісниківська сільська рада
Код КОАТУУ 3222484501
Облікова картка Лісники 
Основні дані
Засноване 1665
Населення 1513
Площа 1,2 км²
Густота населення 1260,83 осіб/км²
Поштовий індекс 08172
Телефонний код +380 4598
Географічні дані
Географічні координати 50°18′14″ пн. ш. 30°30′57″ сх. д. / 50.30389° пн. ш. 30.51583° сх. д. / 50.30389; 30.51583Координати: 50°18′14″ пн. ш. 30°30′57″ сх. д. / 50.30389° пн. ш. 30.51583° сх. д. / 50.30389; 30.51583
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Найближча залізнична станція Лісники
Місцева влада
Адреса ради 08172, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, пров. Шкільний, 22, тел. 9-68-09
Сільський голова Гладуш Олександр Петрович
Карта
Лісники. Карта розташування: Україна
Лісники
Лісники
Лісники. Карта розташування: Київська область
Лісники
Лісники
Мапа

CMNS: Лісники у Вікісховищі

Лі́сники — село в Україні, у Києво-Святошинському районі Київської області. Населення становить 1513 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

За свідченням Києво-Печерського Патерика, давньоруський письменник та один з перших ігуменів Києво-Печерського монастиря Феодосій (бл. 1036—1074) «имел пещеру в селе Лесниках и живал в оной через весь великий пост» (ім'я Феодосія Печерського, як вважають, носить сусіднє село Ходосівка). Десь на межі ХІ—ХІІ ст. поруч з Лісниками, на відстані 1—2 км у бік Дніпра був заснований великий і колись добре відомий Гнилецький монастир, який занепав і запустів внаслідок монгольської навали. Лише 1498 р. історичні джерела вдруге згадують про існування Лісників. То був лист Семена Скалковича в актовій книзі Києво-Печерської Лаври, у якому той зобов'язався «за себе й нащадків своїх платити Печерській Лаврі по копі грошей з маєтностей Лісник». Один із пізніших власників Лісників — Адам Іванович Богуфал 1 серпня 1596 року продав лісницьку маєтність князеві Юхиму (Якиму)Корецькому та його дружині Ганні, уродж. Хоткевич. Хоча за свідченням Печерського монастиря у 1595 році монастирське село Лісники озброєними наїздами захопив волинський воєвода Корецький. Часи Корецьких були, мабуть, найяскравішим періодом в історії цього поселення (яке на той час в документах називалось містом). Історик Е.Руліковський писав, що "Князь Юхим ціле життя присвятив лицарському заняттю, а поки він водив загони з походу в похід, то його заповзятлива дружина вдома пильно дбала про господарство, тож рік у рік їхнє багатство зростало.

У Лісниках Корецькі мали свій замок на одній з гір над селом (і досі цей горбок називають «Замкова гора»). Скориставшись сприятливою ситуацією, княгиня приєднала до своїх володінь також сусідні урочища: Гнилеччину, Куликів і Кольний луги, які були власністю Софійського та Видубицького монастирів (на той час вони належали до уніатів) і, не зважаючи на постанову суду в Любліні, силою утримала їх у своїй власності, а потім передала у спадщину нащадкам. Відомо, що один з її синів — Кароль Корецький за один тільки 1633 р. отримав від Лісник з Ходосівкою 200 золотих чиншу та 800 — оренди. У 1620 р. рішенням Сигізмунда III село було повернуто Печерській Лаврі.

У роки визвольної війни XVII ст. лісничани мали самоврядування на чолі з отаманом, про що дізнаємося з листа Богдана Хмельницького до київського полковника Антона Ждановича (25 травня 1654 р. із забороною мешканцям Лісників та Ходосівки ловити рибу у водоймах, що належали Видубицькому монастирю. Козацький устрій, поширившись більшістю українських земель, був прийнятий і в Лісниках. Місцеве населення вважало себе козаками, виряджало загони на захист Батьківщини. Навіть тепер, через три з половиною століття, серед їхніх далеких нащадків живе спогад про те, що село було колись козацьким.

Проте тривале воєнне лихоліття забрало безліч життів, дуже підірвало господарство, призвело до ослаблення та спустошення українських міст і сіл. Смерть і руїна не минули і Лісники, чисельність населення різко скоротилась, у полум'ї ворожих наїздів був знищений замок Корецьких. 19 грудня 1670 р. гетьман Петро Дорошенко передав «село, або колись бувше містечко Лісники з усіма належностями» Видубицькому монастирю, «дозволяючи їм людей там обирати і осаджувати, всякі звідти відбирати повинності і пожитки». Відтоді до 1786 р. ліснічани були монастирськими селянами.

Внаслідок секуляризації, проведеною Катериною II, мешканці Лісників стали економічними селянами. На той час у 27 хатах мешкало 127 душ.

Багатьма цінними відомостями про те, яким було це село в середині XIX ст., ми зобов'язані Домініку П'єру Де ля Флізу (1787—1861) — колишньому військовому медику армії Наполеона, який згодом був старшим лікарем по відомству державних маєтностей Київської губернії. Де ля Фліз також залишив виконаний ним акварельний малюнок з панорамою Лісник. У селі з 1836 р. і до 1851 року служив у місцевій Преображенській дерев'яній церкві дід великого історика і громадського діяча Михайла Грушевського — Федір Васильович Грушевський. Федір Грушевський сприяв відкриттю першої церковно-приходської школи.

Священники церкви: Андрієвський Кресконт (1862); Данилевський Стефан Павлович (1833-1834); Добровольський Семен Євстахійович (1780); Маляревський Іоанн (1894-1896); Мондзолевський Яків (1855); Пясецький Климентій (1903); Сопківській Прокопій (1792)

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Преображення Господнього с. Лісники (приписні с.* Віта) XVIII ст. - Київської сот. і п., з 1781 р. Київського пов. і нам., з 1797 р. Київського пов. і губ.; XIX ст. - Гвоздівської (Хотівської) волості Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/lisn_001.xml

Наука[ред. | ред. код]

У селі розташована Спостережна станція Лісники астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • У 2008 році у селі встановлено пам'ятник Михайлу Грушевському.
  • У селі знаходиться могила Федора Грушевського, діда Михайла Грушевського. Він був священиком місцевої Преображенської церкви і похований біля її стін. Під час Другої світової війни цю могилу разом з церквою і усім старим кладовищем знищили, і лише через довгий час виявилося, що надгробок Грушевського поставили на могилу невідомого солдата в сусідньому селі Круглик. 2001 року надгробок повернули на місце, оновлену пам'ятку було урочисто відкрито.[1]
  • У Лісниках є братська могила радянських воїнів, загиблих у Другій світовій війні.[1]
  • В XVI—XVII сторіччях у селі на Замковій горі стояв замок князів Корецьких. Рештки його земляних укріпень — терасу та ескарп понині видно на південному схилі гори. У 2008 році Замкова гора була забудована приватною садибою.[2]

Об'єкти природно-заповідного фонду[ред. | ред. код]

В Лісниках існує 4 об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ), оголошені 2005 року:

2007—2008 року планувалося створити заказники «Чернечий ліс» і "Урочище «Панське» та дендропарк імені М. В. Олексієнко — загиблої голови сільради, за керівництва якої були створені попередні об'єкти ПЗФ. Стосовно всіх цих об'єктів було ухвалено погодження про створення. Також були підготовлені обґрунтування для розширення заказників «Урочище Безодня» та «Гора Козинська». Але за нового голови сільрада скасувала всі видані погодження, а також здійснила спроби надання ділянок на вже заповіданих землях. У відповідь на це активісти розгорнули кампанію за створення заказника «Чернечий ліс». Ця боротьба за створення об'єкта ПЗФ стала безпрецедентно потужною для Київщини, були залучені ЗМІ, народні депутати, МВС, і знято документальний фільм. Проте домогтися від влади значних поступок не вдалося і частину Чернечого лісу пустили під забудову.[3][4][5] Після цього громадські організації та науковці ініціювали оголошення Чернечого лісу та інших ділянок національним природним парком «Приірпіння та Чернечий ліс».[6] Робота з його створення триває.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

у зеленому полі з відділеної зубчасто срібної основи виростають два золоті дуби, над якими золотий лапчастий хрест. Хрест — важливий символ християнства, введений в Україні Володимиром Великим. Відбудовуються церкви, повертається віра, відроджується духовність, реабілітуються сплюндровані пам'ятники, а хрест має своє місце і на місцевості, і в житті села. Він має свою історію, свою духовну та культурну місію. Хрест вказує на приналежність сільських земель до церковних володінь, зубчасте січення — на оборонне значення містечка та його давні укріплення, і тут був побудований замок Корецьких. Зелений колір і дуби — уособлюють назву поселення та підкреслюють його розташування серед лісів. Білий колір означає світлі помисли наших жителів села і щасливе майбутнє Лісників. Герб, згідно з правилами сучасного українського місцевого герботворення, вписано у декоративний картуш, увінчаний червоною міською короною, що свідчить про історичний міський статус поселення. До речі, Україна протягом століть зберегла традиційний поділ населених пунктів на міста, містечка (тепер селища міського типу) та села.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище, що складається з двох горизонтальних частин — верхня зелена (шириною 2/3 сторони прапора), у її центрі — жовтий лапчастий хрест (розмах рамен рівний 1/3 сторони прапора) у верхніх кутах — по жовтому жолудю з двома листочками; нижня частина прапора біла, відділена зубчасто.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Микола Кучеренко. «І все тут повно для мене не тільки історичних,але й родинних споминів». Лісники. Всеукраїнська асоціація музеїв. Архів оригіналу за 5 вересень 2017. Процитовано 8 травня 2018. 
  2. Готун І., Козюба В., Чекановський А., Чміль Л. Замок князів Корецьких в с. Лісники на Київщині. Cпілка археологів України. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 8 травня 2018. 
  3. Василюк О., Костюшин В., Норенко К., Плига А., Прекрасна Є., Коломицев Г., Фатікова М. Природно-заповідний фонд Київської області. — К.: НЕЦУ, 2012. — 338 с., з дод. — с. 27-28.
  4. Дерибан спадку Микити Кожум’яки. Українська правда. 17 березня 2010. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 травня 2018. 
  5. Біля Києва рубають заповідний ліс, аби продати землю під котеджі (фото). Україна кримінальна ((рос).). 19 грудня 2009. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 8 травня 2018. 
  6. Богомаз М. В., Василюк О. В., Заворотна Г. В., Кучма Т. Л., Некрасова О. Д., Перегрим М. М., Плига А. В., Полянська К. В., Пішняк Д. В., Прекрасна Є. П. Проектований національний природний парк «Приірпіння та Чернечий ліс» (під ред. Є.Прекрасної). — К.: UNCG, Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена. — 2016. — 76 с.

Посилання[ред. | ред. код]