Губанов Сергій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Губанов Сергій Леонідович
Сергій Губанов.jpg
Народився 21 червня 1975(1975-06-21)
Кадіївка, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Помер 20 травня 2020(2020-05-20) (44 роки)
Трьохізбенка, Новоайдарський район, Луганська область, Україна
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання Сєвєродонецьк
Діяльність поліцейський
Alma mater Донецький юридичний інститут МВС України (1999) і Національна академія внутрішніх справ (2004)
Учасник Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Військове звання полковник
Нагороди
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Сергій Леонідович Губанов (21 червня 1975 року, м. Стаханов Луганської області, нині Кадіївка — 20 травня 2020 року, поблизу села Трьохізбенка Новоайдарського району) — командир батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУНП в Луганській області, полковник поліції. Герой України (посмертно).

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Донецький інститут внутрішніх справ (1999) та Національну академію внутрішніх справ (2004).[1]

Мешкав у Сєверодонецьку. Проходив строкову службу в 95 ОАеМБр.[1]

З 1995 пройшов шлях від оперативника карного розшуку Стахановського міського відділу міліції до начальника Луганського міського управління, на початок 2014 року — начальник Ленінського райвідділу міліції м. Луганська.[1]

Був захоплений у полон бойовиками разом з іншими офіцерами міліції. Після визволення брав участь у звільненні Сєвєродонецька, Лисичанська та Рубіжного від незаконних збройних формувань.[2]

Його батьки в Луганську відмовились від сина за проукраїнську позицію.[3]

На посаді комбата — з 6 листопада 2015.[1]

БПСПОП «Луганськ-1» патрулював територію, прилеглу до лінії розмежування, вів антидиверсійну діяльність.[2]

Могила С.Губанова.jpg

Губанов отримав смертельні поранення під час виконання службових обов'язків 20 травня, приблизно о 21.30 в районі села Трьохізбенка Новоайдарського району. Ще троє бійців отримали тяжкі поранення.[4]
Похований на кладовищі м.Сєвєродонецьк

Залишилися батьки, дружина.[1]

Прокуратура розпочала кримінальне провадження за фактом загибелі Губанова.[1]

Прощання із загиблим полковником Губановим відбулося 22 травня в Сєвєродонецьку.[1][5][6]
Похований на кладовищі м.Сєвєродонецьк

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Загинув Губанов: Командир батальйону Луганськ-1 Сергій Губанов загинув у районі Трьохізбенки, ще троє бійців зазнали важких поранень. Цензор.НЕТ. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 11 червня 2020. 
  2. а б Співчуття від голови Луганської обласної державної адміністрації – керівника обласної військово-цивільної адміністрації Сергія Гайдая. Луганська обласна військово-цивільна адміністрація. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 20 червня 2020. 
  3. "Міна була закладена саме на нього", - Чорновол розповіла про загиблого на Луганщині комбата Губанова. новини Еспресо TV. 21 травня 2020. Архів оригіналу за 28 травня 2020. 
  4. На Луганщині загинув комбат Сергій Губанов. Офіційний сайт Національної поліції. 21 травня 2020. [недоступне посилання]
  5. В Луганській області попрощалися із комбатом, який підірвався на міні (13 ФОТО). 22.05.2020, 14:45. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 22 травня 2020. 
  6. Подвиг 17-ти та крайній принцип. Ким був та як загинув комбат «Луганськ-1» Сергій Губанов //Hromsdske. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 3 лютого 2021. 
  7. Указ Президента України від 21 травня 2020 року № 193/2020 «Про присвоєння С.Губанову звання Герой України»
  8. Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України полковнику поліції Сергію Губанову [Архівовано 24 травня 2020 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 21 травня 2020 р.
  9. Указ Президента України від 3 серпня 2016 року № 326/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Згадки у ЗМІ[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 201
21 травня 2020
Наступник:
Михальчук Сергій Олександрович Матвіїв Тарас Тарасович