Гусєв Іван Олексійович
| Гусєв Іван Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народження |
15 січня 1922 Сабанцеле |
| Смерть |
12 липня 1943 (21 рік) Петровка |
| Поховання | Петровка |
| Національність | Ерзя |
| Країна | СРСР |
| Вид збройних сил | Сухопутні війська СРСР |
| Рід військ | Танкові війська СРСР |
| Освіта | Q4334739? (серпень 1942) |
| Звання | Лейтенант |
| Війни / битви | Битва на Курській дузі |
| Нагороди |
 |
 Гусєв Іван Олексійович у Вікісховищі | |
Гусєв Іван Олексійович (15 січня 1922 року, село Сабанчеєво, нині Атяшевського району Республіки Мордовія — 12 липня 1943 року село Петровка Прохоровського району Бєлгородської області) — учасник Другої світової війни, командир взводу 2-го танкового батальйону 181-ї танкової бригади 18-го танкового корпусу. Ерзянин.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
З 1929 року навчався в Сабанчєївській семирічній школі, яку закінчив у 1936 році. У 1940 році закінчив Ічалківське педагогічне училище (в селі Кемля). В цьому ж році вступив до П'ятигорського педагогічного інституту[ru]. Уже в період війни пройшов курс навчання у Камишинському танковому училищі[ru], отримавши звання лейтенанта.
Опис подвигу[ред. | ред. код]
У травні 1943 року прибуває до 181-ї окрему танкову бригаду 18-го танкового корпусу. 12 липня 1943 року неподалік радгоспу «Жовтневий» Прохорівского району екіпаж танку «Т-34» на чолі з лейтенантом Іваном Гусєвим зробив танковий таран на Курській дузі. Бойова машина «Т-34» йшла на граничній швидкості, ламаючи вузол опору ворога. Танкісти вправно маневрували і стріляли. За кілька годин бою екіпажем лейтенанта Гусєва було підбито 2 ворожих танки «Тигр», знищено 3 вогневі точки супротивника, десятки ворожих солдатів і офіцерів. В бою лейтенанта Гусєва було поранено, танк підбито. Молодий офіцер, задихаючись у розпеченому танку, продовжував бити по «тиграх». Після повернення механіка-водія в танк, вони розвинули високу швидкість і врізалися у «Тигра», що насувався на радянські позиції. Ціною власного життя екіпаж танка врятував товаришів і забезпечив подальший успіх військової операції. Ворог був зупинений, розпочалася панічна втеча гітлерівців[1].
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Відповідно до джерел, 15 липня 1943 року командування 2-го батальйону представило лейтенанта Гусєва і старшого сержанта Ніколаєва за здійснений героїчний подвиг до звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[2]. Натомість російський історик Валерій Замулін[ru] стверджує, що на нього не було складено не тільки нагородного листа, але навіть у жодному документі не зазначається, що лейтенант знаходився в танку в момент тарану[3]. Можливим поясненням, чому про героя, що, ймовірно, здійснив перший танковий таран в історії Другої світової війни «забули», може бути соціальне походження Гусєва — він був сином розкуркулених селян[4]. За даними Замуліна, 11 березня 1985 року Указом Президії Верховної Ради СРСР його було посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни I ступеня[5], за іншими джерелами це сталося на 10 років пізніше згідно з Наказом Міністерства оборони РФ[6].
Його ім'я носить дитяча організація Сабанчеївської середньої школи, в рідній школі створено музей Івана Гусєва.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Суродеева И.В. Символ геройства // Патриоты Мордовии. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Свидетельство начальника штаба…. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Замулин В. Н. Прохоровское побоище. Правда о «Величайшем танковом сражении». Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Кшнякин Е. В. Уроженцы Мордовии — участники битвы на Курской дуге. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Замулин В. Н. Прохоровское побоище. Правда о «Величайшем танковом сражении». Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Гусев Иван Алексеевич. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Бурнайкин, И. Танковый таран / И. Бурнайкин // Этих дней не смолкнет слава…: очерки, статьи, воспоминания, фотодокументы о Великой Отечественной войне. — Саранск, 2002. — С. 327—332.(рос.)
| ||||||||||||||||||||||||||||