Мокша (народ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мокша
Zubu mokshans. Dubasov.jpg
Мокшанки у традиційному вбранні, XIX ст.
Кількість ~800.000
Ареал Росія
Мордовія, Пензенська область, Тамбовська область, Татарстан, Саратовська область
Вірменія,Австралія, США
Близькі до: Угро-фінські народи, ерзя, марійці
Мова мокшанська, російська, татарська
Релігія Православ'я, Лютеранство, Мокшень кой
Темниківське князівства на карті мішарських князівств
Мокшанська, російська та ерзянська мови на табличці у Саранську
Діалекти ерзян та мокшан у Мордовії
Розселення ерзян та мокшан у Мордовії

Móкша, мокшани (мокш. Мокшет/Mokshat) — фіно-угорський народ, корінне населення Середньої Волги, зокрема Республіки Мордовія. За офіційною національною номенклатурою, прийнятою у РФ, мокша — етнічна група мордви; за твердженнями частини мокшанських організацій — окремий народ.

Мокша — типові європеоїди з переважанням північночорноморького антропологічного типу[джерело?]. Мокшанська мова — з підгрупи фіно-волзьких мов, фіно-угорської мовної групи. Разом з ерзянською мовою формує підгрупу мордовських мов.

Починаючи з 1950-х чисельність мокши в Мордовії та Росії невпинно зменшується. Серед причин: закриття мокшаномовних шкіл, міграція поза межі Мордовії, економічна депресія, пропаганда національного нігілізму. Більшість сучасних мокшан — двомовні (говорять мокшанською та російською мовами), хоча до Другої Світової переважала мокшано-ерзянська та мокшано-татарська двомовність[джерело?]. Більшість мокшан сповідують православ'я, є також лютерани і прихильники традиційної релігії — мокшень кой.

Етимологія етноніма[ред. | ред. код]

Етнонім «мокша», яким представники народу користувалися з давніх часів для самоназви, запозичений зі стародавніх індоєвропейських мов. Найпоширеніша версія походження етноніму - це прив'язка до гідроніму Мокша. Також окремі вчені простежують зв'язок із санскритським словом meksha, що означає «витікати, проливати».

Старожили села Мохши, що на річці Мокша, припускають, що річка одержала свою назву за іменем давньої поганської богині на ім'я Мокош. У витоку річки розташована оглядова альтанка, а поруч встановлена скульптура. Їй поклонялися лісові племена, які жили в цих місцях тисячу років тому, вважали Мокош покровителькою родючості. Назву залишено древнім індоєвропейським племенем, що мешкали на берегах річки Оки, які говорили мовою, близькою до балтійських мов.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Мокша брали участь в персько-скіфський війні у 514 році до Р. Х. в альянсі зі скіфами і сарматами коли 80.000 армії Дарія Великого було завдано поразки[джерело?]. У 4-му сторіччі від Р. Х. мокша сплачувала данину остготам під час царювання Германаріха[джерело?]. Мокша приєднались до гуннської орди разом з сарматами і угорцями і вдерлися до королівства остготів близько 377 від Р. Х.[джерело?]. Вони також брали участь у вторгненні Аттіли до Риму в 5-му сторіччі[джерело?]. У 7-му сторіччя мокша знаходиться у васальній залежності від Хозарського каганату[джерело?]. На початку 10-го сторіччя мокша контролюють територію 100 000 км² із загальною чисельністю населення близько 70 000[джерело?].

У 13-му столітті вели війни з ерзянами, під керівництво князя Пуреша увійшли до складу монгольської армії під час Західного походу монголів. Брали участь у битві при Легниці, однак через невірність мокшанське військо було знищене монголами. У відповідь у монгольських тилах починається повстання під проводом Нарчатки, яка за фольклорними джерелами була дочкою Пуреша. У руських літописних джерелах тогочасне державне утворення мокшан відоме як Пурешева волость.

У 1388 році у ядрі мокшанської етнічної території утворюється Темниківське князівство під владою татарських князів.

Країна Мокшан і територія розселення[ред. | ред. код]

Перша інформація про чисельність мокшан з'явилася в результаті перепису 1926 р. У документі містяться дані про 392 400 представників етносу. У роки радянської влади з'явилася тенденція об'єднання мокши і ерзі в єдиний народ, тому відомості про зміну показника невідомі. Перепис 1989 р. показав, що на території нинішньої Республіки Мордовія проживало 180 000 представників народу мокша. У 2010 р. мокшанами називали себе лише 4767 осіб. На різке скорочення показника вплинула потужна пропагандистська політика, спрямована на об'єднання двох націй в єдиний народ. Дослідники оцінюють чисельність мокші в 300 000 осіб.[2]

Більшість мокшан продовжують мешкати на своїх історичних землях, які самі мокшани часто називають "Мокша Мастор" (мокш. Країна Мокшан). Територія Країни Мокшан охоплює південно-західну частину Республіки Мордовія (включно із Саранськом), всю Пензенську, Тамбовську і більшу частину Воронезької області, південний-сіхд Рязанської, Тульської і Курської областей, північний-схід Білгородщини. На заході землі Країни Мокшан сягають Вовчанського району Харківщини.[3]

Відомі мокшани[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. Н. Пресняков. География Республики Мордовия. Саранск. Мордовское книжное издательство. 2005
  2. Мокшане: красота и язычество. travelask.ru (ru). Процитовано 2019-12-23. 
  3. Мокшетне. Воляшинь Рав-Урал. 2019-12-22. Процитовано 2019-12-23. 
  4. В. Д. Алемайкина. Материалы по языку и фольклору села Кижеватово (Селиксы) Пензенской области, Пензенский государственный педагогический университет им. В. Г. Белинского. — Пенза, 2002. — с. 150
  5. Bezzola G.A. Die Mongolen in abendlandischer Sicht (1220—1270). Ein Beitrag zur Frage der Volkerbegegnungen. Bern-Muenchen, 1974, S. 54
  6. http://www.rosbalt.ru/main/2008/08/25/516852.html Мордовия нашла у себя корни Василия Шукшина

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
мокшанською мовою
Пря лопа