Тамбовська духовна семінарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тамбовська духовна семінарія
(ТДС)
Фотографія початку XX століття
Дата заснування 22 вересня 1779
Конфесія Православ'я
Розташування Тамбов

Тамбовська духовна семінарія — навчальний заклад Російської православної церкви (безпатріаршої) з викладанням ерзянської, мокшанської і татарської мови. Семінарія готувала священно- і церковнослужителів із місіонерським профілем. Заснована 1779 та ліквідована 1918.

Історія[ред. | ред. код]

Відкрита указом імператриці Катерини II від 22 вересня 1779 на підставі клопотань українських просвітительів - вихованців Києво-Могилянської академії. Для семінарії в Тамбові не знайшлося приміщень, і вона була відкрита в стінах Нижнєломовського Казанського чоловічого монастиря, який знаходився далеко від єпархіального центру. Учні від Тамбовської єпархії, котрі навчалися в Рязанській Духовній семінарії, були викликані у нововідкриту семінарію.

1786 на Набережній вулиці Тамбова міська влада виділила місце під будівництво приміщення ТДС, і вже 1788 в нову будівлю перевели два класи філософії і риторики, а 1798 — всі інші.

Місіонерська діяльність майбутніх священнослужителів вимагала знання мов місцевого населення. У зв'язку з цим 1818 в році до програми навчання включили ерзянську, мокшанську і татарську мови.

У XIX — початку XX століття семінарія була культурним, духовно-просвітницьким центром Тамбовської губернії. Її бібліотека являла собою одне з найкращих книжкових зібрань губернії того часу. До початку XX століття семінарія увійшла в число великих навчальних закладів Російської імперії.

До початку XX століття в семінарії навчалося понад 600 чоловік.

1918 семінарія закрита комуністами.

Ректори[ред. | ред. код]

  • архімандрит Іоанникій (Беркут-Полонський) (1779–1786)
  • архімандрит Ювеналій (1786–1787)
  • архімандрит Іоанникій (Беркут-Полонський) (1787 — ?)
  • протоієрей Гавриїл Шиловський (1802–1813)
  • архімандрит Ясон (Нікольський) (січень 1813–1822)
  • архімандрит Іоасаф (Покровський) (1822–1826)
  • архімандрит Микола (Соколов) (15 травня 1826–1828)
  • архімандрит Анастасій (Ключарьов) (1828–1831)
  • архімандрит Агапіт ​​(Вознесенський) (22 вересня 1831 — 29 квітня 1832)
  • архімандрит Адріан (Тяжолов) (1833–1841)
  • архімандрит Никодим (Лебедєв) (вересень 1842–1845 рр)
  • архімандрит Платон (Фівейський) (13 квітня 1847 — 3 грудня 1852)
  • архімандрит Феофілакт (Праведников) (3 грудня 1852–1858)
  • архімандрит Серафим (Аретинський) (2 грудня 1858–1860)
  • архімандрит Феоктист (Попов) (5 грудня 1859–1860)
  • архімандрит Геннадій (Левицький) (10 жовтня 1860–1868)
  • протоієрей Михайло Зефіров (травень 1869–1872)
  • протоієрей Димитрій Самбікін (5 травня 1872–1881)
  • протоієрей Дмитро Певницький (1881–1883)
  • архімандрит Христофор (Смирнов) (3 червня 1883–1885)
  • архімандрит Никандр (Молчанов) (21 липня 1885–1891)
  • протоієрей Павло Соколов (лютий 1891 — 1 липня 1899)
  • архімандрит Афанасій (Самбікін) (30 червня 1900 — Березень 1902)
  • архімандрит Нафанаїл (Троїцький) (1902 — лютий 1904)
  • архімандрит Феодор (Поздеєвський) (9 лютого 1904 — 21 серпня 1906)
  • архімандрит Симеон (Холмогоров) (31 серпня 1906 — 23 серпня 1907) І. Д. до 4 листопада 1906
  • протоієрей Іоанн Панормов (23 серпня 1907 — 20 жовтня 1907)
  • протоієрей Микола Кібардін (20 жовтня 1907 — 18 жовтня 1916)
  • протоієрей Микола Хільтов (1916–1918)

Джерела[ред. | ред. код]