Гуцал Віктор Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Омелянович Гуцал
Основна інформація
Дата народження 2 січня 1944(1944-01-02) (74 роки)
Місце народження Хмельницька область, Летичівський район, с. Требухівці
Роки активності 1966-наш час
Країна Україна Україна
Національність українець
Професії диригент, композитор
Колективи Національний академічний оркестр народних інструментів України
Нагороди
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1992
Офсайт НАО НІУ

Ві́ктор Омеля́нович Гу́цал (*2 січня 1944, Требухівці) — диригент, композитор, професор, народний артист України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1992), художній керівник Національного академічного оркестру народних інструментів України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 січня 1944 р. с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області. У 1961 році закінчив спеціальну музичну школу ім. Крушельницької, 1966-го Київську консерваторіюМарка Геліса). Працював артистом оркестру в Народному хорі імені Григорія Верьовки (1966–1969), з 1969 р. — диригент Київського оркестру українських народних інструментів, у 1979–1984 рр. — диригент оркестру народних інструментів Республіканського радіо і телебачення, з 1984 р — художній керівник Національного оркестру народних інструментів України.

З 1979–1996 — викладач Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського ім. П. Чайковського (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського), професор (з 1996), основоположник кафедри бандури і кобзарського мистецтва національного університету культури і мистецтва, секретар Всеукраїнської музичної спілки, голова Асоціації народно-інструментального жанру України, співголова конкурсу «Нові імена України» Українського фонду культури.

За безпосередньою участю В.Гуцала як диригента, аранжувальника і композитора створена велика база аудіо записів, в тому числі фондових записів Держтелерадіо України за участю Національного оркестру народних інструментів України, солістів Національної опери України, інших відомих вокалістів.

Нагороди[ред. | ред. код]

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2011).[1]

Орден «За заслуги» («повний кавалер» — I, II та III ступеня)

Музикознавчі праці[ред. | ред. код]

  • 1978 — Грає оркестр українських народних інструментів
  • 1981 — Репертуарний збірник для ансамблю троїстих музик
  • 1982 — Репертуарний збірник для ансамблю сопілкарів
  • 1984 — П'єси для оркестру народних інструментів
  • 1986 — Українські народні награвання
  • 1988 — Інструментовка для оркестру народних інструментів
  • 1995 — Запорозький марш

Музичні твори[ред. | ред. код]

Автор понад 500 оркестровок, аранжувань та оригінальних творів, популярність яких вже давно перетнула межі України, серед них візитна картка НАО НІУ — «Запорозький марш» — написаний у 1969 році.

  • Музика до кінофільмів — «Пропала грамота», «Васильченко», «Ой не ходи, Грицю», «Чумацькі гуморески», «Народні картинки», «Приємні знайомства», автор сценаріїв «Скрипка», «Бандура», «Сопілка».
  • Композиції — Запорозький марш,Танцювальні награвання, Веснянка, Святковий марш, оркестровка Запорозького маршу М. Лисенка та багатьох інших.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У серпні 2011 року був оприлюднений так званий «лист десятьох», ініційований П.Кононенком — лист української інтелігенції на підтримку політики тодішнього Президента Віктора Януковича. Одним з десятьох підписантів був Віктор Гуцал.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Жолдак Богдан. (упор) Музичні війни або талан Віктора Гуцала — К:. 2004, Криниця 1995 — 412 с.

Посилання[ред. | ред. код]