Гуцуляк Борис Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуцуляк Борис Михайлович
Guts-borys.jpg
Народився 17 липня 1927(1927-07-17)
Задубрівці
Помер 20 листопада 2015(2015-11-20) (88 років)
Івано-Франківськ
Громадянство Україна Україна
Діяльність винахідник
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Сфера інтересів фізико-органічна хімія, вугільна хімія
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор хімічних наук
Батько Гуцуляк Михайло Максимович
Діти Гуцуляк Роман Борисович, Гуцуляк Олег Борисович

Бори́с Миха́йлович Гуцуля́к (*17 липня 1927, Задубрівці — *20 листопада 2015, Івано-Франківськ) — український хімік, доктор хімічних наук, професор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 липня 1927 року в селі Задубрівці, Снятинського району, Івано-Франківської області (тоді — Станіславівське воєводство) в учительській родині.

Батько — Гуцуляк Михайло Максимович (31.10. 1888, с. Воскресінці, Коломийський р-н, Івано-Франківської обл. — 18. 12.1946, с. Келихів, Снятинський район Івано-Фрпанківської обл.), ветеран першої світової війни, поручик Української Галицької армії (УГА), західноукраїнський педагог і дитячий письменник (належав до кола авторів журналу «Дзвіночок»). Мати — Гуцуляк (дівоче прізвище — Долинюк) Килина Василівна (13.01.1900 — 13.03. 1941, похована в с. Тулова Снятинського району Івано-Франківської обл.) — вчителька, випускниця Снятинської учительської семінарії.

В школу пішов у 1933 р. в с. Келихові, біля м. Заболотова, Снятинського району, куди згодом після народження переїхали вчителювати батьки, потім навчався в Коломийській українській гімназії (до 1944 р.)

З 20 жовтня 1944 р. по 20 жовтня 1948 р. служив у радянській армії: спочатку у 378 запасному полку в селищі Татіщево Саратовської області, а в 1945 р. — в 90 окремому кулеметно-артилерійському батальйоні в Східній Прусії, з 27 червня 1946 р. — в 52 артилерійському полку на Південному Сахаліні.

У 19481949 рр. навчався у Станіславівській кооперативній школі на продавця продуктових товарів і у 10 класі вечірньої середньої школи № 1 м. Станіслава. З 1949 р. по 1954 р. — студент хімічного факультету Чернівецького державного університету. З 1954 р. по 1958 р. — лаборант кафедри органічної хімії Чернівецького державного університету, з 1958 р. по 1961 р. навчався там же в аспірантурі під керівництвом професора Григорія Тимофійовича Пілюгіна.

З 1961 р. по 1963 р. — асистент кафедри органічної хімії Чернівецького державного університету. У червні 1963 р. при Львівському державному університеті імені Івана Франка успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук на тему «Синтез четвертинних солей N-ариллепідинію та деякі їх перетворення».

В 19631964 рр. — заступник декана загальнотехнічного факультету Чернівецького державного університету.

В лютому 1964 р. обраний за конкурсом на посаду старшого викладача Івано-Франківського педагогічного інституту. Вища Атестаційна Комісія своїм рішенням від 16 вересня 1964 р. присвоїла науковий ступінь кандидата хімічних наук. В січні 1965 р. був обраний на посаду доцента Івано-Франківського педагогічного інституту. 29 червня 1966 р. Вища Атестаційна Комісія (протокол № 29(n)) затвердила в науковому званні доцента.

В 19651968 рр. — завідувач кафедрою агробіології загальнонаукового факультету Івано-Франківського педагогічного інституту.

В 19681990 рр. — доцент кафедри хімії Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ). Керівник ряду бюджетних та госпдоговірних науково-дослідних тем, пов'язаних з хімічною промисловістю та покращенням екологічного становища області.

У березні 1990 р. при Київському державному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора хімічних наук на тему «Синтез, будова і перетворення солей хінолінію, заміщених у піридиновому кільці». Рішенням Вищої Атестаційної Комісії від 17 серпня 1990 р. (протокол № 32/19) присвоїно наукову ступінь доктора хімічних наук.

У січні 1991 р. обраний за конкурсом на посаду професора кафедра хімії Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ), в травні 1992 р. рішенням вченої ради Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ) був представлений до вченого звання професора і затверджений в ньому рішенням Вищої Атестаційної Комісії від 24 вересня 1992 р. (протокол № 2/4-пр).

В 19921999 рр. працював професором кафедри хімії Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу (ІФДТУНГ).

З вересня 1999 р. по 2001 р. — професор курсу «Хімія» фармацевтичного факультету Івано-Франківської державної медичної академії (ІФДМА). З січня 2001 р. по квітень 2004 р. — завідувач кафедри хімії фармацевтичного факультету Івано-Франківської державної медичної академії (ІФДМА).

З квітня 2004 р. і до червня 2011  р.— професор кафедри теоретичної та прикладної хімії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

З вересня 2011 р. — на пенсії, був професором-емеритом (членом редакційних колегій наукових журналів, керівником дипломних робіт, членом екзаменаційних комісій для аспірантів і т.д.).

Сфера наукових зацікавлень[ред. | ред. код]

«Хімія четвертинних солей азотистих гетероциклів». Автор 121 наукової та 22 навчально-методичних публікацій, 30 авторських свідоцтв та одного патенту «Спосіб одержання 2-хлор-4-нітрофенолу (нітрофунгіну)».

Учасник багатьох наукових міжнародних і всеукраїнських конференцій.

Підготував 4 кандидатів наук. Член редакційної колегії «Вісника Прикарпатського університету» (серія: хімія), журналу «Фізика і хімія твердого тіла», був членом ряду спеціалізованих рад із захисту дисертацій.

Член Української Національної Комісії з української хімічної термінології і номенклатури.

Обирався членом обласної Ради товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Член Українського біографічного товариства.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Учасник бойових дій. Нагороджений медалями «20 лет победы в Великой Отечественной войне», «50 лет победы в Великой Отечественной войне», «Захиснику Вітчизни» (Указ Президента України від 14 жовтня 1999 р.), пам'ятним знаком «50 років визволення України» (Указ президента України від 10 березня 1994 р.), орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина: Гуцуляк Орися Михайлівна (народилася 23 жовтня 1935 р., м. Городенка Івано-Франківської області; померла 5 грудня 2008 р., м. Івано-Франківськ; з дому — Томин) — випускниця географічного факультету Чернівецького державного університету, кандидат економічних наук, доцент Івано-Франківського інституту нафти і газу.

Сини: Гуцуляк Роман Борисович (народився 16 грудня 1958 р., м. Чернівці) — кандидат хімічних наук, ст. науковий співробітник ІОХ НАНУ; був директором Державного науково-технологічного центру з консервації та реставрації пам'яток («Конрест», м. Київ); тепер - завідувач Музею «Золоті ворота» Національного заповідника «Софія Київська»; член УНК ICOMOS.

Гуцуляк Олег Борисович (народився 11 липня 1969 р., м. Івано-Франківськ) — кандидат філософських наук, доцент, вчений секретар наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, член Асоціації українських письменників (АУП).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гуцуляк Борис Михайлович // Енциклопедія Сучасної України. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6. Го-Гю. — С. 701.
  • Гуцуляк Борис Михайлович // Наукова еліта Івано-Франківщини. Доктори наук, професори Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: довідник. — Івано-франківськ: Нова Зоря, 2007. — С. 36-37.