Гійом із Шампо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гійом із Шампо
фр. Guillaume de Champeaux
Основні відомості
Народження 1068(1068)
Шампо
Країна: Королівство Франція
Конфесія: католицтво
Смерть: 1121(1121)
Шалон-ан-Шампань
Праці й досягнення
Рід діяльності: клірик
Основні інтереси: теологія
Традиція/школа: схоластика, реалізм
Титул: монах, єпископ
Попередники: Канонік Росцелін, Ансельм Ланський і Manegold of Lautenbach[d]
Послідовники: П'єр Абеляр і Петро Ломбардський

Гільйом із Шампо [1][2] (або Гільйом де Шампо; іноді вживається написання Гійом [3] замість Гільйом згідно з сучасною французькою вимовою, фр. Guillaume de Champeaux; близько 10681121) — середньовічний французький філософ-містик, представник крайнього реалізму, богослов, єпископ Шалонський з 1113, друг Бернара Клервоського.

Вступив у суперечку з Абеляром, який дав вельми невтішну характеристику його вчення у своєму творі « Історія моїх поневірянь » і розгромив Гійома де Шампо на диспуті. Твори Гійома де Шампо не збереглися. Судити про його погляди можна лише з робіт Абеляра. Відійшовши від наукової боротьби, Гійом де Шампо заснував богословську школу при монастирі святого Віктора в Парижі (канонікат св. Віктора). Канонікат став важливим філософським та навчальним центром, центром містичної теології, вирізнявся суворою дисципліною, яка нагадувала монастирську. Розквіт Сен-Вікторський школи пов'язаний з двома релігійними мислителями-містиками — Гуго Сен-Вікторським та Рішаром Сен-Вікторським.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гильйом із Шампо // Великий енциклопедичний словник (рос.)
  2. Сен-Вікторіанська школа[недоступне посилання з липень 2019] // Велика радянська енциклопедія (рос.)
  3. Схоластика Архівовано 2 April 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine. // Новітній філософський словник. — 3-є вид., виправл. — Мн.: Книжный Дом. 2003. — 1280 с. — (Мир энциклопедий). (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Виндельбанд В., История древней философии. — СПб., 1893.(рос.)
  • Трахтенберг О. В., Очерки по истории западноевропейской философии. — М., 1957.(рос.)
  • Абеляр, П., История моих бедствий / Пер с лат. В. А. Соколова. — М., 1959.(рос.)