Гільське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село в Польщі[d]
Гільське
пол. Tworylne
Hulskie (Гільське) - cerkwisko.jpg
Руїни церкви

Координати 49°14′20″ пн. ш. 22°31′53″ сх. д.H G O

Країна Flag of Poland.svg Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Чорна
Висота центру 532  м
Населення 3 особи (2006)
Часовий пояс UTC+1
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-715
Автомобільний код RBI
Код SIMC 0356369
GeoNames 770925
Гільське. Карта розташування: Польща
Гільське
Гільське
Гільське (Польща)
Гільське. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Гільське
Гільське
Гільське (Підкарпатське воєводство)

Гільське (пол. Hulskie) — зникле українське село на території гміни Чорна Бещадського повіту Підкарпатського воєводства Республіки Польща на лівому березі Сяну.

Назва[ред. | ред. код]

У ході кампанії перейменування українських назв село в 19771981 рр. називалось Станіславув (пол. Stanisławów).

Історія[ред. | ред. код]

Задокументоване коло 1580 року як село на волоському праві у власності Кмітів. До 1772 р. село знаходилося в Сяноцькій землі Руського воєводства.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. В 1882 р. село входило до Ліського повіту та налічувало 227 жителів визнання греко-католицького і 28 римо-католицького.

У 1919—1939 рр. входило до Ліського повіту Львівського воєводства (у 1934—1939 рр. — ґміна Затварниця). У 1921 році село налічувало 52 будинки і 332 мешканці (298 визнання греко-католицького, 4 визнання римо-католицького і 30 осіб визнання юдейського). Також був фільварок.

У 1939 році в селі проживало 430 мешканців, з них 400 українців і 30 євреїв[1].

У 1946 р. більшість жителів села вивезене до СРСР. Решта (7 родин) 1947 році в рамках операції Вісла відділами Війська Польського насильно виселені понімецькі землі[2]

Церква[ред. | ред. код]

Збудована 1820 р. мурована церква св. Вмч. Параскеви належала до парафії Криве Затварницького деканату (з 1924 р. — Лютовиського), до якої також належала філія в селі Творильне. Після виселення україців з церкву пограбували і зірвали дах.

Сучасність[ред. | ред. код]

Зараз залишаються руїни церкви і дзвіниці та щораз слабші сліди забудови села. Поряд є рештки цвинтаря з п'ятьма вцілілими кам'яними надгробками. Також є сліди будівель фільварку і млина.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]