Далекосхідна гречка японська
| Далекосхідна гречка японська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гречкові (Polygonaceae) |
| Рід: | Далекосхідна гречка (Reynoutria) |
| Вид: | Далекосхідна гречка японська (R. japonica)
|
| Біноміальна назва | |
| Reynoutria japonica | |
| Синоніми | |
|
Fallopia japonica (Houtt.) Ronse Decr. | |
Далекосхідна гречка японська[1] (Reynoutria japonica) — вид рослин родини гречкові (Polygonaceae), уродженець Східної Азії, натуралізований в Америці, Австралії, Новій Зеландії, Європі.
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна кущиста трав'яниста рослина 1–2.5 м заввишки. Стебла зеленувато–червонуваті, розгалужуються з верхньої частини. Листки чергуються; листові пластини короткочерешкові, широко яйцеподібно-трикутні, коротко й різко звужені, з цілими краями, голі, 5–15 см завдовжки[2].
Суцвіття пахвові, висотою ≈10 см, складається з декількох китиць. Кілька розміщених у кільцях квіток утворюють китиці. Квітки радіально симетричні, ≈5 мм завширшки. Квіти дводомні (чоловічі й жіночі квіти на окремих рослинах). Біло-рожевих листочків оцвітини 5. Тичинок 8. Горішок 3–4 мм, коричневі[2].
Поширення[ред. | ред. код]
Природне поширення: Японія, Корейський п-ів, Китай, Тайвань; натуралізований: Австралія, Нова Зеландія, Канада, США, Сен-П'єр і Мікелон, Європа (Данія, Фінляндія (пд.), Ірландія, Норвегія (пд.), Швеція (пд.), Велика Британія, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Білорусь, Латвія, Литва, Україна, Болгарія, Італія (пн.), Румунія, Словенія, Франція, Португалія (пн.), Іспанія (пн.)); також культивується[3][4][5].
Населяє двори, сади; декоративна[2].
Шкода[ред. | ред. код]
Рослина належить до рослин, що здійснюють найбільше шкоди людям. Її сильне кореневище здатне витісняти інші види, що скріпляють землю, і це спричиняє вимивання землі. Коріння здатне руйнувати асфальт та фундаменти будівель. Щорічно на боротьбу з цією рослиною та ремонт пошкоджених будівель і доріг витрачають чималі кошти.[6]
Практичне використання[ред. | ред. код]
Молоді стебла їстівні як весняний овоч зі смаком, схожим на надзвичайно кислий ревінь. Його їдять в Японії як сансаї (дикий їстівний овоч).[7]
Галерея[ред. | ред. код]
-
зарості рослини -
цвітіння жіночої рослини -
плоди -
ілюстрація
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Reynoutria japonica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в NatureGate. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 26.12.2018. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 26.12.2018. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 26.12.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 26.12.2018. (англ.)
- ↑ Олексій Коваленко Рослини-прибульці — Київ, Віхола, 2021 — С. 189-195
- ↑ "山菜関係資料 - 山菜文化産業懇話会報告書" - Wild vegetable related document - Wakami culture industry conference report. Forestry Agency. 2004.
|
| |||||||||||