Данилов Віталій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віталій Іванович Данилов
Danylov.gif
Народився 10 квітня 1902(1902-04-10)
Жовте, Луганська область
Помер 19 березня 1954(1954-03-19) (51 рік)
Київ
Поховання Лук'янівське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія Державна премія СРСР

Віталій Іванович Данилов (10 квітня 1902, Жовте — 19 березня 1954, Київ) — радянський фізик, професор, академік АН УРСР, лауреат Державної премії СРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 10 квітня 1902 року в селі Жовте (тепер Луганської області) у родині вчителя. Після отримання середньої освіти у катеринославській гімназії працював учителем та директором сільської школи. У 1923 році поступив на фізико-математичний факультет Дніпропетровського інституту народної освіти, після закінчення якого з 1926 по 1930 рік працював асистентом на кафедрі фізики Дніпропетровського гірничого інституту. Брав активну участь у роботі дослідницької групи фізико-хіміко-математичного інституту під керівництвом А. Е. Малиновського, був одним з перших його аспірантів в Українському НДІ фізичної хімії. З 1930 по 1935 рік — завідувач кафедри фізики Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту (якій був створений на базі ДГІ).

У 1931 році брав активну участь у створенні Дніпропетровського фізико-технічного інституту, де заснував лабораторію кристалізації, яку очолював до 1944 року: у Дніпропетровську, в евакуації — у Магнітогорську, у Москві (після переведення туди ДФТІ та перетворення його на Інститут матеріалознавства та фізики металів ЦНДІЧМ).

З 1933 року був завідуючим кафедри експериментальної фізики ДДУ. В 1934 році отримав звання професора. В 1936 році організував нову кафедру молекулярної фізики, яку і очолював до 1941 року. З 1935 по 1941 рік керував лабораторією молекулярної фізики ДДУ. В 19371938 роки був деканом фізико-математичного факультету.

У 1940 році у фізичному інституті АН УРСР ім. П. Н. Лебедєва захистив докторську дисертацію. Був нагороджений грамотою Наркомпросу України.

Меморіальна дошка на будівлі Інституту металофізики у Києві

У роки війни в евакуації керував фізичними дослідженнями оборонного призначення. З 1946 року керував відділом кристалізації Лабораторії металофізики АН УРСР, в 19511954 роках — директор Лабораторії металофізики АН УРСР, (що перетворена у Інститут металофізики АН УРСР). В 1945 році його обрано членом-кореспондентом АН УРСР, з 1951 року — академік, дійсний член АН УРСР.

Протягом багатьох років був науковим керівником і наставником науковців фізичного факультету ДДУ.

Могила Віталія Данилова

Помер 19 березня 1954 року у Києві. Похований на Лук'янівському цвинтарі (ділянка №21, ряд 12, місце 1).

Праці[ред.ред. код]

В. І. Данилову належить понад сто друкованих праць, у тому числі монографії та підручники. Серед них:

  • «Розсіювання рентгенівських променів у рідинах». — Л.; М., 1935;
  • «Будова і кристалізація рідини». — Київ, Вид-во АН УРСР, 1956.

Наукові досягнення[ред.ред. код]

Віталій Іванович Данилов є фундатором нового напряму світової науки — рентгенографії рідини (рентгенографічні дослідження атомної структури рідинних металів) та засновником радянської наукової школи фізиків з напрямів рентгенографії рідини та фізичної теорії кристалізації. Він з'ясував суть явища зародження центрів кристалізації та впливу різноманітних факторів на цей процес, відкрив явища активації та деактивації домішку, які обумовлюють кінетику кристалізації, сформулював теорію рідин, зокрема металів і сплавів у рідинному стані, розробив ряд методик дослідження їх атомної та молекулярної структури. Сформулював критерій спонтанної кристалізації і побудував класифікацію рідин за їх схильністю до переохолодження.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденом Червоної Зірки за результатами роботи по покращенню властивостей бойових сталей. Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». В 1950 році йому присуджена Сталінська премія за роботи в області кристалізації рідини. У 1952 році нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Посилання[ред.ред. код]