Дармограй Роман Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дармограй.
Роман Дармограй
Роман Анатолійович Дармограй
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 22 жовтня 1993(1993-10-22) (30 років)
Чернігівська область, Україна
Національність українець
Alma Mater Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 72 ОМБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2016

Роман Анатолійович Дармограй (нар. 22 жовтня 1993) — український військовослужбовець, підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).

2022 року увійшов до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Роман Дармограй народився 22 жовтня 1993 року.

2015 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Відтоді служить у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців, де пройшов шлях від командира взводу до заступника командира бригади[2]. Учасник АТО/ООС[3][4].

Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року спланував та організував оборону населених пунктів Пухівка, Рожівка та Калинівка Броварського району Київської області, створивши ефективну систему вогню підрозділів механізованого батальйону бригади. Після майже чотиригодинного бою 9 березня було знищено 17 танків, 3 БМП та до 55 бійців противника[5].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (19 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (1 лютого 2017) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
  • орден «Народний Герой України» (2017)[8].
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (2 грудня 2016)[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього. Forbes. 
  2. ↑ Роман Дармограй. Народний Герой України. Архів оригіналу за 22 березня 2022. 
  3. ↑ Віолетта Кіртока (13 квітня 2022). Герой України Роман Дармограй про бої під Броварами: «Хотіли легенько коцнути їхній „Тигр“, щоб залишити собі. Не пощастило. Ішли танки. Тому довелося забирати танки». Цензор. НЕТ. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. 
  4. ↑ Анастасія Олехнович (21 березня 2022). Роман Дармограй: як за сім років молодий лейтенант став Героєм України. АрміяInform. Архів оригіналу за 21 березня 2022. 
  5. ↑ Володимир Зеленський вручив ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям ЗСУ та членам родин загиблих Героїв України. Офіс Президента України. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. 
  6. ↑ Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 «Про присвоєння звання Герой України [Архівовано 2022-04-06 у Archive.is]»
  7. ↑ Указ Президента України від 1 лютого 2017 року № 22/2017 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 2022-03-15 у Wayback Machine.]»
  8. ↑ «Народний Герой України": у Запоріжжі військових та волонтерів нагородили недержавним орденом, — Фоторепортаж. 061.ua. 14 вересня 2017. 
  9. ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 2022-04-28 у Wayback Machine.]»

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дармограй_Роман_Анатолійович&oldid=41025090