Рожівка
село Рожівка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Одна з вулиць села, серпень 2020 | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Київська область | ||||
Район | Броварський | ||||
Тер. громада | Калинівська селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA32060130050095064 | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1669 | ||||
Населення | 736 | ||||
Територія | 3148,4 га. км² | ||||
Площа | 1,09 км² | ||||
Густота населення | 453,21 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 07414 | ||||
Телефонний код | +380 4594 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°36′11″ пн. ш. 30°45′47″ сх. д. / 50.60306° пн. ш. 30.76306° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
131 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | Рожівка, вул.Слави,17 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Ро́жівка — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Населення становить 736 осіб. Входить до складу Калинівської селищної громади. Герб села є промовистим.
Перші згадки про село Рожівка датуються 1602-1693 роками. «Чернігівські єпархіальні відомості» приводять й ім'я засновника Рожівки — Яна Аксака. Проте її історія більш давня.
Ймовірно, перші поселенці прийшли з півдня. Тип поселень характерний для південної Київщини. Старе Рожівське городище належить до полянського типу — на високому місці.
У ранньому середньовіччі (500-1000 роки) Рожівка мала статус «города», у рожівській церкві московські бояри у 1654 р. намагались привести до присяги навколишнє населення на вірність московському царю. У пізніші часи село на церковних землях занепадає.
За Гетьманщини, Рожівка входила до складу Гоголівської сотні спочатку Переяславського полку, а з 1667 року у складі Київського полку.
За описом Київського намісництва 1781 року у Рожівці було всього 14 хат, проте вона все ще мала статус села. За описом 1787 року в селі проживало 47 «казених людей». [1]
З кінця XVIII ст. Рожівка увійшла до складу Остерського повіту Київського намісництва. Пізніше у складі того ж повіту Чернігівської губернії.
Населення Рожівки становило 736 осіб станом на 2021 р.
З 2020 року в складі Калинівської селищної громади.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 96,15% |
російська | 3,04% |
інші | 0,81% |
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 99, 270
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |