Дерекойка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дерекойка
кримськотат. Dereköy
Дерекойка в Ялті.jpg
Дерекойка в Ялті
44°29′44″ пн. ш. 34°10′13″ сх. д. / 44.49571300002777718° пн. ш. 34.17039800002777383° сх. д. / 44.49571300002777718; 34.17039800002777383
Витік південні схили Нікітській яйли
Гирло Ялтинська затока, Чорне море
• координати 44°29′44″ пн. ш. 34°10′13″ сх. д. / 44.49570000002777448° пн. ш. 34.17040000002777589° сх. д. / 44.49570000002777448; 34.17040000002777589
Країни: Україна Україна
Регіон Ялта
Довжина 10 км
Площа басейну: 44 км²
Середньорічний стік 22,8 м³/с
Притоки: Гува (річка), Люка (річка) і Q47802901?
CMNS: Дерекойка у Вікісховищі

Дереко́йка або Бистра (кримськотат. Dereköy — селище в ущелині) — річка в Криму у населеному пункті Дерекой (тепер у межах Ялти).

Назва[ред. | ред. код]

Назва Дерекойка дано по селу Дерекой, через яке вона протікала (зараз село включено в межі міста Ялти). Назва Дерекой означає в перекладі з кримськотатарської «селище в ущелині» (dere - ущелині, köy - село). У верхній течії річка також носить альтернативна назва Бал-Алма (з тюркської бал - мед, алма - яблуко) або Путамиця (з грецького Потамос, потами - річка); верхню течію якої також називають і Теміар[1]. Після виселення кримських татар отримала назва Бистра.

Географія[ред. | ред. код]

Витік річки на південних схилах Нікітській яйли. Протікає через східну частину Ялти, що впадає у Чорне море поблизу морпорту. Ліва притока - Гува.

Дерекойка — найбільш багатоводна річка Південного берега Криму. Довжина річки становить майже 10 кілометрів. Перші 2 км річка має ухил русла більш ніж 120 м на 1 км. На початку 3 км від витоків, поверхнева течія річки ховається в кам'янисто-галькових наносах і потім з'являється через 1,5 км біля скель Хисар-Кая. Живлення річки дощове, снігове і підземне (карстові джерела). У річку впадають води більше 60 джерел. Найбільше з них — Масандрівський водоспад з середньобагаторічною витратою води — 22,8 м³/с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бал-Алма // Крым. Географические названия: Краткий словарь. — Симферополь: Таврия-Плюс, 1998—160 с.

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.

Посилання[ред. | ред. код]