Джеймс Піс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Піс
Джеймс Піс у Вісбадені
Джеймс Піс у Вісбадені
Джеймс Піс у Вісбадені
Основна інформація
Дата народження 28 вересня 1963(1963-09-28) (60 років)
Місце народження Пейслі, Ренфрюшир[d], Шотландія, Велика Британія
Громадянство Велика Британія
Професії композитор
Інструменти фортепіано
CMNS: Файли у Вікісховищі

Кéннет Джéймс Піс (англ. Kenneth James Peace; нар. 28 вересня 1963, Пейслі) — шотландський композитор, концертуючий піаніст та художник

Біографія[ред. | ред. код]

Джеймс Піс[1][2] був народжений у Пéйслі (англ. Paisley, шотл. гел. Pàislig), Шотландія (англ. Scotland, шотл. гел. Alba), 28 вересня 1963 року.[1] Більшість свого дитинства він провів у містечку Хеленсбург (англ. Helensburgh, шотл. гел. Baile Eilidh), що є морським курортом на заході Шотландії. У його сім'ї було багато художників (налр., Джон Макгі, англ. John McGhie) і він також має родинний зв'язок із феліксом Бернсом (англ. Felix Burns), популярним композитом танцювальної музики першої половини двадцятого століття.[1][3] Він займався фортепіано з восьми років, а свій перший публічний виступ мав у віці чотирнадцяти років, виконавши музику Скотта Джопліна (англ. Scott Joplin). Роком пізніше він був призначеним органістом у церкві св. Андрія (англ. St. Andrew's Church) у Дамбартоні (англ. Dumbarton, шотл. гел. Dún Breatainn), а у шістнадцять йому дозволили розпочати офіційне навчання у Королівській шотландській академії музики та  драми (англ. Royal Scottish Academy of Music and Drama, зараз Королівська Консерватория Шотландії [англ. Royal Conservatoire of Scotland]) в якості наймолодшого за всі часи студента денної форми навчання.[1][3][4][5] У 1983 він випустився із Університету Глазго (англ. University of Glasgow) зі ступенем бакалавра мистецтв з викладання та гри на фортепіано.[6][7] Цього ж року він отримав диплом виконавця після виконання Першого Фортепіанного Концерту Мендельсона з оркестром Королівської шотландської академії музики та драми.[1] Після закінчення офіційного навчання він був дуже популярним піаністом і у 1988 -1991 роках проживав в Единбурзі (англ. Edinburgh, шотл. гел. Dùn Èideann).[1][3]

Джеймс Піс — Ідилії тв.4b

З 1991 по 2009 рік Джеймс Піс проживав у Бад-Наугаймі (нім. Bad Nauheim).[4][5][8] З 1998 року він вивчав танго, випустивши компакт-диск Tango escocés (Шотландське танго)[8][9] зі своїми власними фортепіанними композиціями, натхненними танго, а в 2002 році він стає членом музичного коледжу Вікторії (англ. Victoria College of Music).[3][8] Того ж року він вирушає у турне із сольними концертами північною Німеччиною у вересні / жовтні та на Далекий Схід у листопаді, давши Перший концерт свого Танго XVII у Гонконзі (англ. Hong Kong).[10][11] У Токіо його нагородили пам'ятною медаллю Міжнародного товариства фортепіанних дуетів.[1][3][7][8][12]

У наступні роки його виступи були зосереджені в Європі (англ. Europe). Він представляв своє танго в таких столицях: Амстердам, Афіни,[13] Берлін,[14] Брюссель, Гельсінкі,[15] Лісабон, Лондон, Мадрид, Осло,[16] Рейк'явік[17] та Відень.

У 2005 році він отримав золоту медаль Міжнародної асоціації «Лютеса» (фр. Académie Internationale de Lutèce) в Парижі,[1][3] а в 2008 році став членом Лондонського музичного коледжу (англ. London College of Music) на знак на знак визнання його внеску в розвиток танго.[1]

Після короткого Періоду життя у Единбурзі[3] він повернувся у Вісбаден (нім. Wiesbaden), Німеччина, у лютому 2010 року.[3] Це пробудило нові творчі імпульси і він зняв короткометражні фільми до деяких своїх композицій. Документальний фільм Джеймс Піс у Вісбадені (англ./нім. James Peace in Wiesbaden) серед його робіт в цьому жанрі.[18][19]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Перша премія, Конкурс «Агнес Міллар», Глазго (англ. Agnes Millar Prize for sight-reading), 1983[6]
  • Перша премія, Конкурс «Е. І.С», акомпанемент для фортепіано (англ. Educational Institute of Scotland, скор. E.I.S., Prize for piano accompaniment), Глазго, 1984[6]
  • Перша премія, Конкурс на Дисертацію «Сібеліус», Глазго, 1985[6]
  • Диплом, Міжнародний Музичний Конкурс (італ. Torneo Internazionale di Musica, скор. ТІМ), Рим, 2000[1][2][7]
  • Диплом, Фонд ІБЛА (англ. IBLA Foundation), Нью-Йорк, 2002[1][2][7]
  • Медаль честі, Міжнародного товариства Фортепіанних дуетів, Токіо, 2002[1][2][7][12]
  • Золоту медаль, Міжнародного асоціаця «Лютес» в Парижі, 2005[1][2]

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Титульна сторінка, Вічна пісня тв.32
  • Водоспад тв.3 для флейти і фортепіано
  • Ідилії тв.4 для англійський ріг соло
  • Аубаде тв.9 для англійський ріг з струнний оркестром
  • Ленто Лакримоза тв.10 для віолончель та фортепіаном
  • Забуте листя тв.12 для віолончель з оркестром
  • Соната тв.16 для гобой і фортепіано
  • Балада тв.18 для великого симфонічного
  • Урочистий Марш № 1 тв.19 для орган з оркестром
  • Урочистий Марш № 2 тв.23 для оркестру
  • Осіннє золото тв.25 для кларнета та струнного квартету[20]
  • Вічна пісня тв.32 для сопрано з оркестром[1]
  • 24 Танго для фортепіано соло[1][9][21]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Біргитта Ламперть. «Без колючих звуків». Wiesbadener Tagblatt (Німецька щоденна газета). 10 лютого 2011 р
  2. ↑ а б в г д Джюлія Андертон. «Танго як гірка історія». Wiesbadener Kurier (Німецька щоденна газета). 24 квітня 2012 р
  3. ↑ а б в г д е ж и Завіне Клаен. «Моя музика подібна до мене — дуже романтичний світ». Frankfurter Rundschau (Німецька щоденна газета). Р 1992, № 254. C. 2
  4. ↑ а б «James Peace». FRIZZ (Німецький журнал). Січень 2004 р, 5 c.
  5. ↑ а б Манфред Мерц. «Віртуозий та чутливий романтичний світ». Wetterauer Zeitung (Німецька щоденна газета). 12 Листопада 1992 р
  6. ↑ а б в г Г. Мюллер. Kulturspiegel Wetterau (Німецький щоденна газета). 17 травня 2001 р
  7. ↑ а б в г д «James Peace». The Tango Times (Нью-Йоркський журнал), Номер заявки: 39, Зима 2002/2003. C. 1,2,4 та 5
  8. ↑ а б в г «James Peace» Ла Кадена (Голландський журнал). Вересень 2002 року
  9. ↑ а б Шотландська національна бібліотека. «Tango escocés». Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  10. ↑ Інформаційний бюлетень. «TangoTang», 8 жовтня 2002 р (Wayback machine). Архів оригіналу за 6 серпня 2004. Процитовано 6 серпня 2004.
  11. ↑ «James Peace». South China Post (Китайська Газета), 9 жовтня 2002 р. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 грудня 2020.
  12. ↑ а б Міжнародного товариства Фортепіанних Дуетів (Токіо), лауреати конкурсу. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  13. ↑ Програми з концерту в Афінах «Для вас, Анжелікі», 27 жовтня 2016 р
  14. ↑ Тангоданза (Німецький журнал), вихід 1/2002 р
  15. ↑ Концертний тур фінляндією, плакат з туру, Травень 2016 р
  16. ↑ Listen.no: Konsert, James Peace, Flygel. Музей Мунка, 16 жовтня 2004 р. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  17. ↑ Rikarður Ö. Pálsson. «Skozir Slaghörputangoár». mbl — Morgunblaðið (Ісландська газета), 14 жовтня 2004 р. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  18. ↑ Шотландська національна бібліотека. «James Peace in Wiesbaden». Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  19. ↑ Німецька національна бібліотека. «James Peace in Wiesbaden»
  20. ↑ Schwäbische Post. «Звук скрипки витає над оркестром». 4 червня 1994
  21. ↑ Німецька національна бібліотека. «James Peace» [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеймс_Піс&oldid=36181092