Джеймс Фулбрайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Фулбрайт
англ. J. William Fulbright
JWilliamFulbright.jpeg
Народився 9 квітня 1905(1905-04-09)[1][2][3]
Sumner[d], Черітон, Міссурі, США
Помер 9 лютого 1995(1995-02-09)[1][2][3] (89 років)
Вашингтон, округ Колумбія, США
інсульт
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність політик, адвокат, instructor, лектор, президент компанії, банкір, фермер
Alma mater  • Арканзаський університет
 • Університет Джорджа Вашингтона
 • Університетський коледж
 • Пембрук-коледж[d]
Заклад University of Arkansas School of Law[d]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Phi Beta Kappa Society[d]
Американське філософське товариство[d][4]
Посада сенатор США[d], член Палати представників США[d] і президент компанії[d][5]
Партія Демократична партія США
Конфесія Учні Христа[d]
Мати Roberta Fulbright[d]
У шлюбі з Harriet Mayor Fulbright[d]
Нагороди

Джеймс Вільям Фулбрайт (англ. James William Fulbright; нар. 9 квітня 1905(19050409) м. Самнер, Штат Міссуріпом. 9 лютого 1995Вашингтон) — американський політичний діяч, голова комітету з міжнародних справ Сенату США, сенатор. Засновник програми Програма Фулбрайта.

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення Арканзаського університету навчався в Оксфордському університеті, закінчив також юридичний факультет університету Джорджа Вашингтона у Вашингтоні. Потім викладав право в Арканзаському університеті; у 1939–1941 рр. був його ректором. У 1942 р. був обраний до Конгресу від Демократичної партії США. 1943 року Конгрес прийняв резолюцію Фулбрайта, яка схвалювала участь США у майбутній Організації Об'єднаних Націй.

У 1944 р. Фулбрайт був обраний в Сенат США (1945–1975). На цій посаді він висунув програму обміну студентами США та зарубіжних країн. У 1946 році ця програма була затверджена і отримала назву Програма Фулбрайта (надалі були розроблені два незалежні напрямки для американських і для зарубіжних студентів). У рамках цієї програми були засновані стипендії та гранти Фулбрайта; до початку XXI століття їх отримали понад 80 тисяч американців і громадян інших країн.

Джеймс Фулбрайт чотири рази переобирався сенатором від штату Арканзас (округ, Арканзас) (1950, 1956, 1962, 1968). Він належав до помірно ліберального крила Демократичної партії. У 1950-х роках виступав проти маккартизму, на підтримку громадянських прав чорношкірих американців. На посаді голови сенатського комітету з міжнародних справ (1959–1974) підтримував розрядку міжнародної напруженості, рекомендував президенту Джону Кеннеді (Джон Кеннеді) утриматися від вторгнення на Кубу, протестував проти рішення президента Ліндона Джонсона послати американські війська в Домініканську Республіку (1965). Велику популярність Фулбрайту принесли його виступи проти війни у В'єтнамі. У 1966 році він провів сенатські слухання про дії США в Південно-Східній Азії. Фулбрайт протестував проти бомбардувань Північного В'єтнаму, закликав до мирних переговорів з вирішення в'єтнамського конфлікту. У 1975 році, після того як не був переобраний до Сенату, вийшов у відставку.

Автор книг: «Старі міфи і нові реальності» (1964), «Амбіції влади» (1966), «Ущербний гігант» (1972).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]