Дженніфер Гарнер
Дженніфер Гарнер | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Jennifer Anne Garner | |||
Народилася | 17 квітня 1972 (52 роки) Х’юстон, Техас, США | |||
Громадянство | США | |||
Релігія | методизм | |||
Діяльність | телеакторка, кінопродюсерка, кінорежисерка, акторка театру, кіноакторка | |||
Alma mater | George Washington High Schoold і Denison Universityd | |||
Роки діяльності | 1995 — | |||
Партія | Демократична партія США | |||
Чоловік | Скотт Фолі (2000—2004) Бен Аффлек (2005—2018) | |||
Діти | Violet Affleckd, Seraphina Affleckd і Sam Affleckd | |||
Батьки | William John Garnerd Patricia Ann Englishd[3] | |||
IMDb | ID 0004950 | |||
Нагороди та премії | ||||
зірка на голлівудській Алеї слави[d] | ||||
| ||||
Дженніфер Гарнер у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Дже́нніфер Енн Га́рнер (англ. Jennifer Anne Garner; нар. 17 квітня 1972, Х'юстон, США) — американська акторка та продюсер. Лауреат премій «Золотий глобус» (2001), «Сатурн» (2003) та Гільдії кіноакторів США (2004).
Народилася 17 квітня 1972 року в місті Х'юстон (штат Техас), але у віці 3-х років переїхала з сім'єю до Чарльстона (штат Західна Вірджинія). Її батько, Вільям Джон Гарнер, працював інженером-хіміком в корпорації Union Carbide, а мати, Патрісія Енн Інгліш, була домогосподаркою (згодом вчителювала і викладала англійську мову в місцевому коледжі). Дженніфер була середньою дитиною в сім'ю (вона має старшу сестру Меліссу Гарнер Вайлі і молодшу сестру Сюзанну Кей Гарнер Карпентер). Дженніфер назвала себе «типовою середньою дитиною, яка прагнула вирізнити себе в порівнянні з досконалою старшою сестрою».[5]
Назвала свою сім'ю доволі консервативною. Маленькою, Дженніфер відвідувала з родиною церкву в неділю та біблійну школу.[6] У підлітковому віці їй та сестрам батько не дозволяв наносити макіяж, фарбувати нігті, проколювати вуха, фарбувати волосся тощо.[7]
Дитиною відвідувала середню школу Джорджа Вашингтона в Чарльстоні.[8] Після закінчення школи Гарнер, у 1990 році, вступила в університет Денісон (у місті Гранвіль, штат Огайо). Спочатку вона вступила на факультет хімії, проте згодом записалась в акторський клас, після чого вона змінила факультет і вступила на театральну драматургію. На думку акторки, її любов до гри та театру виникла в дитинстві. Коли вони з мамою читали ролі в книжці, через що Гарнер «могла відчувати себе іншої людиною». Проте вона ніколи не думала, що це вийде за межі хобі, адже вона також любила і науку.[9] Осінній семестр 1993 року вона навчалась у Національному театральному інституті при Театральному центрі Юджина О'Ніла у Вотерфорді, штат Коннектикут. Під час літніх канікул у коледжі вона грала в «літньому театрі».[10] У 1994 році майбутня акторка отримала бакалавра театрального мистецтва.[11]
Студенткою, Гарнер, крім виступів у літньому театрі, також продавала там квитки, будувала декорації, створювала костюми та прибирала.[12] Ще вона їздила по різних театрах, театральних фестивалях для участі у виставах та для роботи. Вона працювала в театрі Тімбер-Лейк у Маунт-Керроллі, штат Іллінойс у 1992 році. В театрі Барн в Августі (штат Мічиган) у 1993 році. На Шекспірівському фестивалі Джорджії в Атланті (штат Джорджія) у 1994.[13]
У 1995 році Гарнер переїхала у Нью-Йорк.[14] В перший рік у місті майбутня акторка влаштувалась дублеркою в театральній виставі і заробляла $150 на тиждень.[15]
Перша поява Дженніфер Гарнер на телеекранах відбулась в міні-серіалі «Зоя» (1995).[16]. Крім цього, у 1996 році вона з'явилась ще в 2 міні-серіалах, в незалежному короткометражному кіно та телевізійних юридичних драмах «Закон і порядок». У 1997 році Гарнер переїхала у Лос-Анджелес. Там вона отримала свою першу головну роль у телевізійному вестерні «Rose Hill» (1997). З 1997 до 1999 року включно акторка зіграла лише незначні епізодичні ролі в 11 серіалах та фільмах.[17]
У 2000 році Гарнер вперше з'явилась в доволі успішному фільмі — в голлівудській комедії «Чувак, де моя машина?» разом з Ештоном Кетчером. У 2001 році акторка зіграла декілька епізодичних ролей: разом зі своїм чоловіком Скоттом Фолі в драмі «Час крадіжки» і роль медсестри у військовій драмі «Перл-Гарбор» . З 2001 до 2006 року акторка грала головну роль в шпигунському серіалі-трилері «Псевдонім (Alias)» (протягом усіх 5 сезонів).[17] За цей час її зарплатня зросла від початкових 40 тис. доларів за серію до 150 тис. доларів.[18] За свою роль акторка отримала премію Гільдії кіноакторів за найкращу жіночу роль у драматичному серіалі, премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль у серіалі (і 3 номінації «Глобус»), а також отримала чотири номінації на премію «Еммі Праймтайм» за найкращу жіночу роль.[19]
Поки тривав показ серіалу «Псевдонім», Стівен Спілберг запропонував Гарнер роль у фільмі «Впіймай мене, якщо зможеш». Режисер був переконаний, що «Гарнер стане наступною суперзіркою»[20].
Під час зйомок і показу серіалу, акторка знялась ще в одній стрічці — супер-геройському фільмі від Marvel Studios «Шибайголова», де вона зіграла Електру. Для цієї ролі вона 6 тижнів тренувалась і вчилась бойовим мистецтвам.[21]. Також у 2003 році Гарнер озвучила саму себе в епізоді «Сімпсонів». У 2004 отримала свою першу головну роль у фільмі: в романтичній комедії «Із 13 в 30». Вона зіграла дівчинку-підлітка, яка зранку після 13-го дня народження прокинулась у тілі себе, але 30-річної. У 2005 році акторка повторила свою роль Електри, але вже у повноцінному фільмі про цю героїню, проте фільм не отримав очікуваного успіху.[17]
У грудні 2005 року акторка народила доньку[22], тому до кар'єри повернулась в 2007 році. Першою її роллю була роль другого плану в фільмі «Джуно» (Гарнер зіграла майбутню нерідну матір Ванессу). Фільм отримав схвальні відгуки. Зокрема, Кайл Бьюкенен з журналу New York Magazine у своїй рецензії написав: «Сценарист Діабло Коді та режисер Джейсон Райтман майстерно використали вроджену людяність Гарнер як козир фільму»[23]. Критикиня Ліза Шварцбаум з Entertainment Weekly в рецензії на фільм зауважила, що «Гарнер ще ніколи не була милішою та симпатичнішою, ніж в цьому фільмі».[24] За цю роль акторка була номінована на 5 кінопремій[25].
Того ж року Дженніфер Гарнер зіграла спецагентку ФБР у фільмі «Королівство»(2007). Під час зйомок фільму акторка годувала дитину. Від виснаження і спеки Гарнер під час зйомок отримала тепловий удар.[26]
У листопаді 2007 — січні 2008 року Гарнер грала Роксану в постановці «Сірано де Бержерак» (у театрі Річарда Роджерса на Бродвеї).[27] Готуючись до ролі, Гарнер багато працювала з вчителем вокалу, брала уроки хореографії та французької мови.[28] Театральні критики позитивно відгукнулись про виступ акторки.[29][30] Вистава була записана та демонструвалась на американському телеканалі PBS у 2008 році.[31]
У 2009 році Гарнер з'явилась у двох романтичних комедіях. Перша — «Привиди колишніх подружок», де вона зіграла головну роль разом з Меттью Мак-Конагей. Фільм отримав посередні відгуки глядачів та критиків. Зокрема, на сайті Rotten Tomatoes стрічка отримала «гнилий помідор» від критиків — рейтинг 28 % зі 100 %. Від глядачів відгуки і рейтинг був трохи кращий — 40 % зі 100 %.[32] Друга комедія 2009 року з участю Гарнер — «Винахід брехні». Цю стрічки критики оцінили трохи краще, ніж попередній фільм з участю акторки. Зокрема, критики зауважили, що «Гарнер знову довела, яка вона запаморочлива у комедіях»[33] та те, що «Дженніфер Гарнер ніколи не була кращою на екрані».[34]
На початку 2010-х у акторки був спад кар'єри і участь у не дуже вдалих фільмах. Зокрема, у 2010 Гарнер зіграла у фільмі День Святого Валентина. Хоч фільм отримав негативну реакцію критиків (за відгуками критиків фільм має «гнилий помідор» на сайті оцінок Rotten Tomatoes і рейтинг 18 %)[35], проте стрічка більш ніж окупилась. Світові касові збори склали понад 212 млн доларів.[36]
У 2011 акторка з'явилась ще в одному невдалому фільмі — «Артур». Фільм провалився і в прокаті, і по відгуках критиків та глядачів.[37]
У 2012 вийшов трохи успішніший фільм з участю Гарнер — драма «Дивне життя Тімоті Гріна». [38] В цьому фільмі акторка вперше зіграла роль матері. Саме переконливість Гарнер у ролі мами відзначили критики.[39]
Ще один не дуже успішний фільм з Гарнер, який також вийшов у 2012 році — «Масло». В цій комедії акторка зіграла надмірно конкурентну та амбітну жінку, яка брала участь у місцевому конкурсі скульптур з масла у маленькому містечку Айова. І хоч фільм отримав неоднозначні відгуки критиків, проте стосовно ролі Гарнер вони відгукувались переважно позитивно. Наприклад, Пітер Дебрюж з Variety зауважив, що це "найкраще використання комедійного таланту Дженніфер Гарнер на великому екрані з часів фільму «З 13 в 30».[40]
У 2013 Гарнер знову зіграла разом з актором Меттью Мак-Конагей. Цього разу — в драмі «Далласький клуб покупців». Акторка зіграла другорядну роль лікарки, яка лікує хворих на СНІД у Техасі в середині 1980-х років. Фільм отримав дуже схвальні відгуки кінокритиків та високий рейтинг від глядачів — на сервісі оцінки Rotten Tomatoes стрічка отримала рейтинг 92 % зі 100 % від критиків, і 91 % — від глядачів.[41] Високими були і касові збори, фільм в 11 разів окупив свій бюджет.[42] Акторка отримала номінацію на премію Гільдії кіноакторів і премії CinEuphoria Awards.[43]
Девід Едельштейн з журналу New York Magazine сказав: «Це не дуже вдала роль, але я дійшов до того, що радий бачити Гарнер у чому завгодно. Вона не здатна на фальш" [44]. Також у 2013 році Гарнер стала першою зірковою представницею італійського модного бренду Max Mara [45].
У 2014 році Гарнер знялася у спортивній драмі «День драфту» в ролі вигаданого аналітика ліміту зарплат команди «Клівленд Браунс». Критика сприйняла фільм неоднозначно, і Мік ЛаСалл з The San Francisco Chronicle, описуючи її роль, зауважив: «Це не така вже й велика роль, але вона дуже мила в ній. Можливо, колись хтось дасть Гарнер шанс бути кимось іншим, а не просто ідеально милою" [46]. Гарнер також знялася разом зі Стівом Кареллом в екранізації популярної дитячої книги “Александр і жахливий, жахливий, поганий, дуже поганий день” 2014 року, зігравши роль матері головного героя. Фільм зібрав 101 мільйон доларів у світовому прокаті [47], - зазначає Сенді Ангуло Чен з Washington Post: «Гарнер, яка вже давно опанувала мистецтво грати заклопотаних і перевантажених роботою мам, приємно виснажена"[47][48].
Іншою її роллю в 2014 році стала роль матері, яка надмірно опікується дітьми, у драмі “Чоловіки, жінки і діти” режисера Джейсона Райтмана з Розмарі Девітт, Джуді Грір, Діном Норрісом і Адамом Сендлером у головних ролях. Фільм зібрав 2,2 мільйона доларів у світовому прокаті,[49] а Крістофер Орр з «The Atlantic» сказав: «Гарнер робить те, що потрібно: «Гарнер робить все, що може в ролі пекельної мами-шпигунки, але, зрештою, це не так вже й багато. Роль схожа на карикатуру на її гру в «Юноні», за винятком остаточної (і важливої) спокути" [50]. Наприкінці 2014 року компанія Capital One підписала Гарнер, як представника своєї кредитної картки Capital One Venture Air Miles [51].
У 2015 році вона знялась у фільмі «Денні Коллінз», драмі, натхненній реальною історією фолк-співака Стіва Тілстона, з Аль Пачіно та Аннет Бенінг у головних ролях, Гарнер зіграла другорядну роль дружини героя Боббі Каннавале. Фільм вийшов в обраних кінотеатрах і був тепло прийнятий критиками; Стефані Меррі з The Washington Post відчула, що Гарнер дала фільму «потужний поштовх емоцій» [52].
2016 року Гарнер з'явилася в християнській драмі «Чудеса з небес», зігравши матір молодої дівчини, яка була на межі життя і смерті, а згодом вилікувалася від невиліковної хвороби. Фільм зібрав 73,9 мільйона доларів у світовому прокаті[53] і отримав загалом змішані відгуки від критиків, які вважали, що він «максимально використовує видатну гру Гарнер» [54]. Кен Яворовскі з The New York Times похвалив «віддану» і «сердечну» гру,[55] а Найджел Сміт з The Guardian визнав «її тонко виконану роботу . . надзвичайно ефективною» у фільмі, який в іншому випадку є “грубо маніпулятивним” [56]. Також у 2016 році Гарнер знялася в комедії “Дев'ять життів”, яка отримала високу оцінку критиків, зігравши другу дружину батька-трудоголіка, який зациклився на новому коті своєї доньки. Гарнер зіграла епізодичну роль у фільмі «Нестерпні леді» (2016).
Гарнер з'явилася в драмі «У всьому винен єнот», прем'єра якої відбулася на TIFF і вийшла в прокат у травні 2017 році[57] Також у 2017 році вона знялася у фільмі «Племена Палос Вердес» і в режисерському дебюті подруги Джуді Грір «Подія монументального масштабу» [58]. 2018 року вона знялася у фільмі «З любов'ю, Саймон», екранізації роману для юнацтва Саймон і програма Homo sapiens [59]. Того ж року Гарнер озвучила роль Мами Лами для оригінального анімаційного дошкільного серіалу Netflix «Лама Лама», а також виконала головну роль у бойовику-помсті «М'ята», який вийшов на екрани 7 вересня [60].
У серпні 2018 року Гарнер була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави[61]. Variety похвалив її «променисту привабливість» і сказав, що вона поступається лише Тому Хенксу [62]. Також у 2018 році вона отримала головну роль у комедійному серіалі HBO «Кемпінг», який був заснований на однойменному британському телесеріалі.
У 2020 році Гарнер зіграла головну роль у комедійному мінісеріалі Quibi «Домашнє кіно: Принцеса-наречена», «фанатське» відтворення однойменного фільму 1987 року, знятого в соціальній ізоляції під час пандемії COVID-19. Знятий у навмисно саморобній манері, він був створений для збору коштів для World Central Kitchen [63]. Вона також продюсувала та зіграла головну роль у сімейній комедії Netflix "День «Так»" режисера Мігеля Артети, що вийшла на екрани в березні 2021 року [64][65].
У 2022 році Гарнер знялася в науково-фантастичному бойовику «Проєкт Адам», який возз'єднав її з Марком Руффало, який знімався у фільмі «13, що йде на 30». Того ж року вона з'явилася в епізоді науково-фантастичного комедійного серіалу Upload на Amazon Prime Video.
У 2023 році вона з'явилася як постійна учасниця серіалу у відродженні ситкому Starz «Майстри вечірок» [66]. Того ж року Гарнер виступила виконавчим продюсером і зіграла роль Ханни Холл в обмеженому серіалі таємничої драми Apple TV+ «Останнє, що він мені сказав», заснованому на однойменному романі [67].
Гарнер зіграла роль Джесс Вокер у сімейній комедії «Сімейна підміна», яка вийшла на Netflix у листопаді 2023 року. Це сімейний фільм, заснований на книзі Bedtime for Mommy Емі Краус Розенталь. Сюжет зосереджений на родині, яка через космічну випадковість міняється тілами. Гарнер у цьому фільмі грає роль матері сім'ї, а її партнера, Білла Вокера, зіграв Ед Гелмс.[68]
Того ж року стало відомо, що Гарнер повернеться до ролі Електри Натчіос у фільмі про супергероїв кіновсесвіту Marvel «Дедпул і Росомаха», який вийшов на екрани 26 липня 2024 року [69].
Перший чоловік Дженніфер Гарнер — Скотт Фолі, з яким вони познайомились на знімальному майданчику під час роботи над серіалом «Фелісіті» (1998).[5] Пара побралася 19 жовтня 2000 року. Гарнер подала на розлучення у травні 2003 року. У офіційних документах акторка назвала причиною розірвання шлюбу «непримиренні розбіжності у поглядах». Згодом Фолі підтвердив, що не було жодної зради або інших стосунків, вони розлучились мирно і з обопільної згоди.[70] У березні 2004 подружжя офіційно оформило розлучення. З серпня 2003 року до середини 2004 року Гарнер зустрічалась зі своїм партнером по серіалу «Псевдонім» Майклом Вартаном.[71]
У середині 2004 року акторка почала зустрічатися з Беном Аффлеком. До цього вони мали лише дружні стосунки, адже разом грали у двох фільмах — у 2001 році в фільмі «Перл-Гарбор» і у 2003 в фільмі «Шибайголова». Після 9 місяців стосунків Аффлек зробив пропозицію Гарнер.[72] Вони побралися 29 червня 2005 року на Карибах. На весіллі були присутні лише 2 гостей: Віктор Гарбер, який проводив церемонію, і його чоловік Райнер Андрісен. Гарбер — колега Дженніфер, який у серіалі «Псевдонім» грав роль її батька. Для проведення церемонії шлюбу він отримав сертифікат в інтернеті.[73]
У шлюбі з Аффлеком акторка народила трьох дітей. Двох доньок Вайолет Енн Аффлек (1 грудня 2005 року)[22] і Серафіну Роуз Елізабет Аффлек (6 січня 2009 р.н.)[74] , а також сина Семюеля Гарнер Аффлека (у 2012 році)[75].
Після 10 років шлюбу подружжя оголосило про намір розлучитися (у червні 2015 року).[76] У квітні 2017 року вони разом подали юридичні документи, вимагаючи спільної фізичної та юридичної опіки над своїми дітьми.[77] Розлучення було офіційно завершено в жовтні 2018 р.[78] Гарнер підтримувала боротьбу Аффлека з алкоголізмом під час та після їхнього шлюбу.[79] Згодом Аффлек в інтерв'ю виданню The New York Times підтвердив, що його алкоголізм «створив ще більше проблем у шлюбі» і був однією з причин розлучення з Гарнер.[80]
Рік | Фільм | Оригінальна назва | Роль |
---|---|---|---|
Кінофільми | |||
1997 | За методом Гарма | In Harm's Way | Келлі |
Розбираючи Гаррі | Deconstructing Harry | Жінка на ескалаторі | |
Площа Вашінгтона | Washington Square | Меріен Елмонд | |
Містер Магу | Mr. Magoo | Стейсі Сампанагодріта | |
1998 | Дівчатка і хлопчики | 1999 (Girls & Boys) | Аннабель |
2000 | Де моя тачка, чувак? | Dude, Where's My Car? | Ванда |
2001 | Перл-Гарбор | Pearl Harbor | Сандра |
Приземлення Ренні | Rennie's Landing | Кайлі Бредшоу | |
2002 | Спіймай мене, якщо зможеш | Catch Me If You Can | Шеріл Ен |
2003 | Шибайголова | Daredevil | Електра Начос |
2004 | З 13 в 30 | 13 Going on 30 | Дженні Рінк (у віці 30 років) |
2005 | Електра | Elektra | Електра Начос |
2006 | Злови і відпусти | Catch and Release | Грей |
2007 | Королівство | The Kingdom | Джанет Маєрс |
Джуно | Juno | Ванесса Лорінґ | |
2009 | Привиди колишніх подружок | Ghosts of Girlfriends Past | Дженні Перотті |
Винахід брехні | The Invention of Lying | Анна | |
2010 | День Святого Валентина | Valentine's Day | Джулія Фіцпатрік |
2011 | Артур, або Ідеальний мільйонер | Arthur | Сьюзен Джонсон |
2012 | Як по маслу | Butter | Лора Піклер |
Дивне життя Тімоті Гріна | The Odd Life of Timothy Green | Сінді Грін | |
2013 | Далласький клуб покупців | Dallas Buyers Club | Доктор Єва Сакс |
2014 | День драфту | Draft Day | Алі Паркер |
2015 | Денні Коллінз | Danny Collins | Саманта Лі Доннелі |
2016 | У всьому винен єнот | Wakefield | Діана Вейкфілд |
2016 | Чудеса з небес | Miracles from Heaven | Крісті Бім |
2018 | З любов'ю, Саймон | Love, Simon | Емілі Спір |
2018 | М'ята | Peppermint | Райлі Норт |
2019 | Диво-парк (мультфільм) | Wonder Park | Мама (голос) |
2022 | Проєкт Адам | The Adam Project | мати Адама |
2024 | Дедпул і Росомаха | Deadpool 3 | Електра Начос |
Телесеріали | |||
1995 | Зоя | Zoya | Саша |
1996 | Вогняний врожай | Harvest of Fire | Сара Троєр |
Прогулянка мерця | Dead Man's Walk | Клара Форсайт | |
Правосуддя Свіфта | Swift Justice | Еллісон | |
Закон і порядок | Law & Order | Джейми | |
Спін-Сіті | Spin City | Бекі | |
1997 | Гравець | The Player | Селія Левінсон |
Роуз Хілл | Rose Hill | Мері Роуз Клейборн | |
1998 | Інші видатні | Significant Others | Нелл Гленнон |
Острів фантазій | Fantasy Island | дельфін Саллі | |
1998–2002 | Фелісіті | Felicity | Ханна Бібб |
1999 | Паніка в Нью-Йорку | Aftershock: Earthquake in New York | Діана Агостіні |
Облуда | The Pretender | Біллі Вон | |
1999–2001 | Час твого життя | Time of Your Life | Ромі Салліван |
2001–2006 | Шпигунка | Alias | Сідні Брістов |
2008 | Видатні вистави | Great Performances | Роксана |
2018 | Camping | Кетрін Максорлі-Джодель (8 епізодів) | |
2018–2019 | Llama Llama (мультсеріал) | Мама Лама (голос, основна роль) |
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #140557156 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ а б Jennifer Garner: Spy Girl. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner on her latest emotional role and keeping it professional as a mom, on and offscreen. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner is Done with Diets & High-Maintenance Beauty. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ Garner happy to be home for holidays. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ What's on Jennifer Garner's Bookshelf?. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ David Tennant Does a Podcast With Jennifer Garner. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ Did Jennifer Garner Go To College?. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner Was A Streaker In College. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 16 серпня 2021.
- ↑ PHOTOS: Before Arthur (And Before Ben): Jennifer Garner's Acting Debut!. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner interview: Still the girl next door. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner: Actress with the ex factor. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 16 серпня 2021.
- ↑ Zoya (1995 TV Movie) Full Cast. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
- ↑ а б в Jennifer Garner Filmography. Архів оригіналу за 16 серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner reups with Alias for $150K per ep. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
- ↑ Alias (2001–2006) Awards. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
- ↑ Catch Me If You Can : Production Notes. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
- ↑ Electrifying lady: Garner discusses playing Elektra in 'Daredevil. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
- ↑ а б Ben & Jen's Baby Violet Settles In. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ When Did Jennifer Garner Switch From Ass-Kicker to Maternal Figure?. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Juno By Lisa Schwarzbaum. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Juno 2007 Awards. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Tragedy On Jennifer Garner Film Set. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Cyrano de Bergerac (Nov 01, 2007 - Jan 06, 2008). Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Alias: Roxane. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Fighting and Writing. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Rapier Wit and a Nose for Poetry. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Great Performances Cyrano de Bergerac IMDb. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Ghosts of Girlfriends Past Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ The Awful Truth. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Review: 'The Invention of Lying'. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Valentine's Day Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Valentine's Day BoxOfficeMojo. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Arthur Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ The Odd Life of Timothy Green Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ the odd life of timothy green reviews Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ REVIEWS Butter By Peter Debruge. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Dallas buyers club Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Dallas Buyers Club BoxOfficeMojo. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Далласький клуб покупців (2013) Нагороди. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
- ↑ Edelstein, David (24 жовтня 2013). David Edelstein on ‘Dallas Buyers Club’ and ‘About Time’ -- New York Magazine - Nymag. New York Magazine (англ.). Архів оригіналу за 1 січня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Puente, Maria. Jennifer Garner is the new face of Max Mara. USA TODAY (амер.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ 'Draft Day' review: Kevin Costner makes big plays. Архів оригіналу за 21 квітня 2023. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ а б ‘Alexander and the Terrible, Horrible, No Good, Very Bad Day’ movie review: A comedic romp that everyone can enjoy. Washington Post (амер.). 16 квітня 2023. ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Alexander and the Terrible, Horrible, No Good, Very Bad Day. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 19 травня 2023. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Men, Women & Children. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Orr, Christopher (10 жовтня 2014). Men, Women & Children: The Anti-Juno. The Atlantic (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Kiefaber, David (16 вересня 2014). Jennifer Garner Returns to TV as Capital One's Newest Spokes-Celebrity (амер.). Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Merry, Stephanie (9 квітня 2023). Al Pacino charms as an aging, soul-searching rocker in ‘Danny Collins’. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Miracles from Heaven. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Miracles From Heaven | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2024. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Review: ‘Miracles From Heaven,’ Starring Jennifer Garner as the Mother of a Sick Child (англ.). 15 березня 2016. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ Smith, Nigel M. (18 березня 2016). Miracles From Heaven review: Jennifer Garner overcomes preachy drama. the Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Hipes, Patrick (23 березня 2017). ‘Wakefield’ Acquired By IFC Films For May Release. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Charitybuzz: Lunch with Judy Greer in Los Angeles. /www.Charitybuzz.com. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ McNary, Dave (22 лютого 2017). Jennifer Garner Joins Nick Robinson’s ‘Simon vs. the Homo Sapiens Agenda’. Variety (амер.). Архів оригіналу за 25 березня 2017. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ D'Alessandro, Anthony (22 березня 2018). Jennifer Garner Thriller ‘Peppermint’ Sets Post-Labor Day Weekend Debut. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Jennifer Garner gets star on Hollywood Walk of Fame - UPI.com. UPI (англ.). Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Nicholson, Amy (20 серпня 2018). Jennifer Garner Talks Walk of Fame, TV After ‘Alias’. Variety (амер.). Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 6 вересня 2024.
- ↑ Breznican, Anthony (26 червня 2020). Watch the Celebrity-Filled Fan-Film Version of The Princess Bride. Vanity Fair (амер.). Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ Galuppo, Mia (12 вересня 2018). Netflix Lands Jennifer Garner Comedy ‘Yes Day’ (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ D'Alessandro, Anthony (10 жовтня 2019). ‘Jane The Virgin’s Jenna Ortega Joins Jennifer Garner Family Movie ‘Yes Day’. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ Porter, Rick (31 січня 2022). Jennifer Garner Joins ‘Party Down’ Revival at Starz. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ Otterson, Joe (12 листопада 2021). Jennifer Garner Boards Apple Drama Series ‘The Last Thing He Told Me’ in Recasting. Variety (амер.). Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ Family Switch streaming: where to watch online? (англ.), архів оригіналу за 7 вересня 2024, процитовано 7 вересня 2024
- ↑ Couch, Borys Kit,Aaron (7 липня 2023). Jennifer Garner Returning as Elektra for ‘Deadpool 3’ (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 7 липня 2023. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ Garner: She and Foley Were 'Just Normal'. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Garnering attention. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Ben Affleck and Jennifer Garner Engaged. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Garber Ordained To Officiate Garner And Affleck Wedding. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner and Ben Affleck Reveal Baby's Name. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner and Ben Affleck Welcome Third Child. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Ben Affleck and Jennifer Garner Divorcing After 10 Years of Marriage. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Ben Affleck and Jennifer Garner Officially File for Divorce: 'It Was Just Time,' Says Source. Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner Files to Finalize Her Divorce From Ben Affleck. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Jennifer Garner on How Her Mother Grew Up in Poverty, Fame and Being Married in Hollywood. Архів оригіналу за 11 березня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- ↑ Ben Affleck Admits His Drinking Created 'Marital Problems' with Jennifer Garner Before Split. Архів оригіналу за 22 серпня 2021. Процитовано 22 серпня 2021.
- Дженніфер Гарнер на Emmys.com [Архівовано 2 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)