Джироламо Фрескобальді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джироламо Фрескобальді
італ. Girolamo Frescobaldi
Girolamo Frescobaldi (1583-1643), engraving by Claude Mellan (1619).jpg
Народився 13 вересня 1583(1583-09-13), 12 вересня 1583(1583-09-12)[1] або 15 вересня 1583(1583-09-15)[2]
Феррара, Емілія-Романья[2]
Помер 1 березня 1643(1643-03-01)[3][4][…] (59 років)
Рим, Папська держава[3][2]
Країна Ducado de Modena (antes de 1830).svg Duchy of Ferrarad
Flag of the Papal States (pre 1808).svg Папська держава
Діяльність органіст, композитор, клавесиніст
Вчителі Луццаско Луццаскі
Відомі учні Johann Jakob Frobergerd, Johann Kaspar Kerlld і Franz Tunderd
Знання мов італійська[4]
Напрямок Барокова музика і бароко
Жанр Барокова музика
IMDb nm1523177

Джироламо Фрескобальді (італ. Girolamo Frescobaldi, нар. 9 вересня 1583(15830909), Феррара — пом. 1 березня 1643, Рим) — італійський композитор, органіст та клавесиніст.

Народився у Феррарі. Навчався у відомого органіста і мадригаліста Луццаско Луццаскі та, імовірно, у Джезуальдо да Веноза. З 1607 року служив у церкві Санта Марія в Трастевере в Римі як органіст, а з 1608 року до самої смерті служив органістом у соборі Святого Петра, за винятком 1615 року, коли був органістом в Мантуї, і 16281634 років, коли служив органістом при дворі Медічі у Флоренції.

Фрескобальді є автором ряду мадригалів, мотетів і мес, творів для клавіру. Органну творчість Фрескобальді цінував Йоганн Себастьян Бах, який мав у себе копію збірки його творів органних італ. «Fiori musicali» («Музичний букет»), а також Генрі Перселл. Фрескобальді вважається першим в історії музики прикладом циклу варіацій на власну тему[6].

Факсимілія «Aria detta la Frescobalda» (1627), один з перших творів у варіаційній формі

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
  3. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118896229 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. SNAC — 2010.
  6. Silbiger, p.5
  7. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред. | ред. код]

  • Hammond F. Girolamo Frescobaldi. Cambridge: Harvard UP , 1983
  • Klein H. Die Toccaten Girolamo Frescobaldis. Mainz; London; New York; Paris; Tokyo: Schott , 1989
  • Place A. de Girolamo Frescobaldi. Paris: Fayard , 2002
  • Silbiger, Alexander, ed. Frescobaldi Studies. Durham: Duke University, 1987. 1-10.

Посилання[ред. | ред. код]