Джон Гопкінс

Джон Гопкінс
Jon Hopkins
Зображення
Джон Гопкінс
Основна інформація
Повне ім'я	Джонатан Джуліан Гопкінс (Jonathan Julian Hopkins)
Дата народження	15 серпня 1979(1979-08-15) (44 роки)
Місце народження	Кінгстон-на-Темзі, Англія
Роки активності	2001 — тепер. час
Громадянство	Велика Британія
Професії	Музикант, продюсер, ді-джей
Інструменти	фортепіано і Драм-машина
Жанри	Електроніка
Лейбли	Just Music, Domino Records, Double Six
jonhopkins.co.uk
Файли у Вікісховищі

Джонатан Джуліан «Джон» Гопкінс (англ. Jonathan Julian "Jon" Hopkins; 15 серпня 1979 р., Кінгстон-на-Темзі, графство Саррей, Велика Британія) — англійський музичний продюсер, музикант, ді-джей, який виконує танцювальну та фонову електронну музику. Після успішного старту музичної кар'єри, як клавішник у Імеджин Хіп, Джон Гопкінс бере участь у записі альбомів таких музикантів, як Браян Іно, Coldplay, Девід Голмс та інших відомих виконавців.

Третій сольний альбом музиканта Insides потрапив на 15 сходинку чартів танцювальної електроніки у 2009. Наступного, 2010 року, Джон Гопкінс пише саундтрек до фільму Монстри. Ця робота була номінована на премію Айвора Новелло у категорії «Найкращий саундтрек». 82-ї сходинки офіційного чарту альбомів Великої Британії Джон Гопкінс досягнув у колабораціях з Браяном Іно та Лео Абраамсом (альбом Small Craft on a Milk Sea) та з Кінгом Крізотом (альбом Diamond Mine). У 2011 Diamond Mine був номінований на Mercury Prize (щорічно нагороджується найкращий альбом Великої Британії та Ірландії. А в 2013 на Mercury Prize був номінований останній сольний альбом музиканта Immunity.

Біографія

Джон Гопкінс народився в 1979 в місті Кінгстон-на-Темзі, що у графстві Саррей. Зростав у Вімблдоні. У віці семи-восьми років вперше чує електронну музику на радіо в проявах раннього хаусу. Його захоплення такими гуртами, як Depeche Mode та Pet Shop Boys привернуло його увагу до синтезаторів. В підлітковому віці розширює жанровий спектр музичних вподобань до таких стилів, як ейсід-хауз, хардкор, грандж. Відкриває для себе таких виконавців, як Acen, Seefeel, Plaid. У віці 14 років в Джона з'явився його перший комп'ютер Amiga 500 на якому він починає програмувати свій MIDI матеріал. За кошти здобуті перемогою в конкурсі гри на фортепіано купує низькопробний синтезатор Roland, на якому й пише свої перші повноцінні електронні композиції.^{[джерело?]}

Коли Джону виповнилось 12 він вступає у юнацький департамент Королівського коледжу музики, що в Лондоні. Знаходить натхнення в музиці Равеля та Стравінського та врешті перемагає відбірковий конкурс на виконання з оркестром Фортепіанного концерту Соль-мажор Моріса Равеля. Спробувавши себе в ролі класичного піаніста, Гопкінс вирішує, що академічне виконання надто формальне і не варте того, щоб тратити на його вдосконалення повний робочий день.

Музична кар'єра

У віці 17 років, закінчивши коледж, Гопкінс супроводжує на прослуховування у гурт Імеджин Хіпп свого товариша гітариста Лео Абраамса і теж вирішує взяти участь в кастингу, на роль клавішника. Обидва потрапляють в склад гурту, з яким гастролюють впродовж усього 1998 року.

В 1999 підписує контракт з престижним Лондонським лейблом Just music, як сесійний музикант та сольний виконавець. Перший альбомом Opalescent отримує позитивні відгуки від престижних британських видань. Друга платівка Contact Note, випущена на тому ж лейблі, Хопкінс трактував, як андерграундну музику, та андерграундна спільнота холодно відреагувала на неї. Цей провал став поштовхом до початку продюсерської кар'єри.

Лео Абраамс знайомить Джона Хопкінса з ембієнт виконавцем та музичним продюсером Браяном Іно. Утворюється довготривала колаборація, внаслідок якої Джон Гопкінс долучається до запису альбому Браяна Іно Another Day on Earth, продюсує платівку Кінга Крізота Bombshell, бере участь у написанні треків з ді-джеєм та композитором Девідом Голмсом для його платівки Holy Pictures. В 2007 році Браян Іно запрошує Хопкінса узяти участь у записі Viva la Vida or Death and All His Friends, четвертого альбому гурту Coldplay. Після вдалої співпраці Джон Гопкінс вирушає на шість місяців разом з Coldplay в тур на підтримку альбому, в якому відкриває шоу власними виступами.

У 2008 році Джон Хопкінс береться за написання музики до балету «Буття», Вейна МакГрегора. Після бурхливої реакції критиків на «Буття» у квітні 2008, балет вирушає в тур аж до 2009 року.

5 травня 2009 року Джон Хопкінс записує свій третій студійний альбом на лейблі Domino Records Insides. Платівка посідає 15 сходинку рейтингу журналу Billboard в категорії альбомів танцювальної електроніки, а онлайн журнал PopMatters відносить його до десяти найкращих «електронних» альбомів 2009 року.

У червні 2009 року Браян Іно запрошує Джона Гопкінса виступити з своєю музикою на Luminous Festival в Сіднейському оперному театрі. За кілька тижнів до завершення фестивалю Іно пропонує Гопкінсу приєднатись разом з ним, Карлом Хайдом з Underworld та експериментальним джазовим тріо The Necks до імпровізованого гурту «Pure Scenius», виступ якої завершуватиме фестиваль. Разом вони створюють музичну імпровізацію на приготовані теми тривалістю у півтори години, чим і завершують фестиваль. Експеримент під назвою «Pure Scenius» повторили на Брайтонському фестивалі, коли його очолював Браян Іно.

У 2009 році Гопкінс знову об'єднується з Браяном Іно та Лео Абраамсом для роботи над саундтреком до стрічки Пітера Джексона «Милі кості». На початку 2010 Хопкінс пише саундтрек до короткометражного фільму Еріка Лайна «Роб і Валентина в Шотландії», який отримав похвальні відгуки на кінофестивалі Санденс. В тому ж 2010 році Гарет Едвардс замовляє Джону Гопкінсу написання саундтреку до його науково фантастичної стрічки «Монстри».

Четвертий студійний альбом Джона Гопкінса Immunity виходить 4 червня 2013 року на лейблі Domino Records. Платівка була записана на лондонській студії Гопкінса з використанням часто вживаних музикантом власних ефектів або ж натуральної акустики приміщення. За словами MixMag, «Immunity — це альбом органічного техно і вишуканих міні-симфоній». Альбом посів в США 13 сходинку в чарті Top Electronic Albums за версією Billboard. В Британії Immunity був номінований на Mercury Prize, в категорії «Найкращий альбом». Pitchfork Media схарактеризував роботу як «Дивовижно інтуїтивну, чуттєву, переконливу електронну платівку», а MusicOMH назвав альбом «сучасною класикою».

10 листопада 2014 року Джон Гопкінс випускає EP під назвою Asleep Versions, який містить, за словами Domino Records, «чотири уповільнені казкові переосмислення» чотирьох треків з альбому Immunity. У платівці з'являються вокальні доробки Raphaelle Standell-Preston з гурту Braids та Кінга Крезота. Над обкладинкою працював Robert Hunter.

Дискографія

Студійні альбоми

Студійні альбоми Джона Гопкінса

Рік	Назва альбому	Деталі виходу	Чарти		Нагороди
			Dnce	UK
2001	Opalescent	Дата виходу: 30 Липня 2001 Лейбл: Just Music	—	—
2004	Contact Note	Дата виходу: 9 Серпня 2004 Лейбл: Just Music	—	—
2009	Insides	Дата виходу: 5 Травня 2009 Лейбл: Domino	15	—	PopMatters' Top Ten Electronic Albums '09
2010	Monsters	Дата виходу: 29 Листопада 2010 Лейбл: Domino	—	—
2013	Immunity	Дата виходу: 4 Червня 2013 Лейбл: Domino	13	—	Nominated: 2013 Mercury Prize
	How I Live Now: Motion Picture Soundtrack	Дата виходу: 14 Жовтня 2013 Лейбл: Just Music	—	—
2018	Singularity	Дата виходу: 4 Травня 2018 Лейбл: Domino	—	—
2021	Music for Psychedelic Therapy	Дата виходу: 12 Листопада 2021 Лейбл: Domino	—	—

EP

EP Джона Гопкінса

Рік	Назва EP	Деталі виходу
2005	EP1	Дата виходу: 21 Листопада 2005 Лейбл: Just Music
2008	The Fourth State	Дата виходу: 17 Квітня 2008 (recorded '02) Лейбл: Sounds Asleep (SLP007)
2009	Seven Gulps of Air	Дата виходу: 10 Листопада 2009 Лейбл: Double Six Recordings
2014	Asleep Versions	Дата виходу: 10 Листопада 2014 Лейбл: Domino

Сингли

Сингли Джона Гопкінса

Рік	Назва	Лейбл	Альбом
2009	«Light Through The Veins»	Domino	3-track single
	«Seven Gulps of Air» (ft. Tunng)		Seven Gulps of Air
2010	«Vessel (Four Tet Remix)»		Remixes (2-track single)
	«Wire (Nathan Fake Remix)»
2013	«Open Eye Signal»		4-track single
	«Breathe This Air» (ft. Purity Ring)		1-track promo single
	«Collider: Remixes»		3-track single
2014	«We Disappear» (ft. Lulu James)		«We Disappear» (2-track single)
	«Abandon Window (Moderat Remix)»

Див. також

• Браян Іно

Джерела

• Джон Гопкінс на сайті IMDb (англ.)
• Офіційний сайт
• Джон Гопкінс [Архівовано 19 травня 2018 у Wayback Machine.] на Domino Records
• Джон Гопкінс [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.] на Last.fm
• Джон Гопкінс [Архівовано 28 серпня 2013 у Wayback Machine.] на CD Universe