Дзендзелівський Йосип Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзендзелівський Йосип Олексійович
Дзендзелівський Йосип Олексійович.jpg
Народився 17 лютого 1921(1921-02-17)
Мазурове, Кривоозерський район, Миколаївська обл., Українська СРР
Помер 15 серпня 2008(2008-08-15) (87 років)
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність мовознавець
Alma mater Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова
Заклад Ужгородський університет
Посада завідувач кафедри
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Нагороди Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки

Дзендзелі́вський Йо́сип Олексі́йович (17 лютого 1921, с. Мазурове, тепер Кривоозерського району Миколаївської області — 15 серпня 2008) — український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, дійсний член НТШ з 1992.

Біографія[ред. | ред. код]

Й. О. Дзендзелівський народився в селі Мазурове Кривоозерського району Одеської (тепер Миколаївської) області в селянській сім'ї.

З 1939 року навчався в Одеському державному університеті (спочатку на математичному, а згодом — на філологічному факультеті). Війна перервала навчання: з літа 1941 року перебував на фронті. Служив артилеристом, згодом сапером. Пройшов із боями Україну, Росію, Кавказ, Карпати, зокрема Закарпаття, Чехословаччину, Польщу, Німеччину, форсував Ельбу. Перемогу зустрів у Празі. Учасник історичного Параду Перемоги в Москві 1945 року. Війну закінчив у званні лейтенанта.

З 1945 року поновив навчання і в 1947 році закінчив Одеський університет. ГНавчався в аспірантурі. . Науковий керівник А. А.Москаленко спрямував молодого дослідника в діалектологію — галузь, що стала провідною в його подальшій науковій діяльності. В 1952 році захистив кандидатську дисертацію «Українські говори Нижнього Подністров'я».

У 1951 після завершення аспірантури прибув на роботу в Ужгородський університет, де пропрацював 45 років (1951  — 1996 рр).

В 1962—1986 роках завідував кафедрою української мови, був деканом філологічного факультету (1968—1972 рр.)

У 1961 році в Ленінградському університеті захистив дисертацію «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР» і здобув науковий ступінь доктора філологічних наук. В 1963 році присвоєно вчене звання професора.

З 1996 року перебував на пенсії.

Помер 15 серпня 2008 року.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Фахівець з історії української мови, української і слов'янської діалектології, лексикології, лексикографії та лінгвогеографії. Найважливіша праця — тритомний «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України» (Ужгород, т. 1 — 1958 р., т. 2 — 1960 р., т. 3 — 1993 р. ), що включає 517 лінгвокарт та 5578 лексем, зібраних у 212 населених пунктах Закарпаття; у 1965 р. висунув ідею створення багатотомного Лексичного атласу української мови (ЛАУМ); уклав спеціальну «Програму для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» (К., 1984; 2-е вид. — 1987 р.). В галузі діалектології: праця «К вопросу о времени расселения восточных славян на южных склонах Украинских Карпат» (М., 1964), 2 діалектологічні словники, внутрішня класифікація закарпатських говорів, різноаспектний аналіз лексики українських говорів Закарпаття, 15 діалектологічних питальників, анкет і програм для збирання діалектологічних матеріалів та ін. В соціолінгвістиці: описав ряд арґотичних систем української мови (арґо кожухарів, лірників, кравців на Волині, арґо дротарів на Спишу (Словаччина), жаргон шахтарів Макіївки на Донбасі, бурсацько-семінарський жаргон, жаргон пастухів. Монографія «Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі» (К.,1969) присвячена дослідженню мовної інтерференції (взаємозв'язкам української, польської та словацької мов).

Відшукав, опрацював і видав низку неопублікованих мовознавчих праць А. Коцака, Івана Вагилевича, Якова Головацького, Івана Зілинського, Теодора Витвицького, Василя Довговича, Юрія Федьковича, М.Грицака та ін.

Є засновником діалектологічної наукової школи Ужгородського університету.

Деякі праці[ред. | ред. код]

  • Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі / Й. О. Дзендзелівський. – Київ: Наук. думка, 1969. – 209 с,
  • Конспект лекцій з курсу української діалектології. – Ч. 1. Фонетика. / Й. О. Дзендзелевський. – Ужгород, 1965. – 90 с.
  • Конспект лекцій з курсу української діалектології (вступні розділи) / Й. О. Дзендзелевський. – Ужгород, 1966. – 98 с.
  • Лингвистический атлас украинских народных говоров Закарпатской области УССР: Автореферат диссертации ... доктора филологических  наук/Дзендзелевский И. А .– Л., 1961.– 52 с.
  • Лінгвістичний атлас українських говорів Закарпатської області УРСР (України): Лексика / Й. О. Дзендзелівський.  .– Ужгород, 1958–1993.– Ч. І–ІІІ.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Я. В. 3акревська. Дзендзелівський Йосип Олексійович // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Кізлик О. Д. Йосип Олексійович Дзендзелівський. Бібліографічний покажчик. - Льв., 1981; «Хроніка НТШ. Рік 1992», 1994. - Ч. 84.
  • Пам'яті: Дзендзелівський Йосип Олексійович // Українська мова, - 2009. - № 1. - С.136 -138.