Дзендзелівський Йосип Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзендзелівський Йосип Олексійович
Дзендзелівський Йосип Олексійович.jpg
Народився 17 лютого 1921(1921-02-17)
Мазурове, Кривоозерський район, Миколаївська обл., Українська СРР
Помер 15 серпня 2008(2008-08-15) (87 років)
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна[1]
Діяльність мовознавець
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки

Дзендзелі́вський Йо́сип Олексі́йович (17 лютого 1921, с. Мазурове, тепер Кривоозерського району Миколаївської області — 15 серпня 2008) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1961, професор з 1963, дійсний член НТШ з 1992.

Біографія[ред. | ред. код]

Й. О. Дзендзелівський народився в селі Мазурове Кривоозерського району Одеської (тепер Миколаївської) області в селянській сім'ї. З 1939 р. навчався в Одеському університеті (спочатку на математичному, а згодом — на філологічному факультеті). Війна перервала навчання: з літа 1941 р. — на фронті. Служив артилеристом, згодом сапером. Пройшов із боями Україну, Росію, Кавказ, Карпати, зокрема і Закарпаття, Словаччину, Чехію, Польщу, Німеччину, форсував Ельбу. Перемогу зустрів у Празі. Учасник історичного Параду Перемоги в Москві 1945 р. Війну закінчив у чині лейтенанта з двома орденами Червоної Зірки та п'ятьма бойовими медалями.

З 1945 — поновив навчання, закінчив Одеський університет в 1947, вступив до аспірантури. Науковий керівник А. А. Москаленко спрямував молодого дослідника в діалектологію — галузь, що стала провідною в його подальшій науковій діяльності. В 1952 захистив кандидатську дисертацію «Українські говори Нижнього Подністров'я». У 1951 після завершення аспірантури згідно з призначенням Міністерства освіти прибув на роботу в Ужгородський університет, де пропрацював 45 років — із 1951 до 1996. В 1962—1986 завідував кафедрою української мови, був деканом філологічного факультету (1968—1972), з 1996 р. перебував на пенсії. У 1962 в Ленінградському університеті захистив докторську дисертацію «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР», ставши професором (1962). Засновник діалектологічної наукової школи Ужгородського університету.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Фахівець з історії української мови, української і слов'янської діалектології, лексикології, лексикографії та лінгвогеографії. Найважливіша праця — тритомний «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України» (Ужгород, т. 1 — 1958, т. 2 — 1960, т. 3 — 1993), що включає 517 лінгвокарт та 5578 лексем, зібраних у 212 населених пунктах Закарпаття; у 1965 р. висунув ідею створення ба- гатотомного Лексичного атласу української мови (ЛАУМ); уклав спеціальну «Програму для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови» (К., 1984; 2-е вид. — 1987). В галузі діалектології: праця «К вопросу о времени расселения восточных славян на южных склонах Украинских Карпат» (М., 1964), 2 діалектологічні словники, внутрішня класифікація закарпатських говорів, різноаспектний аналіз лексики українських говорів Закарпаття, 15 діалектологічних питальників, анкет і програм для збирання діалектологічних матеріалів та ін. В соціолінгвістиці: описав ряд арґотичних систем української мови (арґо кожухарів, лірників, кравців на Волині, арґо дротарів на Спишу (Словаччина), жаргон шахтарів Макіївки на Донбасі, бурсацько-семінарський жаргон, жаргон пастухів. Монографія «Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі» (К.,1969) присвячена дослідженню мовної інтерференції (взаємозв'язкам української, польської та словацької мов).

Відшукав, опрацював і видав низку неопублікованих мовознавчих праць А. Коцака, Івана Вагилевича, Якова Головацького, Івана Зілинського, Теодора Витвицького, Василя Довговича, Юрія Федьковича, М.Грицака та ін.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «Українсько-західнослов'янські лексичні паралелі» (1969),
  • «Конспект лекцій з курсу української діалектології» (ч. 1. Фонетика, 1965; Вступні розділи, 1966),
  • «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР» (ч. 1, 1958; ч. 2, 1960; ч. З, 1993),
  • Збірник праць «Українське і слов'янське мовознавство» (1996 р.).
  • (член редколегії і один з авторів) «Общеславянский лингвистический атлас. Серия лексико-словообразовательная» (в. 1,1988).

Література[ред. | ред. код]

  • Я. В. 3акревська. Дзендзелівський Йосип Олексійович // Українська мова: енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Кізлик О. Д. Йосип Олексійович Дзендзелівський. Бібліографічний покажчик. Л., 1981; «Хроніка НТШ. Рік 1992», 1994, ч. 84.
  • Пам'яті: Дзендзелівський Йосип Олексійович // Українська мова, 2009, № 1, с.136-138
  • Record #14600878w // загальний каталог Національної бібліотеки Франції