Дикий Денис Леонідович

Денис Дикий Денис Леонідович Дикий
Полковник
Загальна інформація
Народження	14 жовтня 1980(1980-10-14) (43 роки) Алтайський край, РРФСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	2002-н.ч.
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Інженерні війська
Формування	91 ОПОЗ
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Дикий Денис Леонідович у Вікісховищі

Денис Леонідович Дикий (нар. 14 жовтня 1980, Алтайський край) — український військовик, полковник, командир 91-го окремого полку оперативного забезпечення Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).

Життєпис

Денис Дикий народився 14 жовтня 1980 року в Алтайському краї в родині військових. Батько — офіцер інженерних військ, закінчив службу зі званням полковника.

2002 року закінчив Кам'янець-Подільський військовий інженерний інститут за спеціальністю «Застосування частин та з'єднань інженерних військ».

2010 року вступив до Національного університету оборони України імені І. Черняховського, де отримав освіту магістра за спеціальністю «Застосування частин та з'єднань інженерних військ оперативно-тактичного рівня». Закінчив навчальний заклад 2012 року із золотою медаллю і був нагороджений шаблею Богдана Хмельницького.

З 2002 року проходив службу у військовій частині А0563 на посадах від командира взводу до начальника штабу батальйону. З 2012 — заступник командира в/ч А0563 з озброєння. 21 серпня 2018 року очолив частину.

У 2014 році під час виконання одного із завдань у Старогнатівці за Волновахою біля Гранітного його підрозділ потрапив у засідку. На той час служив заступником командира полку з озброєння, сапери їхали виконувати завдання з підриву мосту й потрапили в засідку, противник знищив техніку. Тоді Денис урятував людей, під кулями витягнули поранених, виходили з боєм.

Нагороди

• звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• орден «За мужність» III ступеня (5 грудня 2017) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку.
• медаль «Захиснику Вітчизни» (6 січня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
• почесний громадянин міста Охтирка (2022)^{[джерело?]}.

Джерела

• Шульман О., Коваленко, С. Герой України Денис Дикий розповів про оборону Охтирки // АрміяInform. — 2022. — 14 липня.
• Мазур, Є. «На нашу частину скинули півтонні бомби ФАБ-500». Історія Героя України Дениса Дикого // Ліга.нет. — 2023. — 19 квітня.
• Для нас це вітчизняна війна, і ми знаємо, чим такі війни закінчуються для загарбників — звернення Президента України [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 3 березня.