Доній Захар Панасович
| Доній Захар Панасович | |||
|---|---|---|---|
 Пам'ятник Захару Донію в селі Підлісне | |||
| Народження |
21 січня 1914 Малинівка | ||
| Смерть |
6 серпня 1941 (27 років) Марганець | ||
| Країна |
 СРСР | ||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||
| Рід військ | війська зв'язку | ||
| Роки служби | 1936–1941 | ||
| Звання |
 Старшина | ||
| Формування | 124-й гаубичний артилерійський полк | ||
| Війни / битви |
Вторгнення СРСР до Польщі (1939) Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна | ||
| Нагороди |
| ||
 Доній Захар Панасович у Вікісховищі | |||
Доній Захар Панасович (нар. 21 січня 1914 — 6 серпня 1941) — радянський військовик часів Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (11.04.1940).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 21 січня 1914 року у селі Малинівка, нині Новоодеської громади Миколаївського району Миколаївської області в селянській родині. Українець[1].
Після закінчення семирічки працював у колгоспі. У 1933 році закінчив Херсонський фінансовий технікум.
До лав РСЧА призваний Сніжнянським РВК Донецької області у 1936 році[2]. Закінчив полкову школу. Брав участь у військовому вторгненні СРСР до Польщі у 1939 році.
Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років. 22 лютого 1940 року командир взводу зв'язку 124-го гаубичного артилерійського полку 7-ї армії Північно-Західного фронту старшина З. П. Доній, діючи спільно з піхотою в бою на південній околиці станції Сомме, під вогнем супротивника встановив зв'язок з командиром батальйону й корегував вогонь дивізіону. 28 лютого 1940 року він по воді встановив зв'язок з командиром 650-го стрілецького полку. 9 березня 1940 року, просуваючись разом з піхотою, вказував цілі для артилерії, чим сприяв захопленню ряду островів. Отримавши поранення, не полишив поля бою.
У 1940 році вступив до Одеського артилерійського училища.
Загинув 6 серпня 1941 року під час нападу фашистів на залізничний ешелон[3]. Похований у місті Марганець Дніпропетровської області.
Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 квітня 1940 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фінською білогвардійщиною та виявлені при цьому відвагу і геройство», старшині Донію Захару Панасовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 340).
Пам'ять[ред. | ред. код]
Ім'ям Захара Донія названо одну з вулиць міста Марганець Дніпропетровської області[4].
Література[ред. | ред. код]
- Бундюков А. Т., Кравченко М. В. «Сыновняя верность Отчизне. Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Николаевской области» — Одесса: Маяк, 1982.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ нагородний лист — представлення до звання Героя Радянського Союзу(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ Анкета на зниклого безвісти З. П. Донія в ОБД «Мемориал»(рос.)
- ↑ Наказ ГУК Радянської Армії від 13.09.1951 № 01153 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Вулиця Захара Донія. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 15 червня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія З. П. Донія на сайті «Az-libr.ru» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Біографія З. П. Донія на сайті «Герои страны» [Архівовано 5 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
| |||||||
