Унітарна держава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Унітарні держави світу

Уніта́рна держа́ва — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Етимологія[ред.ред. код]

Унітарний «єдиний, який становить єдине ціле» — запозичення з французької мови; фр. unitaire «те саме» пов'язане з латинським unitas «єдність, єдине ціле», утвореним від латиського ūnus «один».[1]

Див. також: Унія
  • Централізована унітарна держава характеризується тим, що управління на всіх суб-національних (нижчих загальнодержавного) територіальних рівнях здійснюється адміністрацією, що призначається вищим органом виконавчої влади.
  • Децентралізована унітарна держава характеризується тим, що місцеві органи формуються незалежно від центральних органів влади (обираються населенням і т. п.) та користуються значними повноваженнями у вирішенні місцевих питань.
  • Відносно децентралізована унітарна держава характеризується поєднанням прямого державного управління на місцях із місцевим самоврядуванням: на вищому (область) та середньому (район) субнаціональних територіальних рівнях одночасно функціонують органи виконавчої влади загальної компетенції та органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 2 розділу I Конституції України, Україна є унітарною державою. Це означає, що територія України у межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною, що складові частини цієї території перебувають в нерозривному взаємному зв'язку, відзначаються внутрішньою єдністю і не мають ознак державності, як це властиво складовим частинам, скажімо, федеративної держави.[2]

Список унітарних держав[ред.ред. код]

Європа

Азія

Африка

  1. redirect Шаблон:Прапор CIV|20x13px|Кот-д'Івуар]] Кот-д'Івуар

Південна Америка

Північна Америка

Океанія

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / редкол.: О.С.Мельничук (голов. ред.) [та ін.]. — К.: Наук.думка, 1983 — .— (Словники України). ISBN 978-966-00-0816-8
    Т.6 : У — Я / Уклад. Г.П. Півторак [та ін.]. — 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.(с.:36)
  2. Новик В.П. (завідувач відділом Управління регіональної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України) Поняття адміністративно-територіального устрою в Україні // Теоретичні та прикладні питання державотоворення. Електронне наукове фахове видання. — 2008, Вип. 2

Джерела[ред.ред. код]

1. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных   стран. – М.: Юристь , 1999. – С.

431.

2. Евдокимов В.Б. , Старцев Я. Ю . Местное управление в зарубежных странах : правовые аспекты . – М.: Спарк , 2001. – С. 156.

3. Міщук В.В. Витоки дослідження форми територіального устрою держави: методологічний аспект / В.В.Міщук // Часопис Хмельницького університету управління та права: Університетські наукові записки. – 2010. – № 3/2010. – С. 23-28.

4.Міщук В.В. Види унітарних держав: проблеми класифікації / В.В.Міщук // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 3. – С.48-52.

5.Міщук В.В. Унітаризм як принцип державного устрою / В.В.Міщук // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2010. – № 4/2010. – С. 12-16.

6.Міщук В.В. До питання визначення ознак унітарної держави / В.В.Міщук // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. праць. – № 4. – 2010. – С. 33-39.

7. Міщук В.В. Державний устрій України: перспективи розвитку та удосконалення / В.В.Міщук // Економіка і право: Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – 2010. – Серія 18. – Вип. 11. – С. 62-68.

8. Тимощук О.О. Розширення автономного статусу Каталонії у складі унітарної Іспанії за новим статутом 2006 р. // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського. Юридичні науки. – 2007. – Т. 20(59). – № 1. – С. 203-209.

9. Серьогіна С. Г. Форма правління :  питання конституційно – правової теорії та практики : Монографія . – Х : Право , 2011 . – С. 9

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]