Дубовик Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дубовик Олександр Михайлович
Народження 1 серпня 1931(1931-08-01) (88 років)
Київ, Українська СРР, СРСР
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художник

Дубовик Олександр Михайлович (1 серпня 1931(19310801), Київ) — український живописець, графік і монументаліст, член Національної спілки художників України (1958), Почесний член Національної академії мистецтв України (2009), керівник творчого об’єднання «Погляд»[1] (1987).

Навчання[ред. | ред. код]

О. Дубовик у 1957 році закінчив Київський художній інститут за спеціальністю «Живопис», де навчався у викладачів С. Григор'єва, Г. Титова та М. Хмелька. Потім, з 1962 до 1965 року навчався в аспірантурі творчих майстерень Академії мистецтв СРСР у Києві під керівництвом Сергія Григор'єва.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Протягом 1959-1962 років працював викладачем Київського училища прикладного мистецтва, а у 1967-1969 роках працював художником журналу «Образотворче мистецтво» у Художньому фонді УРСР.

Творчість[ред. | ред. код]

О. Дубовик — представник неофіційного мистецтва радянської доби. Його ранні роботи тяжіли до стилістики суворого стилю 1960-х років. Автор розробив власну образно-пластичну систему живопису, у якій поєднано інтерпретації супрематизму, пізнього кубізму, геометричних абстракцій, традиції вітчизняного іконопису та авангарду 1920-х роки.

Від 1970 року Олександр Михайлович займається стінописом.

Твори[ред. | ред. код]

Твори О. Дубовика створені на межі фігуративного та нефігуративного мистецтва, відображають редуковані враження від реальності.

Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Хмельницькому та Запорізькому художніх музеях, Державній Третьяковській галереї (Москва), Російському музеї в Санкт-Петербурзі, музеї Вюрта (Німеччина), музеї сучасного мистецтва у Тегерані, Українському музеї авангардного мистецтва в Чикаго (США), Zimmerly Art Museum (Нью-Джерзі, США), в колекції Градобанку (Київ), а також у багатьох приватних колекціях світу.

живопис
«Біля блакитного щита» (1964), «Фізики» (1965), «Операція» (1966), «Пікет» (1967), «Ніка», «Чорний квадрат» (обидва — 1980), «Битва», «Інтермецо» (обидва — 1985), «Древо життя», «Рожевий прапор» (обидва — 1987), «Ієрогліф» (1988), «Карнавал» (1989), «Пророк», триптих «Падіння», «Маятник» (усі — 1990), «Vivat, August!» (1991), триптих «День народження» (1993), «Двобій» (1995), «Голгофа» (1996), «Футляр для крил», «Вони вже прийшли» (обидва — 1999), «Одаліска», «Меланхолія», «Нічне споглядання» (усі — 2000), «Розмова із садівником» (2001), «Натюрморт» (2003), «Воїнство» (2004), «Таємна вечеря» (2005), «Діалог» (2007), «Чорний букет» (2008), «Букет» (2010).
цикл «Знаки» (1975—1980);
мозаїки
  • «Світ техніки» (Будинок юного техніка, 1980),
  • «Тріумф знання» (завод «Кристал», 1984; обидві — Київ), а також у Глухові на Сумщині (Будинок зв'язку);
вітражі
  • «Вітер блукань» (1983),
  • «Карнавал» (1988; обидва — у санаторії «Схід», м. Феодосія, АР Крим),
  • «Діалог» (1994),
  • у Ново-Апостольській церкві в Києві (1995).

Виставки[ред. | ред. код]

О. Дубовик — учасник республіканських, всесоюзних та міжнардних художніх виставок (з 1957 року).

Персональні
у Києві (1984, 1988, 1991, 1993, 1995, 2002, 2007), Москві, Мюнхені (обидві — 1989), Белґраді (1990), Кельні (Німеччина), Сент-Етьєні (обидві — 1992), Ніцці (1994–95; обидва — Франція), Клівленді, Нью-Йорку, Вашинґтоні (усі — 1996), Чикаґо (1996, 2003), Далласі (США, 1998), Тегерані (1999), Парижі (1999, 2006), Маґдебурзі (Німеччина), Відні (обидві — 2007)[3].

Родина[ред. | ред. код]

Батько: Дубовик Михайло Тадейович (1900-1941) — український поет[4]. Дружина: Ірина Дубовик.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Святого Юрія Переможця (2011).
  • Кращий художник України в арт-рейтингу Асоціації арт-галерей України (2000).
  • другий призо телевізійного проекту каналу 1+1;
  • приз галереї "Лавра",
  • лауреат Міжнародного АРТ-фестивалю «Український Дім» (Київ 1996–1997)[5].

Література[ред. | ред. код]

Про творчість О. Дубовика знято 9 телефільмів.

  • Александр Дубовик: Каталог. — К., 1988;
  • Скляренко Г. Отдельно стоящая фигура // Искусство. 1993. — № 1;
  • Макаров А. Повернення авангарду (Ескіз до твор. портрета О. Дубовика) // Сучасність. 1993. — № 2;
  • Дубовик Олександр. Живопис, графіка: Каталог. — К., 1995;
  • Український мистець на півдні Франції // ПУ. 1997. — № 2;
  • Скляренко Г. Вихід через квадрат // Світовид. 1998. — № 2;
  • Павельчук І. Мистецькі антиутопії Олександра Дубовика // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2003. — Вип. 10;
  • Шапіро О. Раціоналізм чи інтуїтивізм в живописі Олександра Дубовика: Точки зіткнення // Сучасність. — 2005. — № 5;
  • Олександр Дубовик: Альбом. — К., 2005;
  • Шапіро О. Олександр Дубовик. Ракурси творчості у 1960-ті — 1980-ті роки // ОМ. — 2007. — № 3.
  • Твори Олександра Дубовика
  • Роботи Олександра Дубовика у колекції Гриньових.

Примітки[ред. | ред. код]