Перейти до вмісту

Дударов Олексій Онуфрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дударов Олексій Онуфрійович
біл. Аляксей Ануфрыевіч Дудараў
Дата народження6 червня 1950(1950-06-06)
Місце народженняКлениd, Дубровенський район, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті27 лютого 2023(2023-02-27) (72 роки)
Місце смертіМінськ, Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСхідне кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР→Білорусь
Alma materБілоруська державна академія мистецтв (1976) і Navapolacak State Professional Lyceum of Petrochemistryd (1968) Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіядраматург, письменник, сценарист, прозаїк Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямдраматургія
ЗакладБілоруський республіканський театр юного глядачаd, Mastactvad і Drama Theatre of the Belarusian Armyd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСП СРСР, Білоруська спілка театральних діячівd, Білоруський ПЕН-центр і Спілка білоруських письменників Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу
IMDbID 0240026 Редагувати інформацію у Вікіданих

Олексій Онуфрійович Дударов (біл. Аляксей Ануфрыевіч Дудараў; 6 червня 1950(19500606), село Кляни, Дубровенський район, Вітебська область — 27 лютого 2023)[1] — радянський і білоруський драматург і сценарист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у селянській сім'ї колгоспників. Закінчив Новополоцьке професійно-технічне училище нафтовиків у 1968 році, працював слюсарем на нафтопереробному заводі. Закінчив Білоруський театрально-художній інститут у 1976 році за спеціальністю «Актор драми і кіно». Працював актором, керівником літературного відділу ТЮГа у 1976–1979 роках, член сценарно-редакційної колегії «Телефільм» (Мінськ, 1976-11983 роки). Був членом Спілки письменників СРСР з 1979 року. Є секретарем Спілки театральних діячів Білорусі з 1987 року. Член Білоруського ПЕН-клубу з 1980 року. В 1992–2002 рокаха займав посаду редактора часописа «Мистецтво». З 2003 по 2013 рік є художнім керівником Драматичного театру Білоруськаї армії.

Творчість

[ред. | ред. код]

Дебютував у друці в 1973 році. Писав оповідання, казки для дітей. Відомий як драматург і кінодраматург. Видав збірники оповідань «Святий птах» (1979). За сценаріями Олексія Дударова відзнято короткометражні та художні фільми («Сусіди» (1979), «Купальська ніч» (1982), «Білі Роси» (1984) та інші).

Автор п'єс «Вибір» (поставлена в 1979), «Поріг» (поставлена в 1981), «Вечір» (поставлена в 1983), «Перелом» (1989). П'єси «Останній зліт» (поставлена в 1982) і «Рядові» (поставлена в 1984) присвячено подіям радянсько-німецької війни. Трагедія «Купала» (1994) уособлює трагізм міжусобної боротьби у Великому князівстві Литовському напередодні Кревської унії 1385 року, «Відмова» (1994) — фантасмагоричний погляд на есхатологічну долю краю та народу. «Пісня про зубра» — сценічна варіація за мотивами поеми М. Гусовського. Історичні особи в його творах не пафосно романтизовані, а люди, що підвладні сильним почуттям, часом схильні до помилок, але внутрішньо гідні.

У п'єсі «Палачанка» (1998) Олексій Дударов показує історію шлюбу Рогніди та Володимира у світлі великих почутів, пристрастей. Палачанка проклинає Володимира, і це прокляття, у дусі романтичних творів, переноситься на долю усієї сім'ї. Олексій Дударов вельми активно працює у жанрі історичної драми: п'єси «Князь Вітовт», «Ядвіга», «Чорна панна Несвіжа», «Хрест» та інші. Глядача у творах Олексія Дударова на історичну тематику приваблюють динамічність сюжету, неймовірні інтриги, екзотика та прихований колорит епохи. У творах драматурга зустрічаються незвичайні герої, наділені такими рисами, як вірність ідеалу, восокородність, шляхетність, самопожертва, відданість Батьківщині.

Драматург сирався на певну літературну традицію, коли створював мелодраму «Кім» (2001). У цьому творі підліток шукає засоби, щоб вилікувати відважкої хвороби свою названу сестру, бере участь у різноманітних авантюрах, які викликають найнеймовірніші метаморфози та збіги. У фіналі розчулений глядач отримує очікуваний «хеппі-енд». До жанру «мелодраматичного детективу» належать також п'єса Олексія Дударова «Люті» (2002).

Переклав на білоруську мову «Річарда ІІІ» Вільяма Шекспіра.

Премії та нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами «Знак Пошани» та іншими нагородами. Лауреат премій Ленінського комсомолу Білорусі (1982) за збірник оповідань «Святий птах» і п'єсу «Вибір», Ленінського комсомолу (1984) за твори останніх років, Державною премією СРСР (1985) за спектакль «Рядові», премії Союзної держави у галузі літератури та мистецтва.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Кола»: сценарій короткометражного фільму (1977)
  • «Дэбют»: сценарій короткометражного фільму (1978)
  • «Сусіди»: сценарій художнього фільму (1979)
  • «Выбар»: п'єса (паст. 1979)
  • «Святая птушка»: збірник оповідань(1979)
  • «Буслянё»: сценарій короткометражного фільму (1980)
  • «Як гартавалася сталь»: постановка романа Миколи Островського, 1980
  • «Парог»: п'єса (поставлена в 1981)
  • «Сінявочка»: казка для дітей(1981)
  • «Купальская ноч»: сценарій художнього фільму (1982)
  • «Апошні ўзлёт»: п'єса (поставлена в 1982)
  • «Вечар»: п'єса (поставлена в 1983)
  • «Білі Роси»: сценарій художнього фільму (1984)
  • «Радавыя»: п'єса (поставлена в 1984)
  • «Осінні сни»: сценарій художнього фільму (1986)
  • «Майстар і Маргарыта»: постановка романа Михайла Булгакава (поставлений в 1987)
  • «Дыялог»: збірник п'єс (1987)
  • «Злом»: п'єса (поставлена в 1988)
  • «Вежа»: п'єса, разом з Володимиром Некляєвим (поставлена в 1990)
  • «Купала»: трагедыя (1994) — зображує трагізм мідосібної війни Великому Князівстві Литовському напередодні Кревської унії 1385
  • «Адцуранне» (1994) — фантасмагоричний погляд на есхатологічну загадку краю і народа
  • «Песня пра зубра» (1994) — за мотивами поеми Миколи Гусовського
  • «Палачанка» (1998)
  • «Чорная панна Нясвіжа» (1999)
  • «Прынц Мамабук»: камедыя (1999)
  • «Крыж»: зборнік п'ес (2000)
  • «Дніпровський рубіж»: сценарій художнього фільму (2009)
  • «Брестська фортеця»: сценарій художнього фільму (у співавторстві) (2010)
  • «Білі Роси. Повернення»: сценарій художнього фільму (2014)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Умер белорусский драматург, автор пьес «Вечер» и «Рядовые» Алексей Дударев. TUT.BY. 28 лютого 2023. Архів оригіналу за 27 лютого 2024. Процитовано 28 лютого 2023. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка) (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Аляксей Дудараў // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. Мн.: БелЭн, 1992—1995.
  • Астроўская, Т. Драматургічныя дамінанты ў апавяданнях Аляксея Дударава / Т. Астроўская // Роднае слова. — 2008. — № 6. — С. 30-32.
  • Дудараў Аляксей // Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X
  • Дудараў Аляксей // Беларускія пісьменнікі: біябібліяграфічны слоўнік: у 6 т. / рэдкал.: І. Э. Багдановіч (і інш.). — Мн., 1993. — Т. 2. — С. 396—399.
  • Дудараў Аляксей Ануфрыевіч // Беларуская энцыклапедыя: у 18 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў [і інш.]. — Мн., 1998. — Т. 6. — С. 253.
  • Дудараў Аляксей Ануфрыевіч // Памяць: Дубровенскі раён: гісторыка-дакументальныя хронікі гарадоў і раёнаў Беларусі: у 2 кн. / рэдкал.: А. Я. * * * * * Гаўруцікаў (і інш.); мастак Э. Э. Жакевіч. — Мн., 1997. — Кн. 1. — С. 513—514.
  • Дудараў Аляксей Ануфрыевіч // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: у 6 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў (і інш.). — Мн., 1996. — Т. 3. — С. 311—312.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дударов_Олексій_Онуфрійович