Душин Ігор Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Душин Ігор Леонідович
Народився 7 липня 1961(1961-07-07) (57 років)
Харків, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Ігор Леонідович Душин (нар. 7 липня 1961(19610707), м. Харків) — український політик.

Освіта[ред. | ред. код]

Освіта вища, у 1983 р. закінчив Харківський державний університет, радіофізичний факультет, інженер-радіофізик. Додаткову фахову освіту отримував в Харківському юридичному інституті, на економічному факультеті Харківського держуніверситету та в Харківському інституті інженерів міського господарства. Стажувався в США та Німеччині з питань міського управління.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

19831985 — інженер відділення астрономії Інституту радіофізики та електроніки АНУ.

19851986 — інструктор Ленінського РК ЛКСМУ м. Харкова.

19861987 — інструктор Харківського МК ЛКСМУ.

19871989 — заступник директора Харківського центру науково-технічної творчості молоді «Практика».

19891991 — голова Спілки науково-технічних і виробничих кооперативів.

19911993 — директор комплексної науково-технічної бази «Гелій» Харківського центру Українського відділення Всесвітньої лабораторії.

Березень — червень 1993 — президент Фонду відродження та розвитку м. Харкова.

Червень — вересень 1993 — президент ТОВ "Інноваційно-консультативне товариство «Душин і Ко».

Вересень — грудень 1993 — голова правління АТ «Українські інформаційні системи».

Грудень 19931994 — президент Фонду відродження та розвитку м. Харкова.

У 19941998 роках працював керівником секретаріату радника Президента України з питань регіональної політики, головним консультантом групи забезпечення діяльності помічників, радників, наукових консультантів, консультантів і референтів Адміністрації Президента України.

19981999 — науковий консультант Благодійного фонду «Співдружність».

19992000 — директор Центру ділового співробітництва при Фонді сприяння місцевому самоврядуванню України, м. Київ.

З 2000 — директор з питань розвитку ТОВ «Українські комунікації».

Політична активність[ред. | ред. код]

Був членом партії Міжрегіональний блок реформ, входив до контрольно-ревізійної комісії партії. Пізніше вступив до Ліберально-демократичної партії України, з 2000 до 2012 року був її головою.[1]

У квітні 2002 року був кандидатом в народні депутати України від блоку «Команда озимого покоління».

Балотувався на виборах президента 2004 року. Висунутий Ліберально-демократичною партією України. У першому турі набрав 0,03 % голосів виборців.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]