Кінах Анатолій Кирилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Кирилович Кінах
Анатолій Кирилович Кінах
8-й Прем'єр-міністр України
29 травня 2001 — 21 листопада 2002
Президент Леонід Данилович Кучма
Попередник Ющенко Віктор Андрійович
Наступник Янукович Віктор Федорович
5-й Секретар РНБО України
27 вересня 2005 — 16 травня 2006
Президент Ющенко Віктор Андрійович
Попередник Порошенко Петро Олексійович
Наступник Горбулін Володимир Павлович (в. о.)
18-й міністр економіки України
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Президент Ющенко Віктор Андрійович
Попередник Макуха Володимир Олексійович
Наступник Данилишин Богдан Михайлович
Народився 4 серпня 1954(1954-08-04) (67 років)
Братушани, Єдинецький район, Молдавська РСР, СРСР
Відомий як політик
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Освіта Санкт-Петербурзький державний морський технічний університетd
Політична партія НДП, ПППУ, Партія регіонів
У шлюбі з Марина Володимирівна (1960)
Діти Дочки: Наталя (1980), Зоя (1984), Софія (2000).
Професія інженер-суднобудівник
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Підпис Автограф Кинаха Анатолия 2002.jpg
kinakh.com.ua
Україна Народний депутат України
1-го скликання
КПРС 15 травня 1990 18 червня 1992[1]
3-го скликання
НДП 12 травня 1998 4 жовтня 2001
5-го скликання
ПППУ 25 травня 2006 5 квітня 2007[2]
6-го скликання
Партія Регіонів 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія Регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Анато́лій Кири́лович Кі́нах (нар. 4 серпня 1954, Братушани, Молдавська РСР) — український політик і державний діяч, прем'єр-міністр України з 29 травня 2001 по 21 листопада 2002, міністр економіки України (з 21 березня 2007 по 18 грудня 2007).

Голова Партії промисловців і підприємців України, президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова ради МКПП.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Ленінградський кораблебудівний інститут[ru] 1978 року за спеціальністю інженер-суднобудівник.

1978—1981 — докмайстер 7-го військового заводу, Таллінн.

1981—1992 — майстер, заступник начальника, начальник виробничо-диспетчерського відділу заводу «Океан», Миколаїв.

1990—1992 — народний депутат України 12(1) скликання від Корабельного виборчого округу № 284 Миколаївської області. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством (червень 1990 — червень 1992). Входив до Народної Ради. На час виборів: Суднобудівний завод «Океан», начальник виробничо-диспетчерського відділу, член КПРС. 1-й тур: на вибори прийшло 76,0 % виборців, за 31,2 %. 2-й тур: на вибори прийшло 66,0 % виборців, за 59,9 %. 4 суперники (основний — В. К. Новожилов, народився 1949 року, Миколаївський МК КПУ, 1-й секретар, 1-й тур — 27,2 %, 2 тур — 33,4 %).

1992—1994 — представник Президента України в Миколаївській області[3][4].

1994—1995 — голова Миколаївської обласної ради депутатів.

1995—1996 — віце-прем'єр-міністр України з питань промислової політики[5][6].

Із 1996 року — президент Української спілки промисловців і підприємців.

Член Політради (1996—2000) і політвиконкому Народно-демократичної партії (1997—2000), заступник голови НДП з питань економічної політики (1998—2000).

З березня 1998 — Народний депутат України 3-го скликання від виборчого округу № 128 Миколаївської області. На вибори прийшло 61,7 % виборців, за 31,6 %, 20 суперників. Член фракції НДП (з травня 1998 року; з травня 1999 року — уповноважений представник). Голова Комітету з питань промислової політики (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань промислової політики і підприємництва (лютий — квітень 2000), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з квітня 2000)[7]. Склав депутатські повноваження 4 жовтня 2001[8].

1999 — перший віце-прем'єр-міністр України[9][10].

Від 2000 року — голова Партії промисловців і підприємців України.

У 2001—2002 роках — Прем'єр-міністр України[11].

2002 року обраний народним депутатом України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!», № 2 у списку. На час виборів: Прем'єр-міністр України, член ПППУ. Зняв кандидатуру[12].

2004 — кандидат на пост президента України. У першому турі посів 6 місце. У другому турі підтримав Віктора Ющенка. Один із лідерів Помаранчевої революції.

4 лютого 2005 року призначений на пост першого віце-прем'єр-міністра України[13].

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по квітень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 2 у списку. На час виборів: Секретар Ради національної безпеки і оборони України, член ПППУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

У 2007 році потрапив у центр скандалу, який став причиною початку в Україні парламентської кризи. Причиною став перехід депутатів із фракції «Наша Україна» в Партію регіонів. Серед так званих тушок був і Анатолій Кінах. Після цього 21 березня 2007 року Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді Януковича[14]. Подальша парламентська криза стала причиною розпуску Віктором Ющенком Верховної Ради України[15].

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 по грудень 2012 від Партії регіонів, № 53 в списку. На час виборів: Міністр економіки України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007), голова підкомітету з питань оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва (з лютого 2008).

10 жовтня 2008 року вступив до Партії регіонів[16][17]

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 від Партії регіонів, № 59 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Перший заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2012).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[18]

16 січня 2014 року голосував за закони, які суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо суперечать зобов'язанням і обов'язкам України як члена ООН, Ради Європи та ОБСЄ.[19]

На парламентських виборах в Україні 2014 року балотується за одномандатним округом № 127 (Миколаївська область) як самовисуванець.

Співпрацює з журналом «Інтелектуальна власність»[20].

Статки[ред. | ред. код]

Станом на березень 2015, власник 90 % ТРЦ «Подоляни» (Тернопіль).[21]

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина: Марина Володимирівна (1960) — журналістка.
    • Дочки: Наталія Ковалко, Зоя (1984), Софія (2000). Дві старші - від іншого шлюбу дружини). [22] Старша Наталія Ковалко (Чаусова) (1980 р.н.) - юристка, кандидатка юридичних наук. Середня дочка Зоя Кінах-Кузьменко (Чаусова) (1984 р.н.) - лінгвістка, вивчає мови. Молодша Софійка (2000 р.н..) - школярка. Дві онучки Маша і Женя і внуки Михайло 2012 р.н.[23] і Веніамін.

Звання[ред. | ред. код]

Державні нагороди[ред. | ред. код]


Почесний професор Чорноморського державного університету імені Петра Могили.[29]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 18 червня 1992 року № 2475-XII «Про дострокове припинення повноважень народних депутатів України, призначених Представниками Президента України»
  2. Постанова Верховної Ради України від 5 квітня 2007 року № 870-V «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Кінаха А.К.»
  3. Указ Президента України від 23 березня 1992 року № 179/92 «Про призначення Представника Президента України у Миколаївській області»
  4. Указ Президента України від 1 лютого 1995 року № 99/95 «Про увільнення з посади Представника Президента України в Миколаївській області»
  5. Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 512/95 «Про призначення А. Кінаха віце-Прем'єр-міністром України з питань промислової політики»
  6. Указ Президента України від 21 вересня 1996 року № 863/96 «Про звільнення А. Кінаха з посади віце-Прем'єр-міністра України»
  7. Постанова Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року № 1676-III «Про зміни в складі комітетів Верховної Ради України»
  8. Постанова Верховної Ради України від 4 жовтня 2001 року № 2727-III «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Кінаха А.К.»
  9. Указ Президента України від 2 серпня 1999 року № 933/99 «Про призначення А. Кінаха Першим віце-прем'єр-міністром України»
  10. Указ Президента України від 31 грудня 1999 року № 1662/99 «Про звільнення А. Кінаха з посади Першого віце-прем'єр-міністра України»
  11. Указ Президента України від 29 травня 2001 року № 347/2001 «Про призначення А. Кінаха Прем'єр-міністром України»
  12. Постанова Центральної виборчої комісії від 8 травня 2002 року № 917 «Про заяву Кінаха А.К., обраного народним депутатом України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі»
  13. Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 145/2005 «Про призначення А. Кінаха Першим віце-прем'єр-міністром України»
  14. Постанова Верховної Ради України від 21 березня 2007 року № 794-V «Про призначення Кінаха А.К. на посаду Міністра економіки України»
  15. http://www.facenews.ua/file/2011/47761/
  16. Портал «Велика політика»[недоступне посилання з липня 2019]
  17. «Пискун и Кинах решили заткнуть собой брешь в рядах ПР, пробитую Чорновилом и Богатыревой» «ОБКОМ» 10 Жовтня 2008 (рос.)
  18. [ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»]
  19. Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому. Архів оригіналу за 20 січень 2014. Процитовано 20 січень 2014. 
  20. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 жовтень 2013. Процитовано 24 вересень 2013. 
  21. Василь Чубак хоче стати головою Тернопільської ОДА?. Архів оригіналу за 20 березень 2015. Процитовано 9 грудень 2015. 
  22. Первый вице-премьер Анатолий Кинах. Неофициальная биография. Украинская правда (ru). Процитовано 2021-09-14. 
  23. Анатолий Кинах: «Наконец-то у меня появился партнер для рыбалки!» - Газета «ФАКТЫ и комментарии
  24. Указ Президента України від 14 квітня 1994 року № 162/94 «Про присвоєння рангів державних службовців»
  25. Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  26. Указ Президента України від 4 серпня 2004 року № 866/2004 «Про нагородження А. Кінаха орденом князя Ярослава Мудрого»
  27. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
  28. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  29. Вітальне слово патрона ЧДУ імені Петра Могили. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Л. В. Губерський. Кінах Анатолій Кирилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.330 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: 8-й Прем'єр-міністр України
29 травня 2001 — 21 листопада 2002
Наступник:
Ющенко Віктор Андрійович
Янукович Віктор Федорович
Попередник: 5-й Секретар Ради національної безпеки і оборони України
27 вересня 2005 — 16 травня 2006
Наступник:
Порошенко Петро Олексійович
Горбулін Володимир Павлович (в. о.)
Попередник: 18-й міністр економіки України
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Наступник:
Макуха Володимир Олексійович
4 серпня 2006 — 21 березня 2007
Данилишин Богдан Михайлович
18 грудня 2007