Кінах Анатолій Кирилович

Анатолій Кирилович Кінах
Анатолій Кінах на прес-конференції, 2012
8-й Прем'єр-міністр України
Час на посаді:
29 травня 2001 — 21 листопада 2002
Президент	Леонід Данилович Кучма
Попередник	Ющенко Віктор Андрійович
Наступник	Янукович Віктор Федорович
5-й Секретар РНБО України
Час на посаді:
27 вересня 2005 — 16 травня 2006
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Порошенко Петро Олексійович
Наступник	Горбулін Володимир Павлович (в.о.)
18-й міністр економіки України
Час на посаді:
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Макуха Володимир Олексійович
Наступник	Данилишин Богдан Михайлович
Народився	4 серпня 1954(1954-08-04) (63 роки) Братушани, Молдовська РСР
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Політична партія	НДП, ПППУ, Партія регіонів
Дружина	Марина Володимирівна (1960)
Діти	Дочки: Наталя (1980), Зоя (1984), Софія (2000).
Професія	інженер-суднобудівник
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
1-го скликання
КПРС	15 травня 1990	—	18 червня 1992
3-го скликання
НДП	12 травня 1998	—	4 жовтня 2001
5-го скликання
ПППУ	25 травня 2006	—	5 квітня 2007
6-го скликання
Партія Регіонів	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
Партія Регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Анато́лій Кири́лович Кі́нах (* 4 серпня 1954, Братушани, Молдовська РСР) — український політик і державний діяч, прем'єр-міністр України з 29 травня 2001 по 21 листопада 2002, міністр економіки України (з 21 березня 2007 по 18 грудня 2007).

Голова Партії промисловців і підприємців України, президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова ради МКПП.

Життєпис

Закінчив Ленінградський кораблебудівний інститут 1978 року за спеціальністю інженер-суднобудівник.

1978—1981 — докмайстер 7-го військового заводу, Таллінн.

1981—1992 — майстер, заступник начальника, начальник виробничо-диспетчерського відділу заводу «Океан», Миколаїв.

1990—1992 — народний депутат України 12(1) скликання від Корабельного виборчого округу № 284 Миколаївської області. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством (червень 1990-червень 1992). Входив до Народної Ради. На час виборів: Суднобудівний завод «Океан», начальник виробничо-диспетчерського відділу, член КПРС. 1-й тур: на вибори прийшло 76,0 % виборців, за 31,2 %. 2-й тур: на вибори прийшло 66,0 % виборців, за 59,9 %. 4 суперники (основний — В. К. Новожилов, народився 1949 року, Миколаївський МК КПУ, 1-й секретар, 1-й тур — 27,2 %, 2 тур — 33,4 %).

1992—1994 — представник Президента України в Миколаївській області.

1994—1995 — голова Миколаївської обласної ради депутатів.

1995—1996 — віце-прем'єр-міністр України з питань промислової політики.

Із 1996 року — президент Української спілки промисловців і підприємців.

Член Політради (1996—2000) і політвиконкому Народно-демократичної партії (1997—2000), заступник голови НДП з питань економічної політики (1998—2000).

З березня 1998 — Народний депутат України 3-го скликання від виборчого округу № 128 Миколаївської області. На вибори прийшло 61,7 % виборців, за 31,6 %, 20 суперників. Член фракції НДП (з травня 1998 року; з травня 1999 року — уповноважений представник). Голова Комітету з питань промислової політики (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань промислової політики і підприємництва (лютий — квітень 2000), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з квітня 2000). Склав депутатські повноваження 4 жовтня 2001.

1999 — перший віце-прем'єр-міністр України.

Від 2000 року — голова Партії промисловців і підприємців України.

У 2001—2002 роках — Прем'єр-міністр України.

2002 року обраний народним депутатом України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!», № 2 у списку. На час виборів: Прем'єр-міністр України, член ПППУ. Зняв кандидатуру.

2004 — кандидат на пост президента України. У першому турі посів 6 місце. У другому турі підтримав Віктора Ющенка. Один із лідерів Помаранчевої революції.

4 лютого 2005 року призначений на пост першого віце-прем'єр-міністра України.

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-04.2007 від Блоку «Наша Україна», № 2 у списку. На час виборів: Секретар Ради національної безпеки і оборони України, член ПППУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

У 2007 році потрапив у центр скандалу, який став причиною початку в Україні парламентської кризи. }] причиною став перехід депутатів із фракції «Наша Україна» в Партію регіонів. Серед так званих тушок був і Анатолій Кінах. Після цього 21 березня 2007 року Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді Януковича. Подальша парламентська криза стала причиною розпуску Віктором Ющенком Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 53 в списку. На час виборів: Міністр економіки України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2007), голова підкомітету з питань оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва (з 02.2008).

10 жовтня 2008 року вступив до Партії регіонів

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012 від Партії регіонів, № 59 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 12.2012). Перший заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2012).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.

16 січня 2014 року голосував за закони, які суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо суперечать зобов'язанням і обов'язкам України як члена ООН, Ради Європи та ОБСЄ.

На парламентських виборах в Україні 2014 року балотується за одномандатним округом № 127 (Миколаївська область) як самовисуванець.

Співпрацює з журналом «Інтелектуальна власність».

Статки

Станом на березень 2015, власник 90 % ТРЦ «Подоляни» (Тернопіль).

Родина

• Дружина: Марина Володимирівна (1960) — журналіст, прес-секретар УСПП.
• Дочки: Наталя (1980), Зоя (1984), Софія (2000).

Звання

• Військове звання — полковник.
• Державний службовець 1-го рангу (1994).

Державні нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (18 січня 2007), V ст. (4 серпня 2004)
• Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2011)
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).

Див. також

• Вибори Президента України 2004

Джерела та література

• В. В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 326. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• С. М. Горбань. Кінах Анатолій Кирилович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.

Література

• Л. В. Губерський. Кінах Анатолій Кирилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.330 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

• Сайт Анатолія Кінаха
• Відкрита Україна
• Досьє на Анатолія Кінаха
• «Дзеркало тижня», № 4 (532), 5 лютого 2005
• «Дзеркало тижня», № 8 (536), 5 березня 2005
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»