Кінах Анатолій Кирилович

Народний депутат України
	1-го скликання
	3-го скликання
	5-го скликання
	6-го скликання
	7-го скликання

Анатолій Кирилович Кінах
8-й Прем'єр-міністр України
	29 травня 2001 — 21 листопада 2002
Президент	Леонід Данилович Кучма
Попередник	Ющенко Віктор Андрійович
Наступник	Янукович Віктор Федорович
5-й Секретар РНБО України
	27 вересня 2005 — 16 травня 2006
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Порошенко Петро Олексійович
Наступник	Горбулін Володимир Павлович (в.о.)
18-й міністр економіки України
	21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Макуха Володимир Олексійович
Наступник	Данилишин Богдан Михайлович
Народився	4 серпня 1954 (66 років); Братушани, Єдинецький район, Молдавська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Освіта	Санкт-Петербурзький державний морський технічний університетd
Політична партія	НДП, ПППУ, Партія регіонів
У шлюбі з	Марина Володимирівна (1960)
Діти	Дочки: Наталя (1980), Зоя (1984), Софія (2000).
Професія	інженер-суднобудівник
Підпис
	kinakh.com.ua
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Кінах.

Анато́лій Кири́лович Кі́нах (нар. 4 серпня 1954, Братушани, Молдавська РСР) — український політик і державний діяч, прем'єр-міністр України з 29 травня 2001 по 21 листопада 2002, міністр економіки України (з 21 березня 2007 по 18 грудня 2007).

Голова Партії промисловців і підприємців України, президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова ради МКПП.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Ленінградський кораблебудівний інститут^[ru] 1978 року за спеціальністю інженер-суднобудівник.

1978—1981 — докмайстер 7-го військового заводу, Таллінн.

1981—1992 — майстер, заступник начальника, начальник виробничо-диспетчерського відділу заводу «Океан», Миколаїв.

1990—1992 — народний депутат України 12(1) скликання від Корабельного виборчого округу № 284 Миколаївської області. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством (червень 1990-червень 1992). Входив до Народної Ради. На час виборів: Суднобудівний завод «Океан», начальник виробничо-диспетчерського відділу, член КПРС. 1-й тур: на вибори прийшло 76,0 % виборців, за 31,2 %. 2-й тур: на вибори прийшло 66,0 % виборців, за 59,9 %. 4 суперники (основний — В. К. Новожилов, народився 1949 року, Миколаївський МК КПУ, 1-й секретар, 1-й тур — 27,2 %, 2 тур — 33,4 %).

1992—1994 — представник Президента України в Миколаївській області.

1994—1995 — голова Миколаївської обласної ради депутатів.

1995—1996 — віце-прем'єр-міністр України з питань промислової політики.

Із 1996 року — президент Української спілки промисловців і підприємців.

Член Політради (1996—2000) і політвиконкому Народно-демократичної партії (1997—2000), заступник голови НДП з питань економічної політики (1998—2000).

З березня 1998 — Народний депутат України 3-го скликання від виборчого округу № 128 Миколаївської області. На вибори прийшло 61,7 % виборців, за 31,6 %, 20 суперників. Член фракції НДП (з травня 1998 року; з травня 1999 року — уповноважений представник). Голова Комітету з питань промислової політики (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань промислової політики і підприємництва (лютий — квітень 2000), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з квітня 2000). Склав депутатські повноваження 4 жовтня 2001.

1999 — перший віце-прем'єр-міністр України.

Від 2000 року — голова Партії промисловців і підприємців України.

У 2001—2002 роках — Прем'єр-міністр України.

2002 року обраний народним депутатом України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!», № 2 у списку. На час виборів: Прем'єр-міністр України, член ПППУ. Зняв кандидатуру.

2004 — кандидат на пост президента України. У першому турі посів 6 місце. У другому турі підтримав Віктора Ющенка. Один із лідерів Помаранчевої революції.

4 лютого 2005 року призначений на пост першого віце-прем'єр-міністра України.

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-04.2007 від Блоку «Наша Україна», № 2 у списку. На час виборів: Секретар Ради національної безпеки і оборони України, член ПППУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

У 2007 році потрапив у центр скандалу, який став причиною початку в Україні парламентської кризи. }] причиною став перехід депутатів із фракції «Наша Україна» в Партію регіонів. Серед так званих тушок був і Анатолій Кінах. Після цього 21 березня 2007 року Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді Януковича. Подальша парламентська криза стала причиною розпуску Віктором Ющенком Верховної Ради України^[1].

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 53 в списку. На час виборів: Міністр економіки України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з 11.2007). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2007), голова підкомітету з питань оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва (з 02.2008).

10 жовтня 2008 року вступив до Партії регіонів^[2]^[3]

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012 від Партії регіонів, № 59 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з 12.2012). Перший заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2012).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.^[4]

16 січня 2014 року голосував за закони, які суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо суперечать зобов'язанням і обов'язкам України як члена ООН, Ради Європи та ОБСЄ.^[5]

На парламентських виборах в Україні 2014 року балотується за одномандатним округом № 127 (Миколаївська область) як самовисуванець.

Співпрацює з журналом «Інтелектуальна власність»^[6].

Статки[ред. | ред. код]

Станом на березень 2015, власник 90 % ТРЦ «Подоляни» (Тернопіль).^[7]

Родина[ред. | ред. код]

Дружина: Марина Володимирівна (1960) — журналіст, прес-секретар УСПП.
Дочки: Наталія Ковалко, Зоя (1984), Софія (2000).

Звання[ред. | ред. код]

Військове звання — полковник.
Державний службовець 1-го рангу (1994).

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (18 січня 2007)^[8], V ст. (4 серпня 2004)^[9]
Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2011)^[10]
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).^[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Вибори Президента України 2004

Примітки[ред. | ред. код]

↑ http://www.facenews.ua/file/2011/47761/
↑ Портал «Велика політика»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ «Пискун и Кинах решили заткнуть собой брешь в рядах ПР, пробитую Чорновилом и Богатыревой» «ОБКОМ» 10 Жовтня 2008 (рос.)
↑ [ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»]
↑ Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому. Архів оригіналу за 20 січень 2014. Процитовано 20 січень 2014.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 жовтень 2013. Процитовано 24 вересень 2013.
↑ Василь Чубак хоче стати головою Тернопільської ОДА?. Архів оригіналу за 20 березень 2015. Процитовано 9 грудень 2015.
↑ Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України № 866/2004 від 4 серпня 2004 року «Про нагородження А. Кінаха орденом князя Ярослава Мудрого»
↑ Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

Джерела та література[ред. | ред. код]

В. В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 326. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
С. М. Горбань. Кінах Анатолій Кирилович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2019. — ISBN 944-02-3354-X.

Література[ред. | ред. код]

Л. В. Губерський. Кінах Анатолій Кирилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.330 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання[ред. | ред. код]

Кінах Анатолій Кирилович у сестринських Вікіпроектах
	Цитати у Вікіцитатах^?
	Кінах Анатолій Кирилович у Вікісховищі^?

Попередник:	8-й Прем'єр-міністр України 29 травня 2001 - 21 листопада 2002	Наступник:
Ющенко Віктор Андрійович		Янукович Віктор Федорович

Попередник:	5-й Секретар Ради національної безпеки і оборони України 27 вересня 2005 — 16 травня 2006	Наступник:
Порошенко Петро Олексійович		Горбулін Володимир Павлович (в.о.)

Попередник:	18-й міністр економіки України 21 березня 2007 — 18 грудня 2007	Наступник:
Макуха Володимир Олексійович 4 серпня 2006 — 21 березня 2007		Данилишин Богдан Михайлович 18 грудня 2007

[1] ttp://www.facenews.ua/file/2011/47761/

[2] Портал «Велика політика»^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[3] «Пискун и Кинах решили заткнуть собой брешь в рядах ПР, пробитую Чорновилом и Богатыревой» «ОБКОМ» 10 Жовтня 2008 (рос.)

[4] [ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»]

[5] Результати поіменного голосування за проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян (№ 3879) — за основу і в цілому. Архів оригіналу за 20 січень 2014. Процитовано 20 січень 2014.

[6] Архівована копія. Архів оригіналу за 1 жовтень 2013. Процитовано 24 вересень 2013.

[7] Василь Чубак хоче стати головою Тернопільської ОДА?. Архів оригіналу за 20 березень 2015. Процитовано 9 грудень 2015.

[8] Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»

[9] Указ Президента України № 866/2004 від 4 серпня 2004 року «Про нагородження А. Кінаха орденом князя Ярослава Мудрого»

[10] Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»

[11] Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]