Нечипорук Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нечипорук Володимир Павлович
Народився 18 січня 1949(1949-01-18) (69 років)
Красилівський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь Кандидат юридичних наук
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія Соціал-демократична партія України (об'єднана)
Нагороди
медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку»
Заслужений юрист України Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Володимир Павлович Нечипорук — український політик. Полковник міліції, кандидат юридичних наук; голова Партії «Народна влада» (20042009).

Н. 18 січня 1949(19490118) (с. Лагодинці, Красилівський район, Хмельницька область); українець; дружина Алла Анатоліївна (1964) — філософ (соціолог), головний консультант Комітету Верховної Ради України; син Олег (1977) — юрист; дочка Оксана (1984) — студентка.

Освіта: Львівський автошляховий технікум, технік-механік; Київський університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет (1982), юрист-правознавець; Академія МВС СРСР (1992; програма підготовки керівних кадрів МВС союзних республік); кандидатська дисертація «Кримінальна відповідальність за порушення політичних прав громадян» (2001).

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до квітня 2006, виборчій округ № 194, Хмельницька область, самовисування. «За» 13,90%, 12 суперників. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член фракції СДПУ(О) (травень 2002 — листопад 2003), уповноважений представник фракції (з червня 2002), член групи «Народовладдя» (листопад 2003 — травень 2004), член групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (травень — вересень 2004), член фракції партії «Єдина Україна» (вереень 2004 — вересень 2005), позафракційний (вересень — грудень 2005), член фракції ПППУ (з грудня 2005). Голова підкомітету з питань парламентського контролю за діяльністю правоохоронних органів Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з червня 2002).

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002, виборчій округ № 194, Хмельницька область. На час виборів: генеральний директор ТОВ «Октан-Моторс ЛТД». Член фракції НДП (травень — червень 1998), фракції «Громада» (червень 1998 лютий 1999), позафракційний (лютий 1999, січень — лютий2001), член групи «Відродження регіонів» (лютий — березень 1999, квітень 1999 — січень 2001), фракції «Батьківщина» (березень — квітень 1999, з лютого 2001). Голова підкомітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (липень 1998 — лютий 2000), перший заступник голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з лютого 2000).

  • 19671968 — водій Старокостянтинівської автобази Хмельницької області.
  • 19681970 — служба в армії.
  • 19701972 — водій-наставник Красилівського машинобудівного заводу; інструктор Красилівського автомотоклубу.
  • 19721975 — водій-наставник Красилівського машинобудівного заводу; інженер Красилівського АТП 22036.
  • 19751993 — служба в органах внутрішніх справ України.
  • 19911993 — начальник Управління соціального захисту працівників правоохоронних органів при Кабінеті Міністрів України.
  • 19941998 — старший консультант Секретаріату Верховної Ради України; генеральний директор ТОВ «Октан-Моторс», м. Київ.
  • 2010– до цього часу  — керівник підрозділу безпеки CityCommerceBank, м. Київ.

Кандидат у Президенти України на виборах 2004 р. У 1-му турі 6171 голос (0.02%), 24-е місце серед 24 претендентів.

Заслужений юрист України (серпень 2002). Медалі: «За відмінну службу з охорони громадського порядку», «Пам'ять 1500-річчя Києва». Почесний знак ДТСААФ СРСР. Подяка Президента України (листопад 1999). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (січень 2004). Звання «Відмінний прикордонник» I ст., іменна зброя. Ордени Св. рівноапостольного князя Володимира Великого III, II, I ст., орден Св. архістратига Михаїла, орден Христа Спасителя (УПЦ КП). Орден «Різдво Христове» I ст. (2000, УПЦ), орден Петра Великого II, I ст. Орден «Козацька слава» III, II, I ст.

Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії.

Автор законопроектів: «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією», «Про посилення відповідальності за незаконне заволодіння транспортними засобами» та ін., співавтор Кримінального кодексу України, проектів Кримінально-процесуального і Адміністративного кодексів України.

Володіє німецькою мовою.

Захоплення: будівництво, архітектура.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]