Омельченко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Олександрович Омельченко
Олександр Олександрович Омельченко

Час на посаді:
8 серпня 1996 — 20 квітня 2006
Попередник Леонід Косаківський
Наступник Леонід Черновецький

Час на посаді:
30 травня 1999 — 14 квітня 2006
Попередник Леонід Косаківський
Наступник Леонід Черновецький

Народився 9 серпня 1938(1938-08-09) (78 років)
с. Зозів, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Дружина Людмила Леонтіївна (1945)
Діти Ярослав (1966) та Олександр (1968)
Звання UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Данила Галицького
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Державна премія України в галузі архітектури
Підпис Oleksandr Omelchenko Signature 2004.png

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
6-го скликання
Фракція Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (до 04.10.2011) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
Церемонія закладення наріжного камню на місці відбудови Стрітенської церкви. У центрі (справа наліво): Київський міський голова Олександр Омельченко, Патріарх Філарет, архітектор Янош Віг, о. Сергій Ткачук

Оме́льченко Олекса́ндр Олекса́ндрович (9 серпня 1938(19380809), с. Зозів, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — український державний і політичний діяч, підприємець. Голова КМДА (8 серпня 1996 — 20 квітня 2006). Голова Київської міської ради (квітень 1998 — 14 квітня 2006). Київський міський голова (30 травня 1999 — 14 квітня 2006). Народний депутат України (23 листопада 2007 — 12 грудня 2012). Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2004), кандидат технічних наук, полковник МВС України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 9 серпня 1938 року с. Зозів Липовецького району Вінницької області.

Із початком війни його батько столиці пішов на фронт, а мати забрала трьох дітей — Катерину, Мілу і Шурика (так називали Олександра Омельченка в дитинстві), — і повернулася до себе на батьківщину у село Соловіївку. Згодом сім´я переїхала до Карабачина, що в Брусилівському районі на Житомирщині.

У 1956 році закінчив Брусилівську середню школу зі срібною медаллю. А потім продовжив навчання у Київському будівельному технікумі.

По закінченні Київського будівельного технікуму здобував вищу освіту у Київському інженерно-будівельному інституті та інституті народного господарства. 10 місяців відслужив у Збройних силах. Затим працював на підприємствах «Головкиївміськбуду». Пройшов шлях від робітника до директора заводу залізобетонних виробів, головного інженера домобудівного комбінату, а згодом — першого заступника начальника «Головкиївміськбуду».

З 1987 по 1989 рік перебував у Республіці Афганістан. Після — працював у системі Держбуду, був заступником голови виконкому Київської міської ради народних депутатів, обіймав посаду генерального директора ДКП «Київреконструкція».

У 1994—1996 роках — заступник голови, перший заступник голови Київської міськдержадміністрації.

З серпня 1996 по 20 квітня 2006 року — голова Київської міської державної адміністрації.

У травні 1999 році 76 % киян проголосувало за Олександра Омельченка як за міського голову Києва, у 2002 році — 73 % виборців висловили йому свою підтримку.

У травні 2001 року, після відставки уряду Віктора Ющенка, подейкували, що саме пан Омельченко може очолити український уряд, однак сам він достатньо скептично ставився до цієї інформації.

У липні 2004 року з'їзд Української партії «Єдність» висунув Олександра Омельченка кандидатом на президента України. Декларацію про його підтримку підписали 129 громадських організацій з усіх регіонів держави. У першому турі виборів Олександр Омельченко отримав 0,48 % виборців. При чому у столиці Омельченко отримав лише 4,48 %. Після чого Омельченко всіляко підтримував Віктора Ющенка.

У 2005 році звинувачений у розбазарюванні київських земельних ділянок та у погіршенні історичного вигляду Києва. Того ж року він був виключений з лав Української партії «Єдність».

На виборах київського міського голови у березні 2006 року програє та займає лише третє місце. 20 квітня 2006 року Президент України Віктор Ющенко видає указ про звільнення Омельченка з посади голови Київської міської державної адміністрації.

На парламентських виборах 2007 року отримав депутатський мандат за списком «Наша Україна — Народна Самооборона» (№ 13). Голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

У 25 листопада 2009 року збив на смерть пішохода. Інцидент стався о 21:20 на Столичному шосе у Києві на виїзді з села Чапаївка. Омельченко їхав на позашляховику «Міцубісі Паджеро» зі сторони Конча-Заспи в напрямку Києва. Аварія відбулася біля зупинки громадського транспорту «Віта-2», на пішохідному переході, повідомляє прес-центр ДАІ Києва. Від отриманих тілесних ушкоджень 48-річний пішохід помер на місці пригоди, розповів начальник столичного управління ДАІ Анатолій Сіренко.

4 жовтня 2011 року вийшов з фракції НУНС через невизначеності, яка панує в самій фракції та через «Основне і головне — це висока аморальність так званого почесного президента, який, на жаль, і сьогодні очолює „Нашу Україну“». Він заявив, що буде лишатися позафракційним[1].

2014 року бере участь у виборах міського голови Києва, а також у виборах до міської ради, очолюючи список Київської міської організації Української партії «Єдність»[2]

Починаючи з червня 2014 року — депутат Київської міської ради.

Нагороди та почесні звання[ред.ред. код]

21 лютого 2013 року Київрада прийняла рішення про присвоєння Омельченку звання Почесного громадянина Києва.

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[4]

Діяльність[ред.ред. код]

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Міський голова Києва
19992006
Наступник:
Леонід Косаківський
19931998
Леонід Черновецький
2006